ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2006 Справа № 6/45
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Стуковенковій Н.В.
за участю представників:
позивача: Бершадська Т.О.- предст., дов. від 22.05.2006 року.
відповідача: Лейченко І.М.- пров. юрисконсульт, дов. від 24.10.2005 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку „Прем’єрбанк” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2006 року по справі №6/45
за позовом: дочірнього підприємства „Одеський будівельник” (м. Одеса)
до: акціонерного комерційного банку „Прем’єрбанк” (м. Дніпропетровськ)
про: визнання позивача кредитором другої черги задоволення вимог і зобов’язання відповідача в 10-денний термін внести відповідні зміни до Реєстру кредиторів з віднесенням вимог позивача на суму 2075669,12 грн. до другої черги погашення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2006 року по справі №6/45 (суддя Коваленко О.О.) були задоволені позовні вимоги дочірнього підприємства „Одеський будівельник” (м. Одеса) до акціонерного комерційного банку „Прем’єрбанк” (м. Дніпропетровськ) про визнання позивача кредитором другої черги задоволення вимог і зобов’язання відповідача в 10-денний термін внести відповідні зміни до Реєстру кредиторів з віднесенням вимог позивача на суму 2075669,12 грн. до другої черги погашення і визнано дочірнє підприємство „Одеський будівельник” (м. Одеса) кредитором другої черги задоволення вимог до акціонерного комерційного банку „Прем’єрбанк” (м. Дніпропетровськ) на загальну суму 2075699 грн. 12 коп. та зобов’язано ліквідатора АКБ „Прем’єрбанк” Боткачик Світлану Іванівну в 10-денний термін внести відповідні зміни до Реєстру кредиторів з віднесенням вимог позивача на суму 2075669,12 грн. до другої черги погашення.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач –акціонерний комерційний банк „Прем’єрбанк” (м. Дніпропетровськ) –подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2006 року по справі №6/45 у повному обсязі та прийняти по даній справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач посилається на ті обставини, що результати аналізу руху коштів за поточним рахунком №26002001401919 за період з 24.12.2002 року (дата відкриття поточного рахунку) по 11.03.2005 року свідчать, що кошти від фізичних осіб не отримувалися, а за договорами №05/03 від 15.07.2003 року і №08/03 від 31.10.2003 року про строковий депозит в національній валюті вкладником коштів і стороною за договорами є юридична особа –позивач у справі. Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2005 року у справі №6/374 встановлено, що грошові кошти у сумі 2075669,12 грн. є саме коштами ДП „Одеський будівельник”, а не вкладами громадян фізичних осіб. Скаржник також зазначає, що судом не прийнято до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог щодо Закону України від 29.11.2005 року №3127-ІУ „Про внесення змін до статті 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, який набрав чинності з 21.12.2005 року. Скаржник вважає, що віднесення до другої черги погашення вимоги позивача не відповідають нормам ст.96 зазначеного закону. Вказані вимоги повинні відноситися до сьомої черги реєстру вимог кредиторів як „інші вимоги”.
У відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні позивач зазначив, що рішення суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Так громадянами Голяк І.В., Москаленко А.В., Бойко Ю.С. та іншими на виконання умов договору про співпрацю з інвестування будівництва житлових будинків в касу ВАТ „Одеський домобудівний комбінат” здійснено інвестиційні вклади на будівництво квартир в багатоповерхових будинках м. Одеси на загальну суму 2316460 грн. Зазначені кошти згідно договору між ВАТ „Одеський домобудівний комбінат” і позивач було перераховано на рахунок позивача для здійснення розрахунків, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт. Тимчасово вільні кошти громадян інвесторів з метою їх збереження були розміщені на депозитних вкладах у відповідача відповідно до договорів про депозитний вклад. За таких обставин позивач вважає, що грошові кошти є коштами фізичних осіб, які здійснили інвестиційний внесок на будівництво житла у м. Одесі. З лютого 2004 року відповідач припинив виконання своїх фінансових зобов’язань. Всі платіжні доручення були прийняті банком, але не виконані належним чином. Позивач вважає, що наявні на розрахунковому рахунку позивача у АКБ „Прем’єрбанк” грошові кошти в силу ст.ст.89, 93, 96 Закону України „Про банки та банківську діяльністю” підлягають включення до другої черги задоволення вимог кредиторів як вклади громадян.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що дочірнє підприємство „Одеський будівельник” є самостійним структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства „Одеський домобудівний комбінат”, який безпосередньо здійснює будівництво житлових будинків за рахунок коштів, залучених ВАТ „Одеський домобудівельний комбінат” за інвестиційними договорами з громадянами України. Громадянами –фізичними особами відповідно до умов договорів про співпрацю з інвестування будівництва житлових будинків. Згідно зазначених договорів громадяни фізичні особи внесли до каси ВАТ „Одеський домобудівний комбінат” інвестиційні внески на будівництво на загальну суму 2316460 грн., що підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем. Зазначені грошові кошти були перераховані ВАТ „Одеський домобудівний комбінат” на розрахунковий рахунок позивача –дочірнього підприємства „Одеський будівельник”, який було відкрито в Одеській філії АКБ „Прем’єрбанк”, м. Одеса (договір від 03.01.2002 року).
Тимчасово вільні грошові кошти, отримані від інвесторів –фізичних осіб, були розміщені на депозитних рахунках в АКБ „Прем’єрбанк” (договір №05/03 від 15.07.2003 року та договір №08/03 від 31.10.2003 року). Ці дії позивача пов’язані із необхідністю поступового освоєння грошових коштів у зв’язку з виконанням будівельних робіт.
З лютого 2004 року відповідач припинив виконання фінансових зобов’язань перед клієнтами у повному обсязі, а 08.09.2004 року Правлінням Національного банку України була затверджена програма фінансового оздоровлення АКБ „Прем’єрбанк”. 10.03.2005 року Правління НБУ відкликало банківську ліцензію АКБ „Прем’єрбанк”.
В період з 17.02.2004 року по 09.03.2004 року позивачем до обслуговуючого банку (відповідач) були подані платіжні доручення на загальну суму 2054710 грн., які прийняті банком, але не оплачені. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2005 року по справі №6/374, яке набуло законної сили, з відповідача на користь позивача стягнено 2075669,12 грн. залишку грошових коштів на поточному рахунку.
Судом при прийнятті рішення був зроблений висновок, що кошти, які є залишком на поточному рахунку позивача станом на 10.03.2005 року є коштами фізичних осіб –інвесторів будівництва і не є власними коштами позивача. Дані обставини підтверджуються Законом України „Про інвестиційну діяльність”, в силу ст.1 якого інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. При цьому, за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик (ч.3 і 4 ст.7). Таким чином, внески інвесторів є їх власністю і інвестори мають права передати такі внески іншим фізичним чи юридичним особам на підставі укладених договорів. Як вбачається із договорів про співпрацю по інвестуванню будівництва житлових будинків підрядник виконує будівельні роботи за кошти інвестора і для інвестора. Отже, у даному випадку інвестори –фізичні особи на підставі договорів надали право користування (а не право власності) своїми коштами іншій юридичній особі для будівництва житла. Оскільки в силу ст.7 Закону „Про інвестиційну діяльність” інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України, то грошові кошти, внесені інвестором у касу юридичної особи у якості внеску, не змінюють власника цих коштів, тобто особи, яка інвестувала грошові кошти у будівництво.
Відповідно до ст.96 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (в редакції станом до 21.12.2005 року) кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у такій черговості... у другу чергу задовольняються вимоги вкладників - фізичних осіб в частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб, вимоги, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками.
Рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 05.09.2005 року №419 „Про затвердження реєстру заявлених та акцептованих вимог кредиторів” був затверджений наданий ліквідатором реєстр заявлених та акцептованих вимог кредиторів акціонерного комерційного банку „Прем’єрбанк” (т.2 а.с.51-52).
21.12.2005 року вступила в дію нова редакція ст.96 Закону України „Про банки та банківську діяльність”. Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до ст.96 Закону України „Про банки і банківську діяльність” цей Закон набирає чинності з дня його опублікування. Задоволення вимог кредиторів до банку, розпочате до дня набрання чинності цим Законом, здійснюється у черговості, що встановлена нормами, які діяли на момент початку такої процедури.
За таких обставин місцевий господарський суд зробив обґрунтований висновок щодо того, що положення ст.96 Закону України „Про банки та банківську діяльність” в редакції від 29.11.2005 року не розповсюджується на вимоги позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку „Прем’єрбанк” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2006 року по справі №6/45 залишити без зміни.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М.Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 06.06.2006 року)