ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 р. | № 2-20/12718-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційне подання | Фонду майна Автономної Республіки Крим Прокурора Автономної Республіки Крим |
на рішення | господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.06 |
у справі | № 2-20/12718-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Керчрибпром” |
до | Орендного підприємства “Керченський морський завод “Фрегат”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Керченський морський завод “Фрегат” |
про | витребування безпідставно набутого майна |
за участю представників від: |
Фонду майна АР Крим | Павленко О.М. (дов. від 10.01.06) |
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство “Керчрибпром” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про зобов'язання Орендного підприємства “Керченський морський завод “Фрегат” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський морський завод “Фрегат” повернути позивачу цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Кірова, буд. 54-а, м. Керч, за відповідними інвентарними номерами. Позов мотивований закінченням строку договору оренди, за яким ДП “Керченське виробниче об'єднання рибної промисловості “Керчрибпром”, правонаступником якого є позивач, передано в оренду, а Орендне підприємство “Керченський морський завод “Фрегат” прийняло в оренду цілісний майновий комплекс, який згодом був переданий другому відповідачу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.06 (суддя Луцяк М.І.) позов задоволено з тих підстав, що після закінчення строку договору оренди орендоване майно перебуває у відповідачів без відповідної правової підстави та підлягає поверненню позивачу, як орендодавцю.
Не погоджуючись зі згаданим рішенням, прокурор Автономної Республіки Крим та Фонд майна Автономної Республіки Крим звернулися до Вищого господарського суду України з касаційним поданням та касаційною скаргою відповідно, в яких просить його скасувати, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Як на підставу задоволення своїх вимог скаржники посилаються на те, що Фонд майна Автономної Республіки Крим не був залучений до участі у справі, в той час, як майно, яке є предметом спору є власністю Автономної Республіки Крим.
Перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що Державне підприємство Керченське виробниче об'єднання рибної промисловості „Керчрибпром", правонаступником якого є ВАТ “Керчрибпром”, 29.03.91 уклало з організацією орендарів, створеною трудовим колективом Керченської судноремонтної бази Керченського виробничого об'єднання рибної промисловості „Керчрибпром”, договір оренди майна і основних виробничих фондів Керченської судноремонтної бази виробничого об'єднання “Керчрибпром”, за яким організації орендарів, утвореної трудовим колективом Керченської судноремонтної бази, в орендне безкоштовне користування без права викупу було передане строком на п'ятнадцять років (до 29.03.06) основні виробничі фонди, що включають у себе виробничі приміщення, споруди, механізми, транспортні засоби, устаткування, житловий фонд, об’єкти соціально-культурного призначення у переліку, що додається до договору, та оборотні кошти на суму 4494184,06 рублі.
Згідно ч. 4 ст. 10 закону СРСР № 1529-1 від 04.06.90 „Про підприємства в СРСР", чинного станом на 29.03.91, підприємства наділялися правом продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно в тимчасове користування або в позичку належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо інше не передбачено законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік і статутом підприємства. Фактично підприємства наділялися правами власника майна. Посилання саме на закон СРСР містились у договорі від 29.03.91. З врахуванням вищезазначених норм права, та того що договір оренди припинив свою дію, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а майно –поверненню позивачеві.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне. Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За змістом ст. 1212 цього ж кодексу, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. Таким чином, вищезазначені норми передбачають витребування майна з чужого володіння саме власником. Тому, задовольняючи позов, суду слід було встановити, на якій правовій підставі позивачу належить згадане майно, тобто встановити правовий режим майна і в залежності від цього, вирішити справу по суті.
Втім, незважаючи на приписи ст. 5 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”, відповідно до яких, правонаступником за договорами оренди державних підприємств є Фонд державного майна України, судом не був всиновлений ні правонаступник орендаря по договору оренди, ні власник майна на момент вирішення спору. В той же час, звертаючись з позовом, позивач зазначив в якості третіх осіб Фонд державного майна та Фонд майна Автономної Республіки Крим, але з ухвали про порушення провадження у справі та з рішення вбачається, що суд не залучив цих осіб до участі у справі, нічим не мотивувавши таку свою правову позицію. З матеріалів справи також не вбачається доказів повідомлення цих осіб про час та місце судового розгляду, в той же час, рішення стосується прав та обов'язків зазначених державних органів.
Відповідно до статей 26, 27 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може залучити до участі в справі осіб, якщо рішення господарського суду може вплинути на їх права та обов'язки.
Втім, вимоги даних статей були проігноровані господарським судом Автономної Республіки Крим. Відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
За таких обставин рішення господарського суду Автономної Республіки Крим не можна визнати законними та обґрунтованими і воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання прокурора Автономної Республіки Крим та касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.08.06 у справі № 2-20/12718-2006 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко