Справа 0904/388/12

Провадження № 11/779/366/13

Категорія ч.3 ст.190 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мельник І.І.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Ткачук Н.В., Поповича С.С.,

з участю прокурора Грищука В.І.,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_4, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду від 29 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, українця, громадянина України, засуджено:

за ч.1 ст.190 КК України на один рік обмеження волі;

за ч.3 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України на два роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України ОСОБА_5 визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний - підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 20 000 грн. матеріальної шкоди, а на користь ОСОБА_2 250 000 грн. матеріальної шкоди та 17000 грн. компенсації за моральну шкоду.

Згідно вироку суду ОСОБА_5 вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, а також повторно вчинив заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою у великих розмірах.

Злочини вчинено за таких обставин.

Займаючись підприємницькою діяльністю та виконуючи роботи по облаштуванню житлових будинків, ОСОБА_5 влітку 2010 року для проведення штукатурних робіт фасадів будинків, отримав у ТОВ "Станіславміськбуд" риштування загальною площею 1500 кв. м., за що мав виконати об,єм робіт, які б відповідали вартості риштування. Однак ОСОБА_5 роботи не виконав, а риштування не повернув.

У вересні 2010 року ОСОБА_5 отримав у оренду у ОСОБА_6 риштування німецького виробництва фірми "Rjder" площею 10 кв. м. вартістю 36800 грн. Діючи умисно, шляхом обману, з метою погашення заборгованості перед ТОВ "Станіславміськбуд" та не повідомивши про те, що риштування ним взято в оренду і належить ОСОБА_6, передав його ОСОБА_7, чим завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 36800 грн.

5 вересня 2008 році між директором ТзОВ КП "Стандарт ІФ" ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було досягнуто домовленості про те, що у випадку залучення ОСОБА_5 клієнта на придбання житла, забудовником якого виступає ТзОВ КП "Стандарт ІФ", йому буде надана можливість проводити штукатурні роботи на новобудовах.

У 2008 році за порадою ОСОБА_5 між ТзОВ КП "Стандарт ІФ" та ОСОБА_2 від імені його дочки ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, Згідно умов цього договору в рахунок покупця, він може надавати продавцю допомогу у будівництві будинку у вигляді будівельно-монтажних робіт. ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошима, прибув до ОСОБА_2 в м. Галич та переконав його передати гроші для придбання житла згідно договору в сумі 63000 грн., які він привласнив та використав на власні потреби. У подальшому до січня 2009 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 всю суму грошей, необхідних для придбання квартири, а саме 270000 грн., про що ОСОБА_5 написав ОСОБА_2 письмову розписку про отримання вище вказаної суми грошей, які він також привласнив та використав на власні потреби та не повернув. Це призвело до розірвання вище згаданого договору купівлі-продажу квартири з ініціативи ТзОВ КП "Стандарт ІФ".

В апеляційній скарзі, захисник засудженого ОСОБА_5- ОСОБА_4 просить вирок щодо останнього змінити та пом,якшити йому покарання шляхом застосування ст.75 КК України. Вказує, що судом не в повній мірі було враховано особу засудженого, його позитивні характеристики, перебування на утриманні двох малолітніх дітей та дружини, яка не працює, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, ту обставину, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, часто хворіє та потребує постійного медичного догляду, а тому перебування у місцях позбавлення волі може мати для нього вкрай негативні наслідки. Вважає, що сукупність вказаних обставин дають змогу суду застосувати ст.75 КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі вважає вирок відносно ОСОБА_5 таким, що підлягає скасуванню, а справа направленню прокурору для проведення додаткового розслідування, в зв'язку з неправильним застосуванням вимог кримінального закону, значного порушення кримінально-процесуального кодексу, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання особі засудженого, неповнотою досудового та судового слідства. Також вважає вирок несправедливим та незаконним у частині часткового задоволення цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, які просили змінити вирок суду в частині призначеного покарання, застосувавши ст.75 КК України, прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, потерпілого ОСОБА_2 та його представника, які просили задовольнити їх апеляційні вимоги та залишити без задоволення апеляцію засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 та ч.3 ст.190 КК України, за які його засуджено, ґрунтується на належно зібраних і досліджених по справі достовірних доказах і не оспорюється в апеляціях.

Так в апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 зазначає, що «за ч.1 ст.190 КК України ОСОБА_5 призначено покарання у виді 1 року обмеження волі із застосуванням ст.69 КК України - 4 роки позбавлення волі», що не відповідає дійсності, оскільки, як вбачається із вироку, за вказаною статтею йому фактично призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, тобто в межах зазначеної частини та статті.

Вимоги потерпілого ОСОБА_2 про необхідність притягнення по даній справі до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за ч.4 ст.190 КК України також не заслуговують на увагу, оскільки досудовим слідством діям останнього дано відповідну оцінку та, за відсутності у його діях будь-якого злочину, відмовлено у притягненні його до кримінальної відповідальності.

Так, згідно умов договору від 05.09.2008 року, між ТзОВ КП "Стандарт ІФ" та ОСОБА_9 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_2, покупець, тобто ОСОБА_9 повинна була оплатити повну вартість зазначеної квартири в сумі 255068 грн., однак у матеріалах справи відсутні дані про таку оплату, в зв'язку із чим даний договір було розірвано в односторонньому порядку. Натомість ОСОБА_2 з власної волі передав гроші для придбання квартири для своєї доньки ОСОБА_5, а тому жодних підстав для направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування колегія суддів не вбачає.

Що стосується апеляційних вимог потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_5 на його користь спричиненої шкоди, то дійсно мотивувальна частина(як про це зазначає апелянт) суперечить резолютивній щодо розміру відшкодування ОСОБА_2 спричиненої шкоди. Зокрема у мотивувальній частині вироку зазначено про стягнення на його користь 270000 грн. матеріальної та 17000 грн. компенсації за моральну шкоду, а у резолютивній частині вироку зазначено про стягнення 250 000 грн. матеріальної та 17000 грн. компенсації за моральну шкоду, тому в цій частині колегія суддів вважає, що мало місце механічної помилки, яку слід усунути в порядку ст.409 КПК України 1960 року.

Посилання потерпілого про те, що судом не дотримано вимог кримінального закону, грубо порушено вимоги кримінально-процесуального кодексу, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, невідповідність призначеного покарання особі засудженого, неповнотою досудового та судового слідства є необґрунтованими, оскільки судом належним чином проаналізовані всі зібрані у справі докази, дано їм правову оцінку в сукупності з іншими доказами, і будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

Інші питання поставлені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 є беззмістовними і необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу покликання захисника ОСОБА_5- ОСОБА_4 про зміну вироку щодо засудженого та призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого, даних про його особу та пом'якшуючих покарання обставин.

Наведені у вироку пом'якшуючі покарання обставини і дані про особу винного давали суду підставу для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Як вбачається з вироку, обираючи покарання ОСОБА_5 судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, розкаяння у вчиненому та визнання вини, його позитивну характеристику, перебування на утриманні двох малолітніх дітей та дружини, яка не працює (т.2. а.с.64), а також обставини, що пом,якшують покарання, зокрема те, що вперше притягається до кримінальної відповідальності (т.2 а.с.65), у вчиненому розкаюється, частково відшкодував потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду і у майбутньому має намір відшкодувати її повністю, що останній не наполягає на суворому покаранні ОСОБА_5, що підтверджується його показаннями у протоколі судового засідання (т.2, а.с.222-229). Разом з тим, шкоду спричинену потерпілому ОСОБА_2 (який настоює на суворому покаранні) в сумі 270000 грн. він по даний час не повернув. Тому призначене судом реальне покарання за ч.3 ст.190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України є необхідним й достатнім для його виправлення й перевиховання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Галицького районного суду від 29 квітня 2013 року щодо ОСОБА_5 - залишити без змін.

Суду першої інстанції в порядку ст.409КПК України 1960року виправити механічну помилку шляхом винесення постанови.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді С.С.Попович

Н.В.Ткачук

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук