Справа №350/1401/13-ц
Провадження №22ц/779/2880/2013
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В.
Суддя-доповідач Шишко А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.,
суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,
секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 14 жовтня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рожнятівського районного суду від 14 жовтня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1000 грн. витрат по оплаті правової допомоги адвоката.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а саме, усунути ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5
Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі самі підтвердили, що не надавали допомоги своєму батькові хоча знали про його хворобу та те, що він потребує лікування. При цьому, ОСОБА_3 останній раз відвідувала батька близько 10 років тому, тобто у 2002-2003 роках, оскільки не мала бажання підтримувати родинні відносини. Враховуючи це, можна дійти висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідомо уникали свого хворого батька, який їм був не потрібен. Через немічний стан ОСОБА_5, будучи інвалідом 2-ої групи загального захворювання, з 2009 року не мав можливості повністю обслуговувати себе сам, а просив сусідів, щоб ті отримали замість нього пенсію, купили продукти харчування, ліки, оплатили комунальні послуги.
На відміну від відповідачів, ОСОБА_2 2-3 рази на місяць приїжджала та привозила ОСОБА_5 продукти, залишала йому кошти на лікування, оскільки він потребував сторонньої допомоги, що підтвердили свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Суд першої інстанції не врахував вимоги ст.202 СК України, а саме, що діти зобов'язані утримувати свого батька, який був непрацездатний і потребував матеріальної допомоги. Пенсії по інвалідності 2-ої групи йому не вистачало на придбання ліків та продуктів харчування, оплату комунальних платежів. При цьому, поховання ОСОБА_5 та упорядкування його могили здійснила саме позивач, а ОСОБА_3 тільки отримала кошти за поховання на які не витратила грошей. Відповідачі за весь час його хвороби жодного разу його не провідали, не поцікавились станом його здоров'я, не дивлячись на те, що проживали в цьому ж селі, що і їх батько. ОСОБА_5 не мав жодного бажання проживати у позивача у чужому селі, бо хотів вмерти у своїй хаті, а тому, апелянт була змушена укласти із сусідкою ОСОБА_6 договір про постійний догляд за хворими ОСОБА_10 та ОСОБА_5 і надавати їй грошові кошти на купівлю ліків та достатнє харчування.
Крім того, суд не врахував, що між відповідачем ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_11 був неналежним чином оформлений договір про правову допомогу, оскільки відповідач з липня 2013 року по 13.10.2013 року перебував за межами України, а тому не міг 22.08.2013 року підписати такий договір.
Вислухавши суддю-доповідача, доводи апелянта та її представника, заперечення відповідача ОСОБА_3 та її предствника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на будинковолодіння, яке знаходиться АДРЕСА_1. Дане будинковолодіння ОСОБА_5 успадкував після смерті своєї матері на підставі заповіту від 06.06.2007 року, посвідченого секретарем Сваричівської сільської ради. За життя ОСОБА_5 заповіту не складав, а спадкоємцями згідно закону стали його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які відповідно є спадкоємцями першої черги.
Після відкриття спадщин до Першої Рожнятівської державної нотаріальної контори звернулись з заявами в порядку спадкування за законом спадкоємці померлого: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - діти ОСОБА_5 (перша черга) та ОСОБА_2 - сестра померлого (друга черга).
У зв'язку з цим, державним нотаріусом Кренцівим В.З. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_5, оскільки вона є спадкоємцем другої черги, а першочергове право на спадкування мають ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право у рівних частках на одержання спадщини, яка відкрилась в результаті смерті ОСОБА_5
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для усунення відповідачів від права на спадкування, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту навмисного та свідомого ухилення відповідачів від надання відповідної допомоги спадкодавцеві. Не доведено і те, що ОСОБА_5 мав тяжку хворобу та через неї або каліцтво перебував у безпорадному стані і мав потребу в отриманні такої допомоги саме від відповідачів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Суд при вирішенні такої справи, згідно вимогам ст.214 ЦПК України, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_5 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані. ОСОБА_5 не був особою похилого віку, даних про звернення за медичною допомогою у зв'язку з хворобою в матеріалах справи також не має. При цьому, сторонами не заперечується та підтверджується показами свідків, що ОСОБА_5 був інвалідом 2-ої групи (відсутність пальців на нозі), однак така вада не призводила до його безпорадності, оскільки навіть в останні роки свого життя він мав змогу пересуватись або пішки, або за допомогою ровера.
Крім того, зібрані по справі письмові докази та покази свідків не доводять, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно ухилялись від надання допомоги своєму батькові ОСОБА_5 Одночасно, не має даних і про те, що ОСОБА_5 вимагав, щоб відповідачі допомагали йому особисто чи надавали матеріальну допомогу.
ОСОБА_2 доглядала та надавала матеріальну допомогу спадкодавцеві, однак робила це не постійно, оскільки разом з ним не проживала, а попросила про це сусідку ОСОБА_5 - ОСОБА_6 Але не можна вважати, що за такого догляду та допомоги, яку вона надавала, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не роблячи аналогічних дій, ухилялись від надання допомоги своєму батькові, а тому, мають бути усунені від права на спадкування.
Так само, обґрунтовано суд першої інстанції, згідно ст.88 ЦПК України, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу, оскільки їх надання підтверджується відповідним договором від 22.08.2013 року, ордером серії ІФ №011432 від 16.09.2013 року та квитанцією серія АЕ №010837 (а.с.43-45,62).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рожнятівського районного суду від 14 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий А.І. Шишко
Судді: О.Ю. Беркій
О.В. Пнівчук