Справа 22ц -2038                                       Головуючий по 1 інстанції - Батченко О.В.

Категорія - 11                                         Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2006 року                                                                             м.Миколаїв

Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючої    Данилової О.О.

суддів               Кутової Т.З., Довжук Т.С.

при секретарі       Негрун І.О.

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення   Центрального районного суду М.Миколаєва   від 6 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ВАТ "Укртелеком" та Миколаївської дирекції ВАТ ''Укртелеком" /далі МД ВАТ

"Укртелеком"/, ОСОБА_3

про виконання договірних зобов'язань

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до МД ВАТ "Укртелеком" про виконання договірних зобов'язань.

Позивачка зазначала, що вона є абонентом телефонного номеру НОМЕР_1, встановленого у квартирі НОМЕР_2 АДРЕСА_1. На підставі договору НОМЕР_3, переукладеного відповідачем на її ім'я, вона має додаткові права користування телефонним номером, а саме зберігає право користування ним при переїзді у межах АТС. Але відповідач відмовив їй у збереженні за нею та встановленні цього телефонного номеру у квартиру НОМЕР_4 цього ж дому, куди вона переїхала, а переоформив цей номер за новим власником квартири НОМЕР_2 ОСОБА_3 Посилаючись на порушення договірних зобов'язань, ОСОБА_1 просила зобов'язати МД ВАТ "Укртелеком" встановити цей телефонний номер у квартирі НОМЕР_4 АДРЕСА_1.

Ухвалою суду до участі у справі як відповідачів залучено юридичну особу -ВАТ "Укртелеком" та ОСОБА_3.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення скасувати та її позов задовольнити.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апелянта, колегія не вбачає підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що правовідносини сторін на час виникнення спору було врегульовано Правилами користування місцевим телефонним зв'язком, затвердженими постановою КМУ від 22 квітня 1997 року / далі Правила/, які діяли до серпня 2005 року, а також договором про надання послуг електрозв'язку   НОМЕР_5 /далі типовий договір,    а.с.63/.    За змістом п.52 Правил та п.3.1.7 типового договору від 27 січня 2000 року абонент має право протягом місяця на переустановлений телефону індивідуального користування в зоні дії однієї АТС при наявності технічної можливості.

Встановивши, що протягом місяця з часу продажу своєї квартири ОСОБА_3, ОСОБА_1 не повідомила МД ВАТ "Укртелеком" про умови продажу телефонізованої квартири / п. 51 Правил та п. 3.2.6 типового договору/ та не скористалася правом на переустановлення телефону за новою адресою, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень відповідачем договірних зобов'язань.

Посилання позивачки на договір на придбання абонентом додаткових прав користування телефонним номером від 17 жовтня 1996 року/ а.с. 5/ не мають правового значення. По-перше, право на збереження користування телефоном, яке було передбачене п.2 розділу III цього договору, було додатковим правом лише до затвердження у 1997 році вищезазначених Правил, які передбачали право на умови переустановлення телефону за новою адресою абонента / п.52 /. Крім того, це положення договору НОМЕР_3 не виключає обмежень у реалізації права на переустановлення телефону місячним терміном. По-друге, відмітка на звороті договору НОМЕР_3 свідчить про виконання договору та переоформлення телефону за новим власником квартири ОСОБА_1, та не може бути доказом того, що відповідач відносно позивачки взяв на себе додаткові зобов'язання, які не було передбачено Правилами та типовим договором.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки суду чи доводили би порушення ними вимог матеріального та процесуального права, колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 6 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.