8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року Справа № 812/10099/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кравцова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-131 від 21 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-131 від 21 листопада 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець на підставі свідоцтва про державну реєстрацію виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області 15 травня 2000 року за № 2 385 017 0000 000305 та перебуває на спрощеній системі оподаткування.

21 листопада 2013 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № №Ф-131 на суму 1194,03 грн.

Позивач вважає вказану вимогу про сплату недоїмки незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

З 06.08.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Згідно ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Норми законодавства України надають підстави вважати пенсію, призначену на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсією за віком.

Таким чином, позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату недоїмки (недоїмки) №Ф-131 від 21 листопада 2013 року Брянківського відділення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного внеску в сумі 1194,03 грн.

У судове засідання прибув представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, до суду надав заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнав повністю. Також просив розглянути справу без його участі.

Ухвалою суду від 17.12.2013 на підставі ст.128 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суддя виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області 15.05.2000 за № 2 385 017 0000 000305 (арк. справи 9).

ОСОБА_1 є платником єдиного внеску з 01 квітня 2012 року, що підтверджується свідоцтвом Серія А №025615 (арк. справи 10).

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №2188602613 (арк. справи 12).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч.12 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

З матеріалів справи вбачається, що Брянківського відділення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області на підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-131 від 21 листопада 2013 року, в якій зазначена сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн. (арк. справи 11).

Згідно ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Позивач отримує пенсію за віком відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією пенсійного посвідчення №2188602613.

Зазначене є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску в сумі 1194,00 грн.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким призначено пенсію за віком на підставі ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суддя прийшов до висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Також суд вважає за необхідним зауважити, що по аналогічним правовідносинам між позивачем та Пенсійним фондом (який був наділений на той момент повноваженнями щодо винесення вимог про сплату боргу) винесені судові рішення, які набрали законної сили та якими встановлено безпідставність винесення відносно позивача вимог про визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску (арк. справи 14-26).

Згідно з частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність дій щодо складання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 № Ф-131 на суму 1194,00 грн., а тому, позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-131 від 21 листопада 2013 року задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-131 від 21 листопада 2013 року Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (Брянківське відділення) на суму 1194,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 172,05 грн. (сто сімдесят дві гривні 05 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Кравцова