ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 11/112 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Спедітор” |
на постанову | від 04.07.2006 р. Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | № 11/112 |
за позовом | ВАТ “Ужгородське АТП 12107” |
до | ТОВ “Спедітор” |
про | стягнення 10000 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
В травні 2005 р. ВАТ “Ужгородське АТП 12107” звернулось до суду з позовом про стягнення збитків, заподіяних ТОВ “Спедітор” внаслідок незаконного збору останнім плати за торгові місця на ринку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником майнового комплексу ринку, здійснює свою статутну діяльність щодо організації та ведення ринкової діяльності у відповідності до Правил торгівлі на ринках, а саме справляє ринковий збір із підприємців ринку, збір за паркування автомобілів. У відповідності до договорів оренди торгових місць, укладених з приватними підприємцями, позивач створює їм необхідні умови для здійснення торгової діяльності. Однак за період з 01.04.2005 р. по 31.05.2005 р. відповідач незаконно стягував з приватних підприємців оплату за торгові місця, чим завдав позивачу збитків.
ТОВ “Спедітор” проти задоволення позову заперечувало.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.01.2006 р. (суддя Якимчук Л.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. (судді: Новосад Д., Михалюк О., Мельник Г.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3620,52 грн.; в іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Спедітор” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ВАТ “Ужгородське АТП 12107” є власником майнового комплексу ринку на земельній ділянці 6,9 га по вул. Східній, 2 у с. Великі Лази Ужгородського району та здійснює статутну діяльність щодо організації та ведення ринкової діяльності у відповідності до Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 р. № 288/6576. На виконання вимог статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. № 56-93 “Про місцеві податки і збори”, пунктів 23, 24 Правил торгівлі на ринках та у відповідності до рішення Великолазівської сільської ради від 23.07.2004 р. “Про перегляд ставок ринкового збору та призначення відповідальним за справляння і перерахування ринкового збору” (а. с. 9), ВАТ “Ужгородське АТП 12107” здійснює справляння ринкового збору із підприємців ринку, збору за паркування автомобілів, а також на умовах договорів про оренду торгових місць, укладених з приватними підприємцями-торговцями на ринку, у відповідності до пунктів 16, 20 згаданих Правил, забезпечує таких підприємців комунальними та іншими послугами, утримує за власні кошти в належному стані торгові місця ринку та несе певні витрати на підтримку торгових місць в робочому стані, що включає поточний ремонт майна ринку, освітлення території, інформаційне та інше забезпечення ринку.
Судами досліджено, що частина витрат на оплату комунальних послуг та інших витрат відшкодовується позивачу за рахунок плати за торгові місця. Орендна плата за торгові місця разом з ринковим збором стягується з підприємців торговців на ринку шляхом видання касового чеку.
Судами також встановлено, що ТОВ “Спедітор” жодних послуг підприємцям ринку не надавало, солідарної участі із позивачем у підтриманні торгових місць в належному стані не приймало, договору із позивачем не укладало, а тому безпідставно одержувало плату з торгуючих на ринку, збираючи кошти за надані позивачем послуги, у зв’язку з чим останньому завдано збитків.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; встановили наявність елементів складу цивільного правопорушення, як умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків; дійшли підставних висновків про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнутої суми.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов частково.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Спедітор” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. у справі № 11/112 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа