ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р. | № 12/285 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Данилової Т.Б., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Міжгірське автотранспортне підприємство –12138” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. |
у справі | № 12/285 |
господарського суду | Закарпатської області |
за позовом | суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Беленя Василя Юрійовича |
до | Відкритого акціонерного товариства “Міжгірське автотранспортне підприємство –12138” |
про | стягнення суми 8 981,89 грн. –основного боргу; 305,01 грн. –пені; 24 154,85 грн. – проценти за користування товарним кредитом; 48,23 грн. –3 % річних та 105,55 грн. –інфляційних збитків |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Попюк М.І., дов. № 5 від 10.12.2005 р.; |
відповідача: | Байда О.Г., дов. № б/н від 23.10.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 р. суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Белень Василь Юрійович (далі –Підприємець) звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Міжгірське автотранспортне підприємство 12138” (далі –Підприємство) 33 595,53 грн., з яких 8 981,89 грн. –основний борг, 305,01 грн. –пеня, 24 154,85 грн. –проценти за користування товарним кредитом, 48,23 грн. –3 % річних та 105,55 грн. –інфляційні збитки.
Позовні вимоги Підприємець обґрунтовував тим, що ним на підставі договору на поставку нафтопродуктів від 01.04.2005 р. було поставлено Підприємству нафтопродукти на загальну суму 25 681,89 грн., проте останнє зобов’язання з їх оплати у повному обсязі не виконало, у зв’язку з чим має заборгованість у розмірі 8 981,89 грн., яка підлягає стягненню на підставі норм ЦК України, ГК України та вказаного договору з урахуванням пені, 3 % річних, збитків від інфляції та процентів за користування товарним кредитом.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.01.2006 р. (суддя Тисянчин В.М.) позовні вимоги Підприємця задоволено частково: з Підприємства стягнуто 8 981,89 грн. –основний борг, 24 154,85 грн. – проценти за користування товарним кредитом, 48,23 грн. –3 % річних, 105,55 грн. –інфляційні збитки, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. (колегія суддів: Давид Л.Л., Мурська Х.В., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Закарпатської області від 17.01.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Підприємство не виконало у повному обсязі зобов’язань перед Підприємцем за договором на поставку нафтопродуктів від 01.04.2005 р., у зв’язку з чим має сплатити йому суму основного боргу та інші суми, сплата яких передбачена вказаним договором, ЦК України та ГК України, окрім пені, оскільки її сплата відповідним договором не передбачена.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 17.01.2006 р., у якій просить їх скасувати в частині стягнення 24 154,85 грн. процентів за користування товарним кредитом та направити справу у цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті судових актів, які оскаржуються, неповно з’ясували обставини, що мають значення для справи, та порушили ст. ст. 546, 551 та 694 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Підприємець скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. та рішення господарського суду Закарпатської області від 17.01.2006 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Підприємець обґрунтовує тим, що прийняті по справі судові акти відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи Підприємства, викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до п. 3.4 договору на поставку нафтопродуктів від 01.04.2005 р. у разі виявлення заборгованості за розрахунками Споживач не пізніше п’яти днів після проведення звірки розрахунків перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок Постачальника. В разі несвоєчасності оплати, оплата буде здійснюватись на умовах товарного кредиту, тобто оплата вартості товару під процент.
Частина друга ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна за змістом норма наведена у частині третій ст. 198 ГК України, згідно з якою відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що п. 3.4 договору на поставку нафтопродуктів від 01.04.2005 р. відповідає вимогам ст. 625 ЦК України та 198 ГК України.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що посилання Підприємства у касаційній скарзі на невідповідність п. 3.4 договору на поставку нафтопродуктів від 01.04.2005 р. вимогам ст. 694 ЦК України, оскільки останній не є договором на продаж товару у кредит, є необґрунтованим, так як вказаний пункт договору, як зазначено вище, встановлює не проценти за користування товарним кредитом, а проценти від простроченої суми (відсотки за грошовими зобов’язаннями), яки лише визначаються на умовах товарного кредиту.
Наведене у попередньому абзаці також спростовує твердження Підприємства, зазначене у касаційній скарзі, що п. 3.4 договору на поставку нафтопродуктів від 01.04.2005 р. встановлює спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Як зазначено раніше, вказаний пункт договору встановлює проценти від простроченої суми (відсотки за грошовими зобов’язаннями), які не є видом забезпечення виконання зобов’язання (штрафною санкцією). Відповідно, вказана сума не може бути зменшена на підставі ст. 233 ГК України, на яку Підприємство посилається у поданій касаційній скарзі.
Підприємство не оскаржує прийняті по даній справі судові акти в іншій частині, проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що підстави для їх скасування у відповідній частині відсутні.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Міжгірське автотранспортне підприємство –12138” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2006 р. у справі № 12/285 господарського суду Закарпатської області –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Данилова
Суддя В.І. Шаргало