КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5813/11 Головуючий у 1-й інстанції: Керекеза Я.І. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області в частині недоплати щорічної разової допомоги на оздоровлення неправомірними та стягнути з відповідача недоплачену суму за 2010 рік, а також в частині нарахування щорічної грошової допомоги до 5 травня та стягнути недоплачену суму за 2011 рік.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року даний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із постановою суду від 01 серпня 2011 року Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області подало апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, встановленому постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 17 липня 2005 року, а щорічної разової допомоги до 5 травня - у розмірі, встановленому постанови КМ України «Про розміри грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» № 341 від 04 квітня 2011року.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області - залишити без задоволення, а постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як інвалід другої групи, має право отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Згідно абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним особам щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Проте, відповідач всупереч вказаній нормі Закону 21 січня 2011 року виплатив позивачу допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 120 грн. 00 коп., який встановлений постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 17 липня 2005 року.

Вказана обставина підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області від 04 травня 2011 року № 23.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.

Як на підставу для задоволення своїх вимог Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області послалося на те, що положеннями ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат.

У зв'язку з цим апелянт вважає, що здійснивши позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, що визначений Кабінетом Міністрів України у постанові № 562 від 17 липня 2005 року, діяв з дотриманням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України у 2010 році було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Таким чином, Кабінету Міністрів України у 2010 році були надані спеціальні повноваження щодо встановлення розміру деяких категорій соціальних виплат.

До такої категорії виплат належить, в тому числі, щорічна допомога на оздоровлення, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як така, що обчислюється залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України не було реалізовано у 2010 році вказані повноваження та не прийнято відповідного нормативно-правового акту, в якому було б закріплено абсолютні суми щорічної допомоги на оздоровлення у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Посилання апелянта на постанову КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 17 липня 2005 року як на нормативно-правовий акт, яким установлено розміри вищевказаної допомоги на 2010 рік колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається зі ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати на 2010 рік розміри щорічної допомоги на оздоровлення саме у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

З огляду на те, що постанова КМ України, на яку посилається Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області, була прийнята у 2005 році колегія суддів вважає, що у ній не враховано та не могло бути враховано межі бюджетних асигнувань, що мали місце у 2010 році.

Спеціального нормативно-правового акту, який передбачав би, що постанова КМ України № 562 від 17 липня 2005 року приймається за основу при нарахуванні та виплаті у 2010 році щорічної допомоги на оздоровлення як така, що передбачає розмір соціальних виплат, які відповідають межам бюджетних асигнувань на відповідні цілі у 2010 році - не приймалося.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що вказана постанова КМ України не може розглядатися як така, що прийнята на виконання спеціальних повноважень, наданих Кабінету Міністрів України ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік».

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 17 липня 2005 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Також судом встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Вказана обставина підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області від 06 травня 2011 року № 1186 у 2011 році позивачу було виплачено щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі 580 грн. 00 коп., встановленому постановою КМ України № 341 від 04 квітня 2011 року.

Однак, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на час виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік, передбачає, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» додаткове правове регулювання порядку та розмірів щорічної разової допомоги до 5 травня - не здійснювалося.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_2 є обґрунтованим та був правомірно задоволений судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 01 серпня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області - залишити без задоволення, а постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області Київської області - залишити без задоволення, а постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.