Справа №344/6735/13-ц

Провадження №22-ц/779/3122/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів Бойчука І.В., Матківського Р.Й.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

В травні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 166 352 грн. 24 коп.

Вирішено також питання розподілу судових витрат.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що жодних повідомлень про перехід до нового кредитора прав за кредитним договором не отримував, останнім не відкривались розрахункові рахунки, а отже будь-яких правовідносин з позивачем він не має. Не представлено позивачем до суду і належний доказ щодо набуття права вимоги, а представлена копія договору таким доказом не може бути. Також не доведена і сума заборгованості (в т.ч. і нарахування комісії), оскільки представник банку не подав суду детальний розрахунок його боргових зобов'язань на момент припинення прийняття платежів ТОВ «Укрпромбанк». Апелянт вказує, що він неодноразово звертався до ТОВ «Укрпромбанк» з метою виконання своїх зобов'язань, однак в отриманні чергових платежів йому було відмовлено. Вважає, що в даному випадку виходячи з вимог ст.613 ЦК України наявне прострочення кредитора, а тому боржник за грошовими зобов'язаннями звільняється на цей час від сплати процентів.

З цих підстав просив рішення суду скасувати.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник ПАТ «Дельта Банк» доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_3 будучи належно повідомленою про розгляд справи до суду не з'явилася та причини неявки не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи в її відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 01.08.2008 року було укладено кредитний договір № 286-014/ФКВ-08, згідно умов якого позичальник отримав кредит в сумі 15000,00 дол. США зі сплатою 12% річних на строк до 30.07.2018 року в порядку та на умовах, встановлених цим договором, згідно з графіком погашення кредиту, погодженого сторонами.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 01.08.2008 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого сторони обумовили солідарну відповідальність поручителя перед банком в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Судом з'ясовано, що згідно договору від 30.06.2010 року про передачу Активів та Кредитних зобов'язань «Укпромбанку» на користь «Дельта Банку», права вимоги за даним кредитним договором відступлено ПАТ «Дельта Банк»

Задовольняючи позов ПАТ «Дельта Банк» суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що взяті на себе за умовами договору грошові зобов'язання ОСОБА_2 належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 05.04.2013 року становила 166 352 грн. 24 коп. і підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає матеріалам справи.

Так, відповідно до статей 512-514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання. До нового кредитора переходять у повному обсязі права первісного кредитора у зобов'язанні. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом вказаних норм закону для заміни кредитора у зобов'язанні необхідно укласти правочин в письмовій формі, що і було зроблено шляхом укладення у письмовій формі договору від 30.06.2010 року про передачу активів та зобов'язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до умов згаданого договору, зокрема п.п. 4.8.1 та 4.8.2. його сторони (ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк») зобов'язані були повідомити письмово боржників про передачу Укрпромбанком відповідних прав Дельта Банку протягом 5 робочих днів з дати укладення договору. Повідомлення повинні були направлятися рекомендованими листами з повідомленнями або цінними листами за рахунок Дельта Банку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у встановленому порядку був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, доказом чого є матеріали переписки між сторонами (а.с. 64-68). Наведеними доказами повністю спростовуються доводи відповідача про те, що ПАТ «Дельта Банк» не набув права вимоги за кредитним договором.

Що стосується доводів апелянта про прострочення кредитора, то колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст. 613 ЦК України Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Вищенаведені обставини, які підтверджують поінформованість боржника про передачу права вимоги, надання конкретних реквізитів для можливості погашення щомісячних платежів за договором виключають підстави для звільнення апелянта від сплати відсотків за кредитним договором починаючи з 30.06.2010 року.

Що стосується суми заборгованості, то така підтверджена матеріалами справи (а.с.14,23,69-78) і на її спростування належних та допустимих доказів відповідачем не представлено. Разом з тим, сам ОСОБА_2 не заперечував тієї обставини, що після 30.06.2010 року зобов'язань по кредитному договору він не виконував.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

Р.Й. Матківський