Справа № 106/4806/13-к

1-кп/106/359/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2013 р. м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд АР Крим у складі:

головуючого судді Лантратовой А.І.

при секретарі Куліда А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.06.2013 р. під №12013130080003614 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Євпаторія АР Крим, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, відносно якого запобіжний захід не обирався,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце народження м. Євпаторія АР Крим, громадянки України, освіта середня, не працюючої, не заміжньої зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимої, відносно якої запобіжний захід не обирався,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України

за участю прокурора Плаксіна А.К.

потерпілої ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1, 09.06.13 приблизно о 17:20 год., спільно з ОСОБА_2 прийшов до квартири АДРЕСА_1, де у нього виник словесний конфлікт з колишньою співмешканкою ОСОБА_3 У ході словесного конфлікту вони спустилися на сходовий майданчик третього поверху вказаного будинку, де ОСОБА_1 умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, схопив лівою рукою потерпілу за волосся, в результаті чого вона нагнулася вперед, а ОСОБА_1 наніс їй один удар кулаком правої руки в область щелепи зліва, після чого наніс один удар кулаком правої руки в область живота. ОСОБА_3 намагаючись вирватися з рук ОСОБА_1, розвернулася і стала до нього спиною. У цей момент ОСОБА_2 стала завдавати їй удари стопою ноги по передній поверхні стегна. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2 стала наносити удари руками в область рук потерпілої, а також дряпати нігтями руки потерпілої. Після того, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинили свої дії, потерпіла втекла до себе в квартиру.

Згідно судово-медичної експертизи №438 у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, правому плечі, лівому передпліччі, на животі, обох стегнах. Зазначені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості є легкими тілесними ушкодженнями.

Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Суд, при розгляді даної справи в межах пред'явленого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачення, безпосередньо допитавши обвинувачених, потерпілу, свідків, дослідивши і наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають виправданню у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України не визнав. Пояснив, що із ОСОБА_3 в них є спільна дитина. З приводу виховання і догляду за дитиною між ним і потерпілою виникають конфлікти. 09.06.2013 р. він привіз сина потерпілій і у цей момент між ними виник словесний конфлікт. Коли він поїхав йому зателефонував ОСОБА_4, із яким спільно проживає ОСОБА_3, та почав образливо висловлювався на його адресу і погрожувати. Після цієї телефонної розмови він разом із ОСОБА_2 повернувся до будинку, де проживає потерпіла, щоб поспілкуватися з ОСОБА_4. Коли він постукав у двері, то вийшла ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Він з ОСОБА_4 почав спускатися вниз, з четвертого поверху, а ОСОБА_3 у цей час стала щось знімати на телефон та пішла за ними. За ОСОБА_3 почала спускатися ОСОБА_2 На сходах між третім і четвертим поверхом, коли він стояв спиною до дівчат між ними виникла бійка, але вони самі швидко її припинили і розійшлись. Коли він повернувся до дівчат, то побачив, що вони держать одна одну за волосся, але на цьому їх конфлікт був вичерпаний. Потім він та ОСОБА_2 спустились вниз, а потерпіла та ОСОБА_4 викликали міліцію. Зазначив, що він ніяких ударів потерпілій не завдавав. Вважає, що ОСОБА_3 його обмовляє його навмисно, оскільки не бажає, щоб він спілкувався із дитиною. Також вказує, що до зазначених подій ОСОБА_3 побив ОСОБА_4

Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні вину не визнала. Пояснила, що 09.06.2013 р. вона разом із ОСОБА_1 привезли ОСОБА_3 дитину. Потім ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4, який проживає спільно з ОСОБА_3 та почав його ображати. Вони із ОСОБА_1 повернулися до квартири, де проживає потерпіла. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_4 спуститись, щоб поговорити. Почувши, що чоловіки голосно розмовляють ОСОБА_3 почала знімати їх на телефон На її питання навіщо та знімає, ОСОБА_3 почала її ображати та спровокувала бійку. Вона змушена була захищатися Припускає, що коли вона захищалась, то могла завдати ОСОБА_3 тілесні ушкодження, але пошкоджень, про які зазначено в обвинувальному акті вона на потерпілій не бачила. Також зазначила, що ОСОБА_1 ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не завдавав. В область стегон потерпілу вона не била. До міліції з приводу завдання їй тілесних ушкоджень не зверталась, вважаючи, що на цьому конфлікт між нею і ОСОБА_3 буде закінчений. Припускає, що тілесні ушкодження ОСОБА_3 міг завдати ОСОБА_4, оскільки між ними бувають бійки.

Потерпіла ОСОБА_3, допитана в судовому засіданні пояснила, що із ОСОБА_1 в неї є спільна дитина. 09.06.2013 р. ОСОБА_1 проводив час із сином і зателефонував їй коли привіз його до дому. Вона вийшла на вулицю, де ОСОБА_1 почав її ображати. Вона пригнічена піднялась до квартири, де розповіла про все ОСОБА_4 із яким вони спільно проживають. Той зателефонував обвинуваченому, щоб з'ясувати навіщо той так вчиняє. Після цього ОСОБА_1 повернувся, почав сильно стукати у двері і коли вона їх відчинила, він витяг ОСОБА_4 з квартири. Вона пішла за ними і почала знімати все на телефон. ОСОБА_1 в цей час штовхнув ОСОБА_4, а потім повернувся у її бік, схопив за волосся і правою рукою вдарив її в область підборіддя. Від цього удару в неї випав з руки телефон. Потім він продовжив її бити, завдавши удар в живіт. ОСОБА_2 також почала завдавати їй удари по стегнах та подряпала руки і плечі. Сусід ОСОБА_6 бачив бійку, яка відбувалась між нею і обвинуваченими та на її прохання завів дитину до квартири. ОСОБА_4, коли в неї випав телефон почав його збирати, і коли підійшов до них, то ОСОБА_1 і ОСОБА_2 припинили бійку. За часом конфлікти тривав хвилин п'ять. Наполягає, що тілесні ушкодження у неї виникли від дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Заяву до міліції про спричинення їй тілесних ушкоджень вона не писала сама, її заяву було прийнято оперуповноваженим Євпаторійського МВ, вона писала лише пояснення.

В ході судового засідання також були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_4, які підтвердили свідчення ОСОБА_3

Проте, досліджуючи матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що у справі відсутня заява потерпілої ОСОБА_3 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст.125 КК України за нанесення їй тілесних ушкоджень.

Так у матеріалах справи є протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_3 просить прийняти заходи відносно ОСОБА_1, який 09.06.2013 р. біля під'їзді будинку за місцем її проживання висловлював на її адресу образи та нецензурну лайку (а.с.29).

Будь-які заяви про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 взагалі відсутні.

В ході судового розгляду ОСОБА_3 пояснила, що усно просила притягнути ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за завдання їй тілесних ушкоджень, але заяви не писала, нею були написані пояснення. Із заявою, яка була прийнята працівником міліції, та яка знаходиться в матеріалах справи вона ознайомлювалась, бачила, що заява написана невірно, проте не вимагала її переписати, а написала пояснення.

На підставі протоколу прийняття усної заяви ОСОБА_3 до ЄРДР 10.06.2013 р. під №12013130080003614 були внесені відомості про те, що ОСОБА_1 09.06.2013 р. біля 17-10 год., перебуваючи біля під'їзду будинку №55 по вул. Некрасова м. Євпаторія в результаті виниклого конфлікту із ОСОБА_3 завдав останній тілесні ушкодження у вигляді подряпин (а.с.26,27)

Згідно обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 09.06.2013 р. приблизно о 17:20 год. на сходовому майданчику третього поверху будинку 55 по вул. Некрасова, м. Євпаторія завдали ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: синців на обличчі, правому плечі, лівому передпліччі, на животі, обох стегнах.

Аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності та кожен окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд вважає, що докази отримані в ході досудового розслідування з порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України і не можуть бути прийняті судом як докази, та покладені в основу обвинувального вироку.

Згідно ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбаченим цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Заява від потерпілої ОСОБА_8 про притягнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ст.125 КК України по факту завдання їй тілесних ушкоджень в матеріалах справи відсутня і така заява до ЄРДР не вносилась, а кримінальне провадження за вчинення кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті не відкривалось.

Таким чином всі слідчі дії проведені органом досудового розслідування проходили не в рамках кримінального провадження.

Крім того, з наявних у матеріалах справи даних в ЄРДР відкрите кримінальне провадження відносно однієї особи - ОСОБА_1, стосовно ОСОБА_2 кримінальне провадження не відкривалось, відомості про завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень до реєстру не вносились.

Також місце вчинення кримінального правопорушення, обставини, тілесні ушкодження зазначені у фабулі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань відрізняються від тих, які зазначені в обвинувальному акті.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950), яка ратифікована Верховною Радою України від 17 липня 1997 року, кожен, хто звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинним доти, поки його провина не буде доведена відповідно до закону.

У положеннях частин другої та третьої статті 62 Конституці України закріплено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо вичерпані всі можливості їх усунути, відповідно до конституційного принципу презумпції невинуватості повинні тлумачитися і враховуватися на користь обвинуваченого.

Ст.17 КПК України передбачено, що підозра обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, КонституціяУкраїни має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягають виправданню за ч.1 ст.125 КК України за відсутністю доказів вчинення ними кримінального правопорушення, у скоєнні якого вони обвинувачуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду АР Крим протягом 30 днів з подачею апеляційної скарги через Євпаторійський міський суд.

Суддя А.І. Лантратова