ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 24/461-10/187/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | СТГО “Південна залізниця” |
на постанову | від 17.08.2006 р. Запорізького апеляційного господарського суду |
у справі | № 24/461-10/187/06 |
за позовом | СТГО “Південна залізниця” в особі відособленого структурного підрозділу Полтавської дирекції залізничних перевезень (надалі –Залізниця) |
до | ВАТ “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (надалі –Товариство) |
про | стягнення 10045 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Цаприка С.В. |
від відповідача | - Жердєв І.С., Ткаченко Л.Л. |
В С Т А Н О В И В:
Залізниця звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства 10045 грн. штрафу, нарахованого за неправильне зазначення в залізничній накладній коду вантажоодержувача.
Товариство проти задоволення позову заперечувало.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Товариством з посиланням на ч. 3 ст. 551 ЦК України заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2006 р. (суддя Алейникова Т.Г.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2006 р. (судді: Коробка Н.Д., Кагітіна Л.П., Юхименко О.В.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 340 грн. штрафу; в іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що Товариством (вантажовідправник) було допущено передбачене ст. 24 Статуту залізниць України порушення, яке полягає у неправильному зазначенні у накладній коду вантажоодержувача вантажу, що є підставою для покладення відповідальності, встановленої ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України (надалі –Статут). Поряд з цим, суди скористались наданим ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України правом та зменшили розмір штрафу, що підлягав стягненню.
Покладені в основу судових рішень висновки слід визнати законними та обґрунтованими.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 26.03.2005 р. за залізничною накладною № 47663841 Товариством на адресу вантажоодержувача –холдінгової компанії “АВТОКРАЗ” на станцію Велика Кахнівка Південної залізниці було відвантажено вантаж –профілі стальні. При перевірці на станції призначення перевізних документів було встановлено невірне зазначення у накладній коду вантажоодержувача вантажу, про що складено акт загальної форми від 02.04.2005 р.
Відповідно до ст. 122 Статуту відповідальність вантажовідправника перед залізницею у вигляді штрафу, встановленого ст. 118 Статуту, настає за неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (надалі –Правила), вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то “Відправник” –зазначається точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - відправника вантажу та його цифровий код; “Його поштова адреса –зазначається поштова адреса відправника із назвою міста або населеного пункту, району, вулиці та номера будинку. Графи перевізних документів “Одержувач” і “Його поштова адреса” заповнюються у порядку, передбаченому для графи “Відправник”.
Пунктом 5.5 Правил встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту.
Факт невірного зазначення відправником у зазначеній накладній коду одержувача встановлено господарськими судами, підтверджується матеріалами справи і не оспорюється сторонами.
За таких обставин вантажовідправник повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу, передбачену ст. ст. 118, 122 Статуту.
Поряд з цим, зменшуючи розмір штрафу, що підлягав стягненню, суди правомірно врахували положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також підставно взяли до уваги приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, відповідно до яких розмір штрафу може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, суди надали належну юридичну оцінку співвідношенню пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом під час нового розгляду справи виконано вказівки, що містилися в постанові касаційної інстанції, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позов частково.
В свою чергу суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постановах Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу СТГО “Південна залізниця” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.08.2006 р. у справі № 24/461-10/187/06 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа