Справа №351/38/13-ц
Провадження №22ц/779/2788/2013
Категорія 30
Головуючий у 1 інстанції Собко В.М.
Суддя-доповідач Шишко А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю., Томин О.О.,
секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Снятинського районного суду від 01 жовтня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Снятинського районного суду від 01 жовтня 2013 року задоволено позов представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5650 грн. матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 229 грн. 40 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які мали значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема, на думку представника апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано встановив, що зрізані плодові дерева знаходились на земельній ділянці ОСОБА_2, оскільки це спростовується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.07.2013 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 самовільно зайняла земельну ділянку площею 0,001 га, та показами свідка ОСОБА_6 Представником відповідача у судовому засіданні заявлялось клопотання про необхідність відновлення межових знаків між земельними ділянками сторін з метою встановлення на чиїй земельній ділянці знаходились зрізані плодові дерева. Однак, суд безпідставно відмовив у його задоволенні. Судом не взято до уваги і акт комісії про те, що відновити межові знаки між земельними ділянками не має можливості, так як цьому постійно перешкоджає ОСОБА_3
Також, у рішенні суду не обґрунтовано на підставі яких саме доказів та нормативно-правових актів встановлено розмір завданої позивачу шкоди. Ні в матеріалах справи, ні в позовній заяві не має жодного розрахунку спричиненої шкоди та посилання на нормативно-правовий акт на підставі якого вона визначалась. Позивачем було подано тільки копію Постанови КМ України №665 від 23.07.2008 року, в якій наявний текст без зазначення розрахунків. Даною постановою затверджено такси для обчислення розміру шкоди заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою дерев. Однак, в оскаржуваному рішенні суд взагалі не посилається на норми вищезазначеної постанови, як і не обґрунтовує якими ж таксами слід користуватися при визначенні спричиненої шкоди, адже вони суттєво різняться між собою та впливають на загальний розмір спричиненої шкоди.
Крім того, згідно цієї постанови КМ України, розмір спричиненої шкоди визначається в залежності від діаметра дерева у корі біля шийки кореня в сантиметрах, який у відповідності до примітки №4 Додатку №1 визначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Однак, достовірних та документально підтверджених даних про розмір (діаметр) пошкоджених дерев для визначення розміру спричиненої шкоди позивачем надано не було. А тому, не зрозуміло з чого виходила позивач, зазначаючи діаметр горіхів 25, 26, 28 та 29 см. відповідно.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.79 ЗК України, право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, згідно Державного акту серії ІФ№093951 від 29.09.2003 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 0,2535 га, яка знаходиться АДРЕСА_1. На даній земельній ділянці були висаджені плодові дерева.
09 листопада 2011 року біля 14 години ОСОБА_4 самовільно без дозволу власника земельної ділянки зрубав п'ять плодових дерев, а саме: чотири горіхи та одну вишню. Такі обставини справи підтверджуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.11.2011 року, винесеною дільничним інспектором міліції Снятинського РВ УМВС ст. лейтенантом міліції Бушовецьким Ю.А. При цьому, постановлено відмовити в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.6 КПК України за відсутності в його діях ознак складу злочину, передбачених ст.356 КК України та констатовано, що спірні питання з цього приводу повинні вирішуватись згідно норм цивільного законодавства у судовому порядку.
Актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_2, що знаходиться АДРЕСА_1 та план-схемою розташування земельної ділянки, які 11.05.2012 року склала відповідна комісія, зафіксовано проведення обстеження земельної ділянки позивача та виявлено, зокрема, зрізані дерева: вишню та чотири горіхи, які дійсно знаходились на ділянці ОСОБА_2
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з положеннями ст.1166 ЦК України, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.
Таким чином, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Із пояснення від 25.11.2011 року, які відібрав дільничний інспектор міліції Снятинського РВ УМВС ст. лейтенант міліції Бушовецький Ю.А., вбачається, що ОСОБА_4 визнав той факт, що саме він зрізав вищевказані дерева, оскільки про це попросила мати його дружини (а.с.21).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку підлягає відшкодуванню шкода, яку заподіяв ОСОБА_4 ОСОБА_2, незаконного вирубавши дерева, які їй належали.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу того, що неможливо встановити на якій саме земельній ділянці знаходились плодові дерева, оскільки позивачем був знищений межовий знак. Позивач надала достатньо доказів того, що плодові дерева знаходились саме на її земельній ділянці. В акті обстеження земельної ділянки, а саме доданій до нього план-схемі зазначено про знищення межового знаку. Однак, даний межовий знак знаходиться на значній відстані від зрубаних дерев (а.с.13). А з наданих відповідачем документів (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.07.2013 року, припис Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 16.07.2013 року, протокол про адміністративне правопорушення №000049 від 16.07.2013 року, постанова про накладення адміністративного стягнення №000049 від 26.07.2013 року) вбачається тільки факт самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,001 га шляхом встановлення металевої огорожі.
Колегія суддів вважає, що такі обставини не мають значення для даної справи, оскільки факт самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3 був встановлений тільки 16.07.2013 року, тобто майже через два роки після того як ОСОБА_4 зрубав дерева. При цьому, не має доказів того, що зрубані дерева знаходились саме на цій самовільно зайнятій земельній ділянці площею 0,001 га. Крім того, порушення земельного законодавства були встановлені стосовно ОСОБА_3, в той час як земельна ділянка на якій знаходились зрубані дерева належить на праві приватної власності ОСОБА_2
В той же час, підлягають частковому задоволенню доводи представника апелянта стосовно того, що розмір стягнутої шкоди не відповідає вимогам постанови КМ України від 23.07.2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" (далі - Постанова).
У мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції правомірно зазначив, що при визначенні розміру матеріальної шкоди слід застосовувати постанову КМ України від 23.07.2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", однак не навів жодних розрахунків, якими він керувався при її визначенні та стягнув з відповідача суму матеріальних збитків, вказану позивачем.
Як вбачається з протоколу огляду місця події з доданими до нього фототаблицями від 25.11.2011 року, діаметр зрізаних горіхів становив 25-29 см., а вишні - 11 см. (а.с.18-20).
Відповідно до п.2 цієї Постанови, зазначені такси застосовуються також для обчислення шкоди,заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.
Згідно додатку №1 до Постанови розмір шкоди, заподіяної вирубуванням дерев такого діаметру становить: за дерево діаметром від 10,1 см. до 14 см. - 74 грн.; за дерево діаметром від 22,1 см. до 26 см. - 685 грн., за дерево діаметром від 26,1 см. до 30 см. - 1080 грн., що в сумі буде становити: 74+(685*2)+(1080*2) = 3604 грн.
Крім цього, вищевказаною Постановою затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Відповідно до даного Порядку індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 року. Під час проведення індексації базовим вважається значення такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 року, а для нововведених такс - на 31 грудня року їх введення.
Згідно офіційних даних Державного комітету статистики України, індекс споживчих цін за 2008 рік становить 122,3%, за 2009 рік - 112,3%, за 2010 рік 109,1%, за січень-жовтень 2011 року - 104,3%.
З огляду на вказане, розмір шкоди, завданої відповідачем, з врахуванням індексу інфляції становить: вишня (діаметр пня 11 см.): 74*1,223*1,123*1,091*1,043 = 115 грн. 65 коп.; два горіхи (діаметр пня 25 та 26 см.): 685*2*1,223*1,123*1,091*1,043 = 2141 грн. 09 коп.; два горіхи (діаметр пня 28 та 29 см.): 1080*2*1,223*1,123*1,091*1,043 = 3375 грн. 74 коп.; а всього: 5632 грн. 48 коп.
З урахуванням встановлених обставин, вимог вказаних норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди змінити зменшивши її розмір з 5650 грн. до 5632 грн. 48 коп.
Питання судових витрат судом першої інстанції вирішено відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, а тому в решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Снятинського районного суду від 01 жовтня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди змінити, зменшивши суму стягуваних коштів з 5650 гривень до 5632 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 48 копійок.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий А.І. Шишко
Судді: О.Ю. Беркій
О.О. Томин