ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

                                                               Перепічая В.С. (головуючого),

                                                               Черкащенка М.М.,

                                                               Гончарука П.А.,             

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 35/264-06 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення суми, -

                                       ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 25000 грн. витрат на оплату правових послуг, посилаючись на договір НОМЕР_1, укладений позивачем з приватним підприємцем ОСОБА_3. для захисту інтересів позивача в суді при розгляді справи № 29/371-05 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про виселення останнього та за зустрічним позовом у справі № 29/371-05 про визнання дійсним договору оренди № НОМЕР_2

Рішенням господарського суду Харківської області від 10 липня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25000 грн. та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права при її прийнятті, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що правові послуги за договором НОМЕР_1 оплачені позивачем в повному обсязі в сумі 25000 грн., факт належного виконання приватним підприємцем ОСОБА_3. своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджений матеріалами справи.

Згідно договору НОМЕР_1 сторони не погоджували обов'язку виконавця виключно особисто представляти інтереси замовника при розгляді в суді справи № 29/371-05, а тому виконавець мав можливість залучати до участі у справі № 29/371-05 інших осіб шляхом використання інституту представництва.

Судом першої інстанції зазначено, що оскільки витрати позивача по оплаті правових послуг відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи № 29/371-05, і в результаті надання позивачу правових послуг були захищені оспорювані відповідачем права та інтереси позивача, 25000 грн., виплачені останнім згідно договору НОМЕР_1, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та відмови в позові, посилаючись на те, що позивачем не доведено, що приватний підприємець ОСОБА_3 виконувала свої зобов'язання після укладення договору НОМЕР_1, приймала участь у справі № 29/371-05 шляхом передовіри своїх повноважень ОСОБА_4 щодо представництва інтересів позивача.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи № 29/371-05 ОСОБА_3 особисто участі у судових засіданнях у цій справі не приймала, тобто не представляла інтереси позивача в суді, а якщо мала місце передовіра повноважень ОСОБА_4, то в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують трудовий зв'язок між приватним підприємцем ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Судом апеляційної інстанції зазначено, що п. 4.1.1 договору № НОМЕР_1 встановлено право виконавця, за погодженням з замовником, залучити до участі у справі інших осіб (юристів, економістів, техніків та інших), проте, про залучення до участі у справі інших осіб шляхом використання інституту представництва у даному договорі не вказано. Довіреність на ім'я ОСОБА_4 щодо представництва інтересів позивача видана даній особі самим позивачем 27 вересня 2005 року, тобто до укладення договору НОМЕР_1. Зустрічний позов у справі № 29/371-05 подано 5 жовтня 2005 року, тобто також до моменту укладення договору № НОМЕР_1, що свідчить про те, що приватний підприємець ОСОБА_3 не має відношення до підготовки та подання даного зустрічного позову.

Висновок апеляційного господарського суду про те, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають, є законним, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови суду другої інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 35/264-06 -без змін.

Головуючий           Перепічай В.С.

Судді                                                                                     Черкащенко М.М.

                                                                                               Гончарук П.А.