Справа №0907/2-1700/2011
Провадження №22ц/779/2675/2013
Категорія 24
Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Фединяка В.Д., Ясеновенко Л.В.
секретаря Драганчук У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу БУ №1 Івано-Франківської КЕЧ району до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
В червні 2010 року військовий прокурор Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу БУ №1 Івано-Франківської КЕЧ району звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач до 01.01.2009 року була споживачем наданих будинкоуправлінням №1 Івано-Франківського КЕЧ району житлово-комунальних послуг і відповідно зобов'язана була оплачувати їх. Однак ОСОБА_2 оплату за надані послуги не проводила, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 34 323,16 грн. Посилаючись на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити вказану суму просив задовольнити позов.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району 34 323,16 грн. заборгованості за комунальні послуги. Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 14 серпня 2012 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2012 року залишено без задоволення.
На заочне рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що згідно звірки взаємних розрахунків від 02 вересня 2009 року її борг по сплаті комунальних послуг становить 34 323,16 грн. При цьому не взяв до уваги, що жодних звірок між нею та будинкоуправлінням №1 Івано-Франківського КЕЧ району фактично не проводилось. В той же час поданий позивачем розрахунок заборгованості базується лише на його твердженнях та не підтверджений аудиторським висновком. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності претензій майнового характеру, які б направлялись на її адресу із зазначенням суми боргу.
Також поза увагою суду залишилась і та обставина, що будинкоуправління №1 Івано-Франківського КЕЧ району виступало «субспоживачем» житлово - комунальних послуг, які надавалися іншим виробником - ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заборгованості перед виробником вищезгаданих послуг.
Не враховано судом і те, що з 19 вересня 2003 року її квартира офіційно відключена від теплопостачання, що підтверджується відповідним актом про відключення опалення та гарячого водопостачання, складеним повноважним представником ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». При цьому для відключення від теплопостачання та гарячої води з метою проведення локального опалення нею був отриманий відповідний дозвіл ЖЕО №4, виготовлений та затверджений проект реконструкції газопостачання, проведені усі необхідні роботи та встановлено газовий лічильник. Оплата за надані послуги завжди здійснювалась нею у повному обсязі відповідно до показників лічильника, а тому жодної заборгованості перед ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» у неї немає.
Безпідставно судом стягнуто з неї і заборгованість по квартирній платі, оскільки передбачені у переліку роботи, за які нараховується квартирна плата, не надавались. Дана обставина підтверджується актом від 11 травня 2004 року, який був підписаний мешканцями будинку.
Крім того, справу розглянуто у її відсутності, в зв'язку із чим вона була позбавлена можливості подавати пояснення по суті позовних вимог, долучати необхідні докази тощо.
Посилаючись на зазначені обставини просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.
Представники будинкоуправління №1 Івано-Франківського КЕЧ району доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Представник військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону в засідання апеляційного суду не з'явився будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення - до скасування з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання по оплаті комунальних послуг, у зв'язку з чим станом на 01.01.2009 року утворилась заборгованість в розмірі 34 323,16 грн., яка підлягає стягненню на користь будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів повністю погодитися не може.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Згідно з ч.4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником. Згідно п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває на його балансі.
З матеріалів справи вбачається, що будинок №103 по вул. Чорновола в м. Івано-Франківську до січня 2009 року знаходився на балансі та перебував на обслуговуванні будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району.
Як з'ясовано в засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі договору дарування від 11 жовтня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі №1353.
Тому саме з цього часу вона зобов'язана була приймати участь в утриманні прибудинкової території, здійснювати відповідні платежі за надані їй такі послуги.
Посилання представників позивача, що ОСОБА_2 є правонаступником попереднього власника квартири, а отже зобов'язана відповідати по його боргах, не може бути прийнято до уваги. Вказана обставина не підтверджена договором дарування та не ґрунтується на вимогах матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що загальна сума заборгованості, включаючи заборгованість по утриманню прибудинкової території та послуг теплопостачання визначена станом на 01.01.2009 року. В тому числі в цей розрахунок включено суму заборгованості, що утворилася станом на 01.01.2006 року. Актом звірки розрахунків за послуги (а.с. 12) підтверджено загальну суму заборгованості відповідача в розмірі 34323,16 грн. При цьому позивачем не зазначено конкретні розміри заборгованості по кожній окремо наданій послузі.
В засіданні апеляційного суду встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем обчислена починаючи з 01.07.1999 року. Наведена обставина підтверджується відповідним розрахунком, витребуваним апеляційним судом, який містить конкретні розміри заборгованості по кожній окремо наданій комунальній послузі.
Представник апелянта не заперечив того факту, що ОСОБА_2 будь-яких коштів за вказані послуги позивачу не вносила. Разом з тим, його посилання на неналежне надання послуг не заслуговують на увагу, оскільки є надуманими і будь-якими допустимими доказами не підтверджені.
Аналогічно як і доводи щодо відсутності договірних відносин між сторонами. При цьому колегія суддів враховує факт постійного надання цих послуг, що за змістом ст. 11 ЦК України є підтвердженням існування між сторонами цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів також не може прийняти до уваги твердження апелянта та його представника щодо застосування позовної давності, оскільки матеріалами справи підтверджено перерив позовної давності, і отже звернення військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу БУ №1 Івано-Франківської КЕЧ району в межах встановленого законом трирічного строку для захисту порушеного права.
Тому з врахуванням наведених обставин позов в цій частині підлягає до часткового задоволення і з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути заборгованість за утримання прибудинкової території та вивіз сміття за період з жовтня 2011 року по грудень 2008 року включно у сумі 6 818,41 грн.
Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, то така не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно п.23 Правил надання послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року (далі Правил) розрахунковим періодом для встановлення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця, якщо договором не встановлено інших термінів
Відповідно до п. 9 Правил у разі відмови споживача від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж. При цьому заборгованість за отримані послуги та витрати, пов'язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку із поданням відповідачем заяви про встановлення локальної системи опалення квартиру АДРЕСА_1 відключено від централізованого опалення та гарячого водопостачання. Наведена обставина підтверджується актом від 19.09.2003 року, складеним відповідальним працівником ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Денисенком Я.М. Зі змісту цього акту видно, що в подальшому плата за користування опаленням та гарячим водопостачанням проводитись не буде (а.с.82).
В засіданні апеляційного суду встановлено, що в зв'язку із відключенням квартири відповідача від централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі вищевказаних документів проектно-конструкторським відділом ВАТ «Івано-Франківськгаз» в жовтні 2003 року розроблено проект на реконструкцію газопостачання квартири №3 житлового будинку №103 по вул. Чорновола м. Івано-Франківську, складено технічні умови на реконструкцію.
Факт відключення квартири від централізованого опалення та гарячого водопостачання, відсутність нарахувань за такі послуги підтверджено також і листом ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» від 09.12.2013 року, наданим представником апелянта в засідання апеляційного суду.
Твердження позивача щодо наявності заборгованості в ОСОБА_2 за вказані послуги, що підтверджується матеріалами господарських справ, зокрема позовними заявами та наказами, прийнятими за наслідками їх розгляду, не заслуговують на увагу, оскільки цими письмовими матеріалами не доведено конкретно розмір такої заборгованості по квартирі відповідача.
Згідно ч.2 ст.383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних умов і правил експлуатації будинку.
Наведені обставини не дають підстав для висновку, що квартира відповідача відключена від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води з порушенням встановленого порядку. А отже відповідно такі послуги не надавались, тому підстави для стягнення заборгованості відсутні.
Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи наявні у справі докази, а також нові докази, подані представником апелянта в засіданні апеляційного суду на спростування доводів позивача з врахуванням того, що рішення суду першої інстанції є заочним, колегія суддів приходить до висновку, що воно не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, його структурного підрозділу БУ №1 Івано-Франківської КЕЧ району до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь будинкоуправління №1 Івано-Франківської КЕЧ району заборгованість в розмірі 6 818,41 грн. за надані комунальні послуги по утриманню прибудинкової території та вивозу сміття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.П. Мелінишин
Судді: В.Д. Фединяк
Л.В. Ясеновенко