Справа №351/740/13-ц

Провадження №22ц/779/2936/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Собко В.М.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки "Скарбниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Снятинського районного суду від 27 серпня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Снятинського районного суду від 27 серпня 2013 року задоволено позов КС "Скарбниця" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС "Скарбниця" 18499 грн. 66 коп. заборгованості за кредитним договором №1409-ГВ від 28.02.2012 року.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КС "Скарбниця" судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити КС "Скарбниця" у задоволенні позовних вимог.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно та незаконно ухвалив заочне рішення у справі. При цьому, суд не постановив відповідної ухвали про заочний розгляд справи, не провів попереднього судового засідання, яке у даній категорії справ є необхідним, та не повідомив відповідача у встановленому законом порядку про судове слухання 27.08.2013 року.

Суд першої інстанції не перевірив і не вказав у своєму рішенні чи має позивач, як фінансова установа, відповідну ліцензію. В той же час, позивач мав ліцензію на здійснення кредитних операцій з 06.08.2007 року по 06.08.2012 року, яка цієї дати закінчилась, а згідно розпорядження Національної комісії №19058 від 30.10.2012 року у видачі нової ліцензії КС "Скарбниця" відмовлено.

Також, апелянт не згоден із сумою заборгованості, яку вказала у позовній заяві КС "Скарбниця" та вважає, що сума боргу за договором завищена. Через заочний розгляд справи відповідач був позбавлений можливості надати докази сплати щомісячних платежів. Стягнувши заборгованість у сумі 18499 грн. 66 коп., суд не вказав з чого складається ця сума та якими доказами підтверджується, а тому рішення ґрунтується на припущеннях, що суперечить вимогам закону.

Невідомо з чого виходив суд, вказуючи, що банк виконав вимоги щодо надання інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у відповідності до вимог п.2 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів". Це припущення суду, що не має підтвердження в матеріалах справи. Позичальнику не було надано інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Примірник кредитного договору разом з додатками позичальник отримав лише в день укладення договору та не мав змоги належним чином ознайомитись з його умовами.

Також, суд не дослідив обставин щодо припинення договору поруки, укладеного між КС "Скарбниця" та ОСОБА_3 Оскільки строк дії договору це строк, впродовж якого сторона за договором виконує свій обов'язок, строк виконання зобов'язання за кредитним договором з наведених міркувань одночасно є і строком дії цього кредитного договору. В даному випадку кредитний договір припиняє свою дію 28.02.2013 року, але це в ідеальному варіанті, коли б позичальник вчасно виконував свої зобов'язання, однак насправді позичальник перестав платити щомісячні платежі за даним кредитним договором 28.05.2012 року. Разом з тим, позивач звернувся з позовом до суду 20.03.2013 року. Виходячи з того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування самого зобов'язання поруки, апелянт зазначає, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій стосовно реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Таким чином, правом на пред'явлення позову до поручителя позивач скористався лише у березні 2013 року, а позичальник перестав платити 28.05.2012 року, тобто з пропуском спеціального строку, який передбачений ч.4 ст.559 ЦК України.

Вислухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2012 року між Гвіздецьким відділенням кредитної спілки "Скарбниця" та членом кредитної спілки ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1409-ГВ. Згідно даного договору кредитна спілка "Скарбниця" надала ОСОБА_2 кредит на житлові цілі в сумі 12900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 49,95 складних процентів на рік за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня надання кредиту. Базою для нарахування процентів є загальний залишок заборгованості за основною сумою виданого кредиту та нарахованими процентами.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання ОСОБА_2 між Гвіздецьким відділенням кредитної спілки "Скарбниця" та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1757 від 28.02.2012 року, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань боржника, які виникають за умовами кредитного договору №1409-ГВ від 28.02.2012 року.

Однак, у порушення умов кредитного договору №1409-ГВ ОСОБА_2 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків, а саме, за час дії договору сплатила всього 2500 грн., які пішли на погашення відсотків. Внаслідок цього, станом на 20.03.2012 року в неї утворилась заборгованість перед кредитором в сумі 18499 грн. 66 коп., з яких заборгованість по кредиту - 12900 грн., по відсотках за користування кредитом - 5599 грн. 66 коп.

Як вбачається з кредитного договору №1409-ГВ, ОСОБА_2 отримала кошти від КС "Скарбниця" на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, забезпеченості, платності. За порушення умов договору у розділах 5, 7 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору, як це передбачено ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи із положень ст.ст.526, 626-631 ЦК України, укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог Цивільного Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову КС "Скарбниця" та стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у розмірі 18499 грн. 66 коп.

Не заслуговують на увагу доводи представника апелянта з приводу того, що суд не постановив відповідної ухвали про заочний розгляд справи, не провів попереднього судового засідання, яке у даній категорії справ є необхідним, та не повідомив відповідача у встановленому законом порядку про судове слухання 27.08.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи 14.05.2013 року судом проведено попереднє судове засідання, в ході якого було з'ясовано всі обставини, передбачені ст.130 ЦПК України, що підтверджується відповідною ухвалою суду (а.с.25). Про те, що наступне судове засідання (в якому було ухвалено заочне рішення) відбудеться 27.08.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується їх підписами на повідомленнях про вручення від 08.06.2013 року (а.с.30-31). При цьому, ОСОБА_3 у судове засідання 27.08.2013 року з'явився, а заочний розгляд справи відбувся через неявку у судове засідання ОСОБА_2, яка з невідомих причин не з'явилась. У зв'язку з такими обставинами, ухвалою Снятинського районного суду від 27.08.2013 року було вирішено провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України (а.с.35).

Що стосується відсутності на думку представника апелянта у КС "Скарбниця" ліцензії на здійснення кредитних операцій, то представник апелянта сам же в апеляційній скарзі і спростовує свої доводи. Кредитний договір між сторонами, що ніким не заперечується, був укладений 28.02.2012 року. Представник апелянта стверджує, що позивач мав ліцензію на здійснення кредитних операцій з 06.08.2007 року по 06.08.2012 року. Таким чином, кредитний договір між сторонами було укладено в рамках строку дії цієї ліцензії.

Також голослівними є твердження представника апелянта щодо завищення позивачем суми заборгованості та того, що суд не вказав з чого складається ця сума та якими доказами підтверджується.

Як вбачається з відповідних квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 за час дії договору всього сплатила кредитору 2500 грн. (а.с.7-11), які згідно умов п.3.5. кредитного договору були направлені в першу чергу на погашення відсотків за користування кредитом. Наявність заборгованості в сумі 18499 грн. 66 коп. підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем, зокрема в ньому чітко вказано заборгованість по кредиту та по відсотках, а також оплати, які здійснював боржник (а.с.5). Таким чином, обрахунок розміру заборгованості КС "Скарбниця" проведено згідно умов договору. У мотивувальній частині заочного рішення від 27.08.2013 року, суд чітко вказав розмір заборгованості по кредиту, з чого така заборгованість складається, відповідні розрахунки, а також докази, якими він керувався при встановленні розміру заборгованості. При цьому, представник апелянта не надав суду доказів того, що боржник або поручитель протягом цього часу здійснювали якісь додаткові оплати, крім тих, які підтверджені відповідними квитанціями.

Необгрунтованими є доводи апелянта з приводу того, що позивачем не було надано інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у відповідності до вимог п.2 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір №1409-ГВ від 28.02.2012 року між КС "Скарбниця" та ОСОБА_2 і договір поруки №1757 від 28.02.2012 року між КС "Скарбниця" та ОСОБА_3 були укладені у добровільному порядку і сторони досягли згоди щодо всіх умов договорів. Ніхто не примушував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладати кредитний договір і договір поруки саме на таких умовах (розмір відсотків, строки, порядок погашення кредитку, відповідальність за невиконання, тощо), які в подальшому ними не можуть бути виконані. Беручи кредитні кошти під відсотки, ОСОБА_2 мала врахувати всі ризики та можливості щодо сплати кредиту в майбутньому.

Крім того, позичальник ОСОБА_2 своїм підписом підтвердила зокрема свою згоду з п.10.6 кредитного договору, а саме, що їй відомий зміст ч.2 ст.11 "Про захист прав споживачів", а кредитодавець повідомив позичальнику у письмовій формі зазначену у вказаній нормі інформацію. Також, у додатках до кредитного договору №1409-ГВ зазначено, що даний договір укладений по ініціативі ОСОБА_2, особисто нею та з її доброї волі. Договір нею прочитаний і з умовами вона згідна. Наданий їй кредит визнає з усіма існуючими умовами і нарахуваннями на день сплати (а.с.16). В пункті 1.3. договору поруки №1757 від 28.02.2012 року зазначено, що поручитель (ОСОБА_3) підтверджує факт ознайомлення з кредитним договором №1409-ГВ і згоден з його умовами.

Окрім того, колегія суддів не може погодитись з доводами представника апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив обставин щодо припинення договору поруки, укладеного між КС "Скарбниця" та ОСОБА_3 На думку апелянта, правом на пред'явлення позову до поручителя позивач скористався лише у березні 2013 року, а позичальник перестав платити 28.05.2012 року, тобто з пропуском спеціального строку, який передбачений ч.4 ст.559 ЦК України.

Кредитний договір №1409-ГВ від 28.02.2012 року укладено між сторонами з 28.02.2012 року по 28.02.2013 року (а.с.15). Згідно п.1.1. договору поруки №1757 від 28.02.2012 року, поручитель (ОСОБА_3) зобов'язався відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором №1409-ГВ. У розділі 4 договору поруки передбачена відповідальність поручителя у випадку невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань. Також, у пункті 5.1. договору поруки №1757 від 28.02.2012 року чітко зазначено, що порука припиняється з припиненням зобов'язання позичальника за кредитним договором у повному обсязі. Відповідно п.6.1. договору поруки встановлено, що цей договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (а.с.17).

Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_2 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, то ОСОБА_3, згідно умов договору і ст.ст.543, 554 ЦК України, має у солідарному порядку нести разом з боржником відповідальність за невиконання умов договору.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 27 серпня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук