Справа № 261/6063/13-ц

Провадження № 2/261/2084/13

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 16 грудня 2013 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого Жупанової О.О., за участю секретаря Дівів’євої Я.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві,-

В с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, працюючи тривалий час на підприємствах вугільної промисловості, отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 17 лютого 2004 р. позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок зазначеного пошкодження здоров’я на 30% безстроково. Пошкодженням здоров’я йому завдано фізичні та моральні страждання, було змінено його звичний уклад життя, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральну шкоду відповідач відмовляється відшкодовувати. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з’явився, просив справу розглянути в його відсутність, за участю його представника.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на вищезазначені обставини, просив стягнути з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, в судовому засіданні, пояснила, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов’язків дійсно отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 17 лютого 2004 р. йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності внаслідок зазначеного пошкодження здоров’я на 30%. Фонд у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві втрачений заробіток. Факт спричинення позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров’я при виконанні трудових обов’язків, позивачем не доведено, висновком МСЕК не встановлено, що йому завдано моральної шкоди. Крім того, дію норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, було призупинено та виключено. З наведених підстав представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що з 1967 року позивач працював на підземних роботах підприємств вугільної промисловості України (а.с. 3-6).

Згідно акту розслідування професійного захворювання від 27 січня 2004 року, складеному ВП “Шахтоуправління "Южнодонбаська № 1” позивач при виконанні трудових обов’язків отримав професійне захворювання (а.с. 17).

Висновком МСЕК від 17 лютого 2004 р. позивачеві внаслідок професійного захворювання вперше встановлена втрата працездатності на 30% безстроково.

У відповідності зі ст. 21 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції від 23 вересня 1999 р., (надалі Закон № 1105-XIV), що діяв на час виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідач у відповідності з діючим законодавством відшкодовує позивачеві матеріальну шкоду, завдану пошкодженням здоров’я, але відшкодувати моральну шкоду відмовився, що є порушенням прав позивача на відшкодування шкоди з огляду на наступне.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання позивача заподіює йому фізичні та моральні страждання, тому що через нього він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе і своєї родини, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. На теперішній час позивач відчуває негативні наслідки профзахворювання, продовжує хворіти, потребує лікування (а.с.15-16). Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

Правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються Законом № 1105-XIV, якій діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності до ст. 21 Закону № 1105-XIV (в редакції від 23 вересня 1999 р.).

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, суд не може, оскільки це ствердження спростовується наданими позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, у зв'язку з професійним захворюванням на 30% та встановлена 3 група інвалідності.

Суд також не може прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що п. 27 ст. 77 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 р.» та п. 22 ст. 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 р.» зупинено дію абзацу 4 статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту “е” пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28; частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV. Законом «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 р. (далі – Закон № 717-V) дія норм законодавства, на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме частина третя ст. 34 Закону № 1105-XIV виключена, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Положення ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV у редакції, що діяли до прийняття Закону № 717-V передбачали обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону № 1105-XIV право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у т.ч. виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати працездатності.

Таким чином, у разі коли право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілих до 01 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України № 717-V потерпілі мають право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивачеві вперше стійка втрата професійної працездатності внаслідок травми встановлена висновком МСЕК від 17 лютого 2004 року, саме з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тобто до прийняття вищезазначених законодавчих актів, що є підставою для задоволення позову.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги приписи ч.3 ст. Закону № 1105-XIV в редакції від 23 вересня 1999 р. та враховує глибину моральних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності, а також стан здоров'я позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, він знаходиться під наглядом лікарів, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

З огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 9 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

В зв’язку з тим, що, відповідно до п. п. 2, 18 ст. 5 ЗУ “Про судовий збір” сторони звільнені від сплати судового збору, вони компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_3 9000 грн.(дев’ять тисяч гривень) 00 коп. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О.Жупанова