У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
17.12.2013 р. м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі: головуючого - Дацківа В.В., суддів - Стана І.В., Дворніченка В.І., за участю прокурора - Дьоміної І.Ю., підсудного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого прокурора прокуратури Іршавського району, підсудного ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 на вирок Іршавського районного суду від 07 серпня 2013 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Червонограда, Львівської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, не судимий, засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою.
Речові докази: дерев'яну палку, дві гілки, марлеві тампони - постановлено знищити.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 18 серпня 2010 року приблизно 22 год. 00 хв., у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Коцюбинського в с. Білки неподалік будинку № 6, під час сварки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка переросла в бійку, підсудний вихопив від ОСОБА_3 дерев'яний кілок, яким останній наносив йому удари по тілу, наніс ним потерпілому два удари по голові, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження небезпечні в момент їх спричинення, які привели до смерті ОСОБА_3
Прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції стверджує, що судом дано неналежну оцінку доказам по справі та призначено ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого і є занадто м'яким. Вважає, що судом не враховано характер та ступінь скоєного, а тому вирок суду підлягає скасуванню. Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 більш сурове покарання.
В доповненні до апеляції прокурор просить вирок скасувати також з підстав порушення вимог кримінально-процесуального закону - відсутністю протоколу судового засідання.
В апеляції захисник ОСОБА_2 посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також допущена неповнота та однобічність судового слідства. Вказує, що в ході судового слідства не встановлено та вироком не доведено, що саме ОСОБА_1 наніс удар палкою по голові ОСОБА_3 зліва, оскільки сам підсудний заперечує нанесення удару потерпілому в дане місце, пояснюючи це тим, що розташування його та ОСОБА_3 на дорозі під час інциденту виключало можливості заподіяння такого удару. Зазначає, що обвинувачення, яке визнане доведеним, не містить посилання на форму вини підсудного, не вказано мотивів злочину, відсутні вказівки на локалізацію ударів, нанесених потерпілому та їх кількість не узгоджується з висновками судово-медичної експертизи. Крім цього, у вироку суд не вмотивував які саме показання свідка ОСОБА_4 прийняв до уваги та чому відкинув інші. Посилається на те, що у вироку неправильно і неповно викладені покази підсудного ОСОБА_1, які він дав у судовому засіданні. Вказує на суперечності щодо речових доказів по справі, належну оцінку яким суд під час розгляду справи не дав. Просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутності події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В апеляції засуджений вказує, що висновок суду не підтверджується доказами, а ґрунтується на суперечливих показаннях свідків, що суд не вмотивував чому саме відкинув одні докази та прийняв до уваги інші. Вини не визнає, тому що діяв в межах необхідної оборони. Просить вирок скасувати, а кримінальну справу закрити за відсутності події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, ОСОБА_1 вказує на не вмотивованість останньої та просить залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка апеляцію обвинувача з доповненнями підтримала частково, змінила апеляційні вимоги та просила вирок скасувати у зв'язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд; заперечила проти апеляцій захисника і підсудного; пояснення підсудного і захисника, які підтримали свої апеляційні вимоги та заперечили проти задоволення зміненої апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово підсудного, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції підсудного та захисника підлягають задоволенню частково, а змінена апеляція прокурора - повністю, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 334 КПК України, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнано судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути вмотивовано.
Згідно з ст.ст. 82, 84 КПК України протоколи слідчих і судових дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому цим Кодексом, носії інформації, на яких з допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є джерелом доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. При провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.
Крім цього, відповідно до ст. 87 КПК України основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання. У ході кожного судового засідання суду першої інстанції складається протокол.
На вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи або за ініціативою суду у суді першої чи апеляційної інстанції здійснюється повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ці вимоги судом дотримані не були.
У матеріалах кримінальної справи відсутній протокол судового засідання, що є порушенням вимог ст.ст.87, 87-1 КПК України.
За таких обставин, судом першої інстанції було допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, які відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 370 КПК України, є безумовною підставою для скасування вироку.
Крім цього, відповідно до ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 31.10.2012 року (т. 2 а.с. 227-229) кримінальна справа була направлена на новий судовий розгляд, оскільки формулювання обвинувачення, визначеного доведеним, не містило вказівок на кількість ударів, нанесених потерпілому, локалізацію і тяжкість спричинених ними тілесних ушкоджень, що свідчило про неконкретність його.
У порушення вимог ч. 1 ст. 334 КПК України суд не умотивував у вироку свої висновки щодо прийняття одних доказів і відхилення інших, на що підставно вказували та в даний час вказують у своїх апеляціях підсудний та захисник. Зокрема, суд не дав оцінки показанням підсудного про те, що потерпілий ОСОБА_3 разом із свідком ОСОБА_4 очікували на нього в кущах з метою помсти, що потерпілий перший став наносити йому удари палицею в ділянку голови та плечей, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 220 (т. 1 а.с. 118-120) про наявність у підсудного тілесних ушкоджень; не вмотивував, які саме показання свідка ОСОБА_4 він прийняв до уваги і чому відкинув інші, не з'ясував причину зміни показань цим свідком, не встановив, чи наносив він удари ОСОБА_1
Не дивлячись на те, що при новому розгляді справи свідок ОСОБА_4 заявив, що саме він вбив потерпілого ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 98), суд таким показанням свідка оцінки не дав, в повному обсязі їх не уточнив та не дослідив, чим грубо порушив вимоги Закону про повний та всебічний розгляд справи.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 221 (т. 1 а.с. 113-114) у ОСОБА_4 також було виявлено легкі тілесні ушкодження, однак природу їх походження не встановлено.
У справі не було даних про експерта, який провів судово-психіатричну та судово-психологічну експертизи, зокрема про те, чи мав він право на проведення таких експертиз. Висновок судово-психологічної експертизи (т. 2 а.с. 59) не містив відповіді на питання чи знаходився підсудний під час нанесення потерпілому ударів у стані афекту, тобто не дано відповіді на поставлене питання, викладене у постанові судді від 01.02.2012 року.
Натомість, на виконання ухвали апеляційного суду, суд першої інстанції обмежився лише запитом до експерта, на що отримав письмову відповідь про те, що останній не може виконати судово-психологічну експертизу через те, що Центр психологічної служби проходить реорганізацію і тимчасово не працює і що експерт на даний час не має ліцензії на проведення судово-експерних робіт ( т. 3 а.с. 149 «а»).
Виходячи із викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було виконано жодної вказівки суду апеляційної інстанції згідно ухвали від 31.10.2012 року.
Відповідно до вимог ст. 374 ч. 7 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи, у зв'язку з чим, згідно частин 2, 5 вказаної статті, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок від 07 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню та кримінальна справа направленню на новий розгляд до суду, який постановив вирок, але в іншому складі суддів.
Враховуючи викладене, доводи прокурора в частині скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, підлягають задоволенню.
Що стосується вимог підсудного і захисника про закриття кримінальної справи, то такі задоволенню не підлягають як передчасні з огляду на наявність істотних порушень кримінально-процесуального закону, допущених судом першої інстанції.
Вищевказане свідчить про те, що при розгляді кримінальної справи щодо Кісарімова судом першої інстанції порушені вимоги кримінально-процесуального закону, внаслідок чого допущена неповнота та однобічність, а також постановлено судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 321 - 339 КПК України.
Колегія суддів допущені порушення вимог ст. 87, 87-1 КПК України вважає істотними і такими, що виключали можливість постановления вироку, - призвели до неповноти та однобічності при розгляді справи, які відповідно до ст. ст. 368, 369, 370 цього закону є безумовною підставою для скасування постановленого в справі вироку, який не відповідає вимогам ст. ст. 321-339 КПК України, та які відповідно до ст. 374 цього закону тягнуть направлення справи на новий судовий розгляд.
Новий розгляд справи необхідно провести з точним дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і, в залежності від здобутого прийняти рішення по суті справи.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який за кваліфікацією злочинів відноситься до тяжких, ступінь небезпечності вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується посередньо, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та за відсутності пом'якшуючих відповідальність обставин, колегія суддів приходить до висновку, що обраний відносно підсудного запобіжний захід слід залишити попередній - тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 370, 374 КПК України (в ред.1960 року), апеляційний суд
у х в а л и в :
змінену апеляцію обвинувача задовольнити, а апеляції підсудного та захисника - задовольнити частково.
Вирок Іршавського районного суду від 07 серпня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити попередній - взяття під варту.
Судді: