ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р. | № 10/284/04-НР |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Рибака В.В., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” |
на постанову | від 22.08.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 10/284/04-НР |
за позовом | ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (надалі –Компанія) |
до | ВАТ “Миколаївгаз” (надалі –Товариство) |
треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача | ЗАТ “Н. Ітера”; ВО “Зоря” |
про | повернення безпідставно спожитого газу на суму 6798260,45 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Бойко Д.Д., Левченко О.Є. |
від відповідача | - не з’явились |
від третіх осіб | - не з’явились |
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2004 р. Компанія звернулась до суду з позовом до Товариства про зобов’язання повернути 40572,096 тис. м3 природного газу, а також про відшкодування його вартості в сумі 6798260,45 грн. в разі неможливості повернення в натурі.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.09.2004 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2004 р., в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2005 р. рішення господарського суду Миколаївської області від 21.09.2004 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2004 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.
За наслідком подання заяви про зміну підстав позову в порядку ст. 22 ГПК України Компанія просила суд стягнути з Товариства 6798260,45 грн. заборгованості.
В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем грошових зобов’язань по оплаті природного газу, поставленого за договором на постачання природного газу, яким є акти прийому-передачі від 14.12.2000 р.
Товариство проти пред’явлених вимог заперечувало, посилаючись на відсутність у спірний період між сторонами договірних відносин щодо купівлі-продажу природного газу.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24-25.10.2005 р. (суддя Гриньова Т.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. (судді: Разюк Г.П., Петров М.С., Колоколов С.І.), в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, у 2000 році ДК “Торговий дім “Газ України”, правонаступником якої є Компанія, та Товариством підписано 12-ть актів подачі-приймання природного газу на комерційні витрати.
На підставі вказаних актів та посилаючись на часткову оплату вартості природного газу Компанія звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства 6798260,45 грн. заборгованості, яка на думку позивача виникла із укладеної сторонами угоди на постачання природного газу.
Відповідно до положень ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно ст. 41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приймаючи рішення та постанову суди підставно не прийняли до уваги посилання позивача на те, що в даному випадку акти подачі-приймання природного газу за правовою природою можна ототожнювати із договором на постачання природного газу. Суди мотивовано вказали на те, що в актах зафіксовані не суттєві умови договору, а певні відомості, які не породжують для Товариства зобов’язання щодо оплати вказаної в цих актах вартості природного газу. Позивачем не доведено, що відповідач є споживачем вказаного в актах природного газу. При цьому судами вірно враховано, що у відповідності до договору доручення від 17.05.2000 р., укладеного між відповідачем та ЗАТ “Н. Ітера”, Товариство здійснювало лише транспортування природного газу від газорозподільної станції магістрального трубопроводу по системі газопроводів до абонентів, а згідно з розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 07.05.2000 р. № 343-Р закупівля та реалізація природного газу у 2000 р. здійснювались іншим підприємством, а саме ВО “Зоря”.
З урахуванням встановлених обставин суди дійшли обґрунтованих та правомірних висновків про відсутність у Товариства грошового зобов’язання перед Компанією щодо оплати вартості природного газу на підставі згаданих актів подачі-приймання газу.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно відмовлено у позові.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 р. у справі № 10/284/04-НР залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: В. Рибак
Л. Стратієнко