Судове рішення #34245503

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Справа № 817/553/13-а

06 грудня 2013 року м. Рівне


Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Демчук І.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача Костопільського районного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді - Натяжко В.М.,

представника відповідача - Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Костопільської районної державної адміністрації, Костопільського районного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді

про поновлення на роботі та стягнення коштів, -


в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, Костопільського районного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді про:

поновлення її на роботі та спеціального стажу державного службовця з дня звільнення;

стягнення з відповідачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки при звільнення без достатніх на те підстав після винесеної від 24.03.2009 року постанови Рівненського окружного адміністративного суду по справі № 2а-5361/08/1770 за 9 місяців поточного року з індексацією заробітної плати шляхом її отримання у Костопільскому районному центрі соціальних служб для сім'ї та молоді;

стягнення на її користь 13,86 грн. поштових витрат за пересилку нового бланку трудової книжки;

стягнення на її користь 10 грн. вартості бланку трудової книжки;

стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 року у справі №2а-4793/09/1770 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 року у справі №2а-4793/09/1770 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України суди першої та апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки при звільненні, суди виходили із законності звільнення позивача з роботи. Проте на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду такі висновки є помилковими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Таким чином, виплата працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу пов'язана саме з затримкою видачі йому трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу і не залежить від законності чи незаконності звільнення з роботи. А тому, судами не було враховано, не надано належної оцінки доводам позивача в обґрунтування цієї частини позовних вимог та не перевірено правомірності дій (бездіяльності) відповідача.

Ухвалою від 19.11.2013 року справу призначено до розгляду на 25.11.2013, оголошено перерву до 02.12.2013, 05.12.2013 року в зв'язку з неявкою представника відповідача та надання сторонами додаткових доказів.

В ході розгляду справи позивач надавала суду доповнення та уточнення до позовної заяви. Та станом на день вирішення справи та прийняття рішення позивач просила суд про:

поновлення її на посаді директора Костопільського районного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді з поновленням спеціального стажу державного службовця з дня звільнення;

стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 16.07.2008 року по день винесення судового рішення з перерахунком індексації;

стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.;

стягнення поштових витрат в сумі 13,86 грн.;

стягнення витрат на бланк трудової книжки 10,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що Постановою Рівненського окружного адміністративного суду визнано протиправними бездіяльність Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області щодо невидачі ОСОБА_1 під час звільнення з посади директора Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді належно оформленої трудової книжки або належним чином оформленого її дубліката та зобов'язано стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та суму завданої моральної шкоди. Але, як зазначила позивачка зазначене рішення суду відповідачем не виконано, трудову книжку їй невидано, суму стягнень на її користь не виплачено, а тому це є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення невиплачених коштів включаючи стягнення суми моральної шкоди.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розпорядженням Голови Костопільської райдержадміністрації № 339 від 15.07.2008 року позивача звільнено із займаної посади за угодою сторін.

Зазначені розпорядження про призначення та звільнення позивача із займаної посади, прийняті в межах повноважень Голови Костопільської райдержадміністрації. Вказані обставини підтверджуються пунктом 11 положення про Костопільський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (затверджене розпорядженням №475-р від 15.12.2004р.), відповідно до якого директор районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді призначається та звільняється з посади головою райдержадміністрації.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що ані Костопільська районна державна адміністрація Рівненської області ані Костопільський районний центр соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді не видав їй трудової книжки, хоча вона неодноразово зверталася до позивача з клопотанням видати їй трудову книжку або її дублікат.

В жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного суду з позовом до Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області про витребування трудової книжки та стягнення коштів.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними бездіяльність Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області щодо невидачі ОСОБА_1 під час звільнення з посади директора Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді належно оформленої трудової книжки або належним чином оформленого її дубліката. Зобов'язано Костопільську районну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку або належним чином оформлений її дублікат. Зобов'язано Костопільську районну державну адміністрацію зробити запис в трудовій книжці ОСОБА_1 або її дублікаті, згідно якого днем звільнення позивача з посади директора Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді є день видачі позивачу трудової книжки або належним чином оформленого дубліката. Стягнуто з Костопільської районної державної адміністрації (код ЗКПО 22564037, Рівненська області, м.Костопіль, вул.. Незалежності буд.7) на користь ОСОБА_1 ( Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 16.07.2008року по 24.03.2009р., в розмірі 12 532,12грн., завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 року у справі №2а-5364/08 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації Рівненської обдасті про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.04.2013 року в адміністративній справі К/9991/34691/11 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погодилась з висновками Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 та зазначила, що оскільки, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладено на керівника Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді, тому позовні вимоги до Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області є безпідставними. Крім того, колегія суддів зазначила, що оскільки судами встановлено, що позивач працювала у Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді, який за правилами статті 48КЗпП України та постанови КМ України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 зобов'язаний забезпечити збереження та видачу трудової книжки позивача, в даному випадку відповідальність покладена на директора центру.

Не погоджуючись з рішеннями суддів позивач знов звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до двох відповідачів Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області та Костопільського районного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді та змінивши вимоги до них.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби регулюються положеннями Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу", Кодексом законів про працю України.

Статтею 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Закон містить перелік обставин, які вважаються поважними і за наявності яких трудовий договір має бути розірваний у строк, який просить працівник.

Однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до пункту 3 та 4 Постанови KM України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 р. №301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок надається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи в жовтні 2008 року, представником відповідача в судовому засіданні ОСОБА_1 було видано дублікат трудової книжки, але вона не містила всіх відомостей про перебування позивачки на відповідних посадах, а тому вона була знов повернута відповідачу в судовому засіданні.

Однак, судом встановлено, що після прийняття Постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2019 року, Костопільска районна державна адміністрація листом від 01.04.2009 року запросила ОСОБА_1 з'явитись за дублікатом трудової книжки у відділ організаційно-кадрової роботи апарату Костопільської райдержадміністрації (лист від 01-1137/07).

Як зазначила позивач, вона з'явилась для отримання трудової до Костопільської райдержадміністрації, але її відправили до Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді, в зв'язку з чим вона написала заяву від 01.04.2013 року на ім'я директора Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді заяву, в якій зазначила, що просить заяву про звільнення вважати недійсною, вказавши як підставу Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2019.

Однак, 05.04.2013 року Львівським апеляційним адміністративним судом було скасовано зазначене рішення суду та позивачка була обізнана про набрання рішенням законної сили.

Крім того, 03.08.2009 року Костопільський районний центр соціальних служб для сімей, дітей та молоді надіслав позивачу лист №266 відповідно до якого ОСОБА_1 було запрошено з'явитись за дублікатом трудової книжки у Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді, або письмово дати згоду на відправлення дублікату трудової книжки.

Але, як з'ясувалось судом під час засідання, ОСОБА_1 надіслала на адресу Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді лист відповідь, в якому зазначила, що на її думку трудову книжку їй має надати лише головний спеціаліст відділу організаційно-кадрової роботи Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, а не представник Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді (заява від 06.08.2009 року).

Листом від 10.08.2009 року № 275 Костопільський районний центр соціальних служб для сімей, дітей та молоді повідомив Костопільську районну державну адміністрацію Рівненської області про відмову ОСОБА_1 в отриманні дубліката трудової книжки.

Під час судового розгляду справи, представник Костопільського районного центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді надала суду та позивачки для огляду дублікат трудової книжки з відповідними записами. Під час судового засідання 02.12.2013 року ОСОБА_1 ознайомилась з записами внесеними в дублікат трудової книжки, погодилась що всі записи здійсненні, але отримувати її під підпис відмовилась посилаючись на вимогу про пояснення відповідача де її трудова знаходилась до цього часу та заявила про бажання спочатку поновить, а потім отримати дублікат трудової.

Однак, суд зазначає, в матеріалах справи містяться підтвердження і не спростовувалось позивачкою під час засідання, що з 01.04.2009 року вона була повідомлена про наявність дубліката трудової книжки, мала право та можливість отримати такий дублікат, але відмовилась з власних переконань.

Крім того, суд зазначає, що позивачка під час засідання надавала суперечливі пояснення щодо вимог до відповідачів, спочатку позивачка наполягала на тому, що вимога про поновлення її на роботі їй не потрібна, що таким чином вона намагається вплинути на відповідачів та отримати дублікат трудової книжки, але в подальшому ОСОБА_1 зазначила, що відмовляється в отриманні дублікату трудової книжки тому, як їй необхідні пояснення вдповідачів щодо тримання такого тривалого часу дублікату трудової книжки відповідачами.

Суд, ще раз вертає увагу, що дублікат трудової книжки позивачка мала можливість отримати з квітня 2009 року, однак відмовилась та було очевидним під час засідання, що намагалась тим самим отримати більш вигідну для себе виплату суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суму моральної шкоди.

Крім того, під час засідання позивачка зазначала що не вважає себе звільненою протиправно або незаконно, але враховуючи те, що трудова книжка не була видана вчасно, позивачка вважає за необхідне поновитися та отримати з цього часу грошову компенсацію.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовними вимогами про поновлення на роботі та стягненням коштів, позивачка навмисно намагається відстрочити строк отримання дублікату трудової книжки тим самим збільшуючи розмір коштів, які підлягають стягненню за час висушеного прогулу та які змінювались нею в постійних уточненнях та доповненнях до позовних вимог.

Стосовно ж позовної вимоги про стягнення завданої позивачеві моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. то в ході судового розгляду справи позивач пояснила, що внаслідок не видачі відповідачами трудової книжки або її дублікату, позивач в продовж тривалого часу не змогла працевлаштуватися на іншу роботу. Все це зобразилося на її фізичному та душевному здоров'ї, завдало психологічної травми, призвело до сильних, тяжких переживань і страждань, морального пригнічення та порушило звичайний перебіг життя. У зв'язку з вказаним зазначає, що призвело до погіршення її стану здоров'я, внаслідок чого вона змушена була лікуватись.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться власником або уповноваженим ним органом у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

Як вбачається з Рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року у справі №11-5/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталося затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Враховуючи, що вирішення моральної шкоди вже розглядалось Рівненським окружним адміністративним судом в судовому порядку і рішення набрало законної сили, а позивачка з власної ініціативи, з корисних мотивів на думку суду, відмовилась отримати трудову книжку після вирішення справи в судовому порядку, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Оскільки позивач під час судового розгляду заявила, що підставою її поновлення на роботі є те, що з дня звільнення по день вирішення та розгляду справи судом у видачі дублікату трудової книжки Костопільською районною державною адміністрації Рівненської області їй було відмовлено, а отримати її в Костопільському районному центрі соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді позивачка відмовилась з власних переконань, суд перевірив дані твердження.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як з'ясувалось, позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін без будь якого тиску чи примусу, своє звільнення не вважає незаконним, зберігання її трудової книжки не було належним чином організовано саме нею, як директором Костопільського районного центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді, на якого покладено такий обов'язок.

Однак, Костопільським районним центром соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді не доведено суду видачі позивачу належного дублікату трудової книжки до квітня 2009 року.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач та відповідач не надали суду доказів понесення ними яких-небудь судових витрат, тому такі витрати стягненню з позивача та відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд


п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Костопільского районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2008 року по 01 квітня 2009 року;

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.





Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.



Суддя Кравчук Т.О.



Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 грудня 2013 року.





  • Номер: 3750/15
  • Опис: про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди
  • Тип справи: На новий розгляд (1 інстанція)
  • Номер справи: 817/553/13-а
  • Суд: Рівненський окружний адміністративний суд
  • Суддя: Кравчук Т.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.12.2015
  • Дата етапу: 04.07.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація