КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 2-910/11

Провадження № 1222-ц/792/2498/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Баса О.Г.

суддів : Карпусь С.А., Заїки В.М.

при секретарі Терлич А.В.

з участю : відповідачки, адвоката ОСОБА_1,

позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду від 14 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, вимоги по якому неодноразово уточнював, зазначаючи, що з 2001 року по лютий 2011 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2, під час якого вони придбали майна на суму 74 450 грн., в тому числі зробили ремонт квартири на суму 30 тис. грн.. Посилаючись на те, що після розірвання шлюбу усе спільне майно знаходиться у користуванні відповідачки по місцю її проживання, згоди щодо добровільного поділу спільно набутого майна не досягнуто, просив виділити йому у власність телевізор «Філіпс" вартістю 5000 грн., морозильну камеру вартістю 2000 грн., пральну машину-автомат «Індезіт» вартістю 2500 грн., цифровий фотоапарат вартістю 1000 грн., комп'ютер вартістю 3000 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., кухонний комбайн вартістю 1200 грн., музичний центр „Соні" вартістю 800 грн., скутер вартістю 3000 грн., а всього майна на суму 26200 грн.. В рахунок частки майна ОСОБА_2 просив врахувати вартість ремонту квартири та виділити їй майно - телевізор „ДЕО" вартістю 1000 грн., холодильник „Атлант" вартістю 3000 грн., електроплиту вартістю 5400 грн., прихожу вартістю 2000 грн., кухонний гарнітур вартістю5200 грн., швейну машинку вартістю 900 грн., праску та пилосмок на суму 1500 грн.,

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський Б.В. Справа № 22ц/2290/2498/13

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 5, 46

кухонний набір вартістю 1500 грн., фритюрницю вартістю 800 грн., штори та тюлі на суму 5000 грн., столовий набір вартістю 1500 грн., стіл-торшер вартістю 950 грн., а всього на суму 58250 грн.. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 18025 грн. компенсації перевищення його частки в майні.

В останніх вимогах в червні 2013 року ОСОБА_3 просив виділити йому у власність морозильну камеру вартістю 160 грн., пральну машину вартістю 2500 грн., утюг та пилосмок на суму 1500 грн., хлібопіч вартістю 700 грн., кухонний комбайн вартістю 1200 грн., холодильник «Атлант» вартістю 2250 грн., телевізор «Део» вартістю 550 грн., фритюрницю

вартістю 200 грн. та стіл-торшер вартістю 950 грн., а всього майна на загальну суму 10010 грн.. Решту майна на суму 18250 грн. виділити ОСОБА_2 та стягнути з неї 4120 грн. компенсації за перевищення вартості належної їй частки у спільному майні, витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. та судові витрати.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 15 квітня 2013 року виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації за проведення ремонту в квартирі.

Рішенням Нетішинського міського суду від 14 червня 2013 року постановлено розділити майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виділивши в натурі ОСОБА_3: морозильну камеру вартістю 150 грн.; пральну машинку автомат „Індезіт" -1100 грн.; цифровий фотоапарат - 600 грн.; комп'ютер - 3000 грн.; хлібопічку - 595 грн.; кухонний комбайн - 900 грн.; фритюрницю - 650 грн.; стіл-торшер - 850 грн.; праску, пилосмок - на 350 грн.; музичний центр «Соні» - 600 грн.;скутер - 2800 грн., а всього на суму 11595 грн..

Виділено в натурі ОСОБА_2: телевізор «Део» вартістю 500 грн.; холодильник «Атлант» - 1700 грн.; електроплиту - 1900 грн.;прихожу - 1400 грн.; кухонний гарнітур - 5000 грн.; кухонний набір (каструлі, сковорідки) на 450 грн.; штори, тюлі, лабрикени на 320 грн., а всього майна на суму 11270 грн..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 162 грн. 50 коп. різниці у вартості майна.

В позові про поділ телевізора «Філіпс» вартістю 5 тис. грн., столового набору вартістю 1 тис. грн., швейної машинки вартістю 900 грн. відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить в частині розподілу морозильної камери, музичного центру «Соні» кухонного гарнітуру вартістю 5 тис. грн. і кухонного набору вартістю 450 грн. та в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким виключити із переліку майна, що підлягає поділу морозильну камеру та музичний центр «Соні», виділити їй у власність кухонний гарнітур вартістю 3 тис. грн. та кухонний набір вартістю 350 грн., стягнути на її користь грошову компенсацію за різницю у вартості виділеного майна та вирішити питання про перерозподіл судових витрат.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних мотивів.

Згідно п.п. 1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак дане рішення не відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами під час перебування у шлюбі було придбано майна на загальну суму 22865 грн., в тому числі морозильну камеру вартістю 150 грн., цифровий фотоапарат вартістю 600 грн. та музичний центр "Соні" вартістю 600 грн., які підлягають розподілу та виділенню позивачу.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Встановлюючи право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ч. 1 ст. 69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року N 11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 5 вересня 2001 року по 7 лютого 2011 року. Під час перебування у шлюбі вони придбали пральну машинку автомат „Індезіт" вартістю 1100 грн., комп'ютер вартістю 3000 грн.; хлібопічку вартістю 595 грн.; кухонний комбайн вартістю 900 грн., фритюрницю вартістю 650 грн., стіл - торшер вартістю 850 грн., праску та пилосмок на суму 350 грн., скутер вартістю 2800 грн., телевізор "Део" вартістю 500 грн., холодильник "Атлант" вартістю1700 грн., електроплиту вартістю 1900 грн., прихожу вартістю 1400 грн., кухонний гарнітур вартістю 3500 грн., кухонний набір (каструлі, сковорідки) на суму 399 грн., штори, тюлі, лабрикени на суму 320 грн., а всього майна на суму 19964 грн.. Згоди про добровільний розподіл майна сторони не досягли.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, сторонами не заперечуються.

Також сторони погодили дійсну вартість цього майна. В своїй заяві від 5.11.2012 року та в судовому засіданні відповідачка вказувала, що вартість кухонного гарнітуру складає 3000 грн., позивач з такою оцінкою погодився і не заявляв клопотання про призначення товарознавчої експертизи. З товарного чека від 30 липня 2009 року видно, що вартість кухонного набору становить 399 грн..

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виділяючи у власність позивача морозильну камеру, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на це майно, оскільки воно було придбано під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

В засіданні апеляційного суду сторони підтвердили, що морозильну камеру придбали під час спільного проживання до реєстрації шлюбу, а саме до 5 вересня 2001 року, тобто під час дії КпШС України та ЗУ „Про власність".

У відповідності з ч.2 ст. 17 Закону України „Про власність", що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Звертаючись до суду та під час розгляду справи, позивач не надав доказів щодо своєї участі коштами в придбанні цього майна.

В судовому засіданні також встановлено, що із спільного майна немає в наявності телевізора „Філіпс", спочатку позивач вказував його як „Самсунг", швейної машинки, столового набору, цифрового фотоапарату та музичного центру „Соні".

Наведене свідчить про те, що суд неправильно визначив обсяг спільно нажитого майна подружжя та безпідставно поділив частину майна, якого немає в наявності, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слід провести поділ майна загальною вартістю 19964 грн.. Розмір частки кожного з подружжя становить 9982 грн. (19964:2).

ОСОБА_3 має бути присуджено майна на суму 10245 грн., а ОСОБА_2 на суму 9719 грн.. При цьому з ОСОБА_3 слід стягнути на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості її частки в розмірі 263 грн. ( 9982 грн. - 9719 грн.).

Колегія суддів вважає, що телевізор „Філіпс", швейна машинка, столовий набір, цифровий фотоапарат та музичний центр „Соні" не підлягають розподілу як спільне майно подружжя, а тому вимоги позивача про розподіл цього майна задоволенню не підлягають.

Твердження відповідачки, що комп'ютер не підлягає розподілу, оскільки був подарований сину та є його власністю, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. У відповідності зі ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять та більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян належить вчиняти у письмовій формі. Проте відповідачка такого договору суду не надала і при цьому вона не заперечувала, що комп'ютер був придбаний під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3.

В засіданні апеляційного суду позивач вказував, що немає в наявності скутера, який виділений йому за рішенням суду, проте в цій частині рішення він не оскаржував і колегія суддів не могла вийти за межі доводів апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 540 грн.. Проте, приймаючи до уваги, що вимоги позивача задоволені частково, колегія суддів вважає, що з відповідачки на його користь підлягає стягненню 229 грн. 40 коп. витрат понесених на оплату судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

Згідно прибуткового касового ордера № 7 від 12.04.2013 року ОСОБА_3 сплатив за надання правової допомоги 1500 грн.. Згідно даних журналів судових засідань за лютий-червень 2013 року адвокат ОСОБА_5 надавав позивачу правову допомогу у восьми судових засіданнях, на що затратив більше 8 годин, а тому з урахуванням вимог ЗУ „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та наданих останнім доказів ці витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на його користь.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314-317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду від 14 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково. Розділити спільне майно подружжя, виділивши в натурі

ОСОБА_3:

- пральну машинку автомат „Індезіт" вартістю 1100 грн.;

- комп'ютер вартістю 3000 грн.;

- хлібопічку вартістю 595 грн.;

- кухонний комбайн вартістю 900 грн.;

- фритюрницю вартістю 650 грн.;

- стіл - торшер вартістю 850 грн.;

- праску, пилосмок на суму 350 грн.;

- скутер вартістю 2800 грн., а всього майна на суму 10 245 грн..

Виділити ОСОБА_2 в натурі:

- телевізор "Део" вартістю 500 грн.;

- холодильник "Атлант" вартістю1700 грн.;

- електроплиту вартістю 1900 грн.;

- прихожу вартістю 1400 грн.;

- кухонний гарнітур вартістю 3500 грн.;

- кухонний набір (каструлі, сковорідки) на суму 399 грн.;

- штори, тюлі, лабрикени на суму 320 грн., а всього майна на суму 9 719 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 263 грн. різниці у вартості майна.

В позові про поділ телевізору "Філіпс", столового набору, швейної машинки, морозильної камери, цифрового фотоапарата та музичного центру "Соні" відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 349 грн. 40 коп. понесених судових витрат та 1500 грн. витрат за надання правової допомоги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь