ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 грудня 2006 р.

№ 16/458

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши  у відкритому

судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача:

Миронюк К.Г.

касаційну скаргу

Державного підприємства “Дельта-Лоцман”

на постанову

від 01.08.2006

Донецького апеляційного

господарського суду

у справі

№ 16/458

господарського суду

Донецької області

за позовом

Державного підприємства “Дельта-Лоцман”

до	Приватного підприємства “ФАМ-Балкерс”

про	стягнення 8731,57 доларів США

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року державне підприємство “Дельта-Лоцман” звернулося з позовом до приватного підприємства “ФАМ-Балкерс”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в сумі 8731,57 доларів США.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2006 у справі № 16/458 в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 01.08.2006, рішення господарського суду від 15.03.2006 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 4, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 73, 84, 106, 115 Кодексу торговельного мореплавства, вимоги Закону України “Про транзит вантажів”, вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 7.4.2 “Про податок на додану вартість”.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача –без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування Донецьким апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, і це відповідає наявним у справі матеріалам, 06.05.2004 року між сторонами був укладений договір № 156/05.04-П на виконання лінійних і портових лоцманських проведень суден, надання послуг Регіональної служби регулювання рухом суден згідно з обов`язковими постановами Маріупольського морського торгового порту та проведенню розрахунків за надані послуги.  Умовами договору сторони визначили, що замовником і платником послуг є відповідач.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору, позивач у період з серпня по вересень 2005 року надав послуги теплоходам: “MED GENERAL-IV” (прапор Камбоджа), “TURAN-C” (прапор Панама), “ВАRAKA” (прапор Панама), в період з 01.12.2005 по 18.12.2005 –надав послуги суднам “Святая Елена” (Росія), “ALEXANDER K” (Ліван), “Святая Анна” (Розсип), “MED GENERAL-IV” (прапор Камбоджа), які знаходились під агентуванням відповідача, послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден.

Відповідно до розділу 4 “Порядок розрахунків” укладеного договору, порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених положень про збори та тарифи. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок агента - відповідача у справі. Оплата проводиться агентом відповідно до рахунків, що виставляються позивачем, які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями Регіональної служби регулювання рухом суден. Відповідно умов даного договору на агента покладена фінансова та майнова відповідальність перед ДП “Дельта-Лоцман” за несвоєчасне перерахування коштів.

Відповідно умов договору, порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених положень про збори і тарифи.

Судами також було встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості наданих ним послуг, які відповідачем були оплачені частково, у зв`язку з чим, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 25.01.2006 складає 8731,57 доларів США і по суті являє собою несплачену суму податку на додану вартість.

Наведеним обставинам суди дали відповідну оцінку і дійшли до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог. При цьому, суди виходили з того, що ст. 84 Кодексу торговельного мореплавства України, встановлені види цільових портових зборів та зазначено, що інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України, а згідно із ст. 115 Кодексу торговельного мореплавства України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214  затверджені збори і плати за послуги, що надаються судам у морських торговельних портах України та встановлено лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовий збір, плата за роботу буксирів при швартових операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги.

Відповідно до укладеного договору, відповідач взяв на себе зобов`язання морського агента, права і обов`язки якого врегульовані умовами договору та ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України.

Нарахування позивачем зборів та плат за спірні послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден здійснено у відповідності до затверджених ставок, зборів та плат, з нарахуванням на вартість цих послуг податку на додану вартість за ставкою 20%.

Враховуючи лоцманські квитанції, коносаменти на перевезення вантажу морським транспортом, доручення на відвантаження транзитних вантажів з відмітками митниць, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надані позивачем послуги за договором були здійсненні при перевезенні транзитного вантажу.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України “Про транзит вантажів” транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов`язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Згідно ч. 6 ст. 1 Закону України “Про транзит вантажів” учасники транзиту - це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Статтею 5 Закону України “Про податок на додану вартість”
встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

Постановою Верховного Суду України від 18.07.2006 у справі № 24/280 за позовом Державного підприємства “Дельта-Лоцман” до Приватного підприємства “ФАМ-Балкерс” про стягнення з відповідача 4772,62 доларів США несплаченого ним нарахованого податку на додану вартість за надання послуг з лоцманського проведення і регулювання руху суден згідно договору від 06.05.2004 № 156/05.04-П, залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 21.10.2005 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2006, якими в позові було відмовлено.

При цьому Верховний Суд України, щодо спірних правостосунків сторін, дійшов до висновку про те, що надані позивачем послуги за вищезгаданим договором з лоцманського проведення та регулювання руху суден сприяли транзитному переміщенню вантажу до кінцевого місця споживання за межами території України, а отже ці послуги є такими, що були безпосередньо пов`язані з транзитним вантажем, а тому, відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість”, надання таких послуг звільняється від нарахування ПДВ за ставкою 20%.

За таких обставин, висновки попередніх інстанцій за цією справою про те, що спірні послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден є такими, що безпосередньо пов`язані з транзитом вантажів та пов`язані з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, а тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%, мали під собою відповідні підстави.

Таким чином, підстав для скасування оспорюваної постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства “Дельта-Лоцман” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 у справі № 16/458 залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Остапенко М.І.

Суддя                                                                                               Харченко В.М.

Суддя                                                                                              Борденюк Є.М.