АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чагорське» про тлумачення змісту правочину, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чагорське» про тлумачення змісту правочину, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з 23 травня 2003 року по 05 липня 2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 Під час шлюбу у них народилася двоє дітей, які на даний час проживають з нею.

Вказує, що за час їх спільного проживання вони з відповідачем набули наступне спільне майно:

будинковолодіння, що розташоване по АДРЕСА_1;

будівлю корівника літ. «А»;

земельну ділянку площею 0,2427 га, на якій розташована будівля корівника і яка знаходиться по АДРЕСА_2.

Зазначає, що будівлю корівника літ. «А» та земельну ділянку площею 0,2427 га, відповідач придбав на підставі договорів купівлі-продажу

№ 22ц-1485 головуючий по 1 інстанції Цуренко В.А.

Категорія: 20 доповідач Кулянда М.І.

від 20 квітня 2010 року як фізична особа-підприємець, згоду на придбання яких позивачка надала, однак вважає, що її ввели в оману, оскільки про подальші дії відповідача відносно нерухомого майна вона не знала.

Вважає, що все майно набуте за час шлюбу з відповідачем, належить їм на праві спільної сумісної власності. Тому просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного нерухомого майна.

На підставі наведеного та враховуючи змінені позовні вимоги просила суд:

надати тлумачення змісту оспорюваних правочинів, вчинених відповідачем від 20 квітня 2010 року;

визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності подружжя на будинковолодіння по АДРЕСА_1; будівлю корівника літ. «А»; земельну ділянку площею 0,2427 га, на якій розташована будівля корівника і яка знаходиться по АДРЕСА_2, ринковою вартістю 2 915 965 грн. 00 коп.;

визнати за ОСОБА_1 право на ? ідеальну частку на будинковолодіння по АДРЕСА_1; будівлю корівника літ. «А»; земельну ділянку площею 0,2427 га, на якій розташована будівля корівника і яка знаходиться по АДРЕСА_2 ринковою вартістю 1 457 982 грн. 50 коп.;

визначити порядок користування спірним будинковолодінням згідно запропонованого варіанту.

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині визначення порядку користування житловим будинком залишено без розгляду.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, яке складається з: житлового будинку літ. «А», загальною площею 203,2 кв.м., в тому числі житловою 122,6 кв.м., огорожі №№ 1-3, басейну та криниці вартістю 499 518 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп. та знаходиться по АДРЕСА_1;

1/2 частину будівлі корівника літ. «А» загальною площею 935,20 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 735 412 (сімсот тридцять п'ять тисяч чотириста дванадцять) грн.50 коп.;

1/2 частину земельної ділянки площею 0,2427 га., що розташована по АДРЕСА_2 вартістю 171 581 (сто сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину будинковолодіння по АДРЕСА_1; будівлю корівника літ. «А»; земельну ділянку площею 0,2427 га, на якій розташована будівля корівника і яка знаходиться по АДРЕСА_2.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 60, 69, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку ( доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 23 травня 2003 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії 1-МИ №064236. Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2012 року, залишеним без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 19 вересня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

За час перебування сторін у шлюбі ними було придбано житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Вищезазначене нерухоме майно відноситься до спільної сумісної власності подружжя, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, виходячи з принципу рівності часток, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині визнання права власності на 1/2 частину будівлі корівника та 1/2 частину земельної ділянки суд першої інстанції виходив з того що спірне нерухоме майно було придбане під час шлюбу сторін, воно відноситься до спільної сумісної власності подружжя і виходячи з принципу рівності часток, кожному з них належить право на ? частину вказаного нерухомого майна.

До такого висновку суд першої інстанції прийшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного

судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 309 ч. 1 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:

- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ спільного майна подружжя в задоволенні позовних вимог позивача про визнання корівника та земельної ділянки об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та їх поділ було відмовлено. Встановлено, що вищезазначене нерухоме майно було придбано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі - продажу від 12 квітня 2010 року і не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 19 вересня 2012 року зазначене рішення суду в цій частині залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що корівник та земельна ділянка для його обслуговування є особистою власністю відповідача ОСОБА_4 і тому не підлягає поділу, як спільне сумісне майно ОСОБА_4.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції зобов'язаний був закрити провадження у справі, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2012 року за позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в задоволенні позовних вимог про визнання корівника та земельної ділянки об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та їх поділ було відмовлено, а остання повторно звернулась до суду із вимогою про поділ вищезазначеного майна є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи, в січні 2011 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Просила виділити їй у власність житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1, а у власність відповідача ОСОБА_4 - будівлю корівника та земельну ділянку, які знаходяться по АДРЕСА_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 липня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання корівника та земельної ділянки об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та їх поділ було відмовлено.

Згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року, яке оскаржується, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду про визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя.

Зазначені позовні вимоги не є тотожними тим, які були предметом розгляду справи № 2-293/2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Таким чином, вимога апелянта про закриття провадження у справі є помилковою і не ґрунтується на нормах процесуального законодавства.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не мав правових підстав визнавати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку, оскільки остання з вимогою про поділ в натурі будинковолодіння по АДРЕСА_1 не зверталась не заслуговують на увагу.

Відповідно до правил ст. 16 ЦК України позивачка має право звернутися до суду з позовом про визначення ідеальних часток у праві спільної сумісної власності на спірний житловий будинок без його поділу в натурі.

Таким чином, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину будівлі корівника літери «А» загальною площею 935,20 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 735 412 (сімсот тридцять п'ять тисяч чотириста дванадцять) грн.50 коп. та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2427 га., що розташована по АДРЕСА_2 вартістю 171 581 (сто сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 00 копійок підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 203,2 кв.м., в тому числі житловою 122,6 кв.м., огорожі №№ 1-3, басейну та криниці вартістю 499 518 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп., що знаходиться по АДРЕСА_1 слід залишити без змін.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, то з ОСОБА_1 на користь апелянта підлягає стягненню 610 грн. 95 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 307, 309 колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину будівлі корівника літери «А» загальною площею 935,20 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 735 412 (сімсот тридцять п'ять тисяч чотириста дванадцять) грн.50 коп. та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2427 га., що розташована по АДРЕСА_2 вартістю 171 581 (сто сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 00 копійок скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Чагорське» про визнання права власності на 1/2 частину будівлі корівника літери «А» загальною площею 935,20 кв.м., що розташований по АДРЕСА_2 вартістю 735 412 (сімсот тридцять п'ять тисяч чотириста дванадцять) грн.50 коп. та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2427 га., що розташована по АДРЕСА_2 вартістю 171 581 (сто сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімдесят одна) грн. 00 копійок відмовити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А», загальною площею 203,2 кв.м., в тому числі житловою 122,6 кв.м., огорожі №№ 1-3, басейну та криниці вартістю 499 518 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп., що знаходиться по АДРЕСА_1 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 610 грн.95 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді