КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 927/257/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Рябухи В.І.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой»

на рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013р.

у справі №927/257/13-г (головуючий суддя Лавриненко Л.М., судді Белов С.В. Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой»

до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне автотранспортне підприємство «Інтрансавтострой»

про припинення зобов'язань та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання зобов'язання, що виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 р. та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р. припиненими з 28.04.2010 року; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягувати з 28.04.2010 р. суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією за розрахунково-касове обслуговування, що виникла на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 р. та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р.; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» нараховувати та стягувати з 28.04.2010 р. штрафні санкції (штрафи, пеню, три проценти річних та інфляційні) на суму заборгованості, що виникла на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 р. та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р.; визнати зобов'язання, що виникли на підставі договору застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 р. припиненими з 28.04.2010 р.; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з 28.04.2010 р. утримувати під обтяженням та звертати стягнення на майно, що передано в заставу на підставі договору застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 р.; визнання зобов'язань, що виникли на підставі договору іпотеки від 29.12.2004 р. припиненими з 28.04.2010 р.; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з 28.04.2010 р. утримувати під обтяженням та звертати стягнення на майно, що передано в іпотеку на підставі договору іпотеки від 29.12.2004 р.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ПАТП «Інтрансавтострой».

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013 р. у справі №927/257/13-г в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 28.04.2005р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та приватним виробничо-комерційним підприємством «Інтрансавтострой». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» в дохід державного бюджету 8029,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013 р. у справі №927/257/13-г та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, при його прийнятті суд першої інстанції припустився неправильного застосування приписів чинного законодавства України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи та стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, враховуючи обмежені строки розгляду справи апеляційним господарським судом, встановлені ст. 102 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Господарський процесуальний кодекс України не обмежує суб'єкта господарювання у можливості залучення декількох осіб для участі у справі в якості представника. Відповідачем не надано доказів неможливості представництва інтересів останнього у суді іншими особами.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання 16.12.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача, відповідача та третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 05.12.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

24.07.2003 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (кредитор), та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Інтрансавтострой» (позичальник), було укладено кредитний договір №012/03-1/071 (а.с.29-31).

Відповідно до п. 1.1. Статуту публічного акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль», відповідач є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль».

Згідно п. 1.1. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» є правонаступником Приватного виробничо-комерційного підприємства «Інтрансавтострой».

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р., кредитор на положеннях та умовах даного договору, відкриває позичальнику кредитну лінію у розмірі 229752,53 євро, з встановленням строків погашення кредиту згідно графіка погашення, наведеному в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, з 24.07.2003 р. до 24.07.2006 р. із сплатою 13% річних.

29.12.2004 р. між відповідачем (кредитор) та позивачем (позичальником) було укладено генеральну кредитну угоду № 010/12/135, згідно якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної угоди і які є її невід'ємними частинами.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. генеральної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р., загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати розміру еквіваленту 540000,00 євро. При розрахунку загальної позичкової заборгованості по позичальнику враховується загальна кредитна заборгованість, як за раніше виданими кредитами згідно діючих договорів по відкритих кредитних лініях в іноземній і в національній валюті, так за новими кредитами. Кредитна угода чинна до 24.07.2006 року.

Пунктом 2.2.1. генеральної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р. передбачено, що сторони встановлюють, що в рамках даної генеральної угоди можуть використовуватись наступні види кредитування, зокрема, відповідно до п. 2.2.4. генеральної угоди, кредитна лінія в іноземній валюті, на підставі укладеного кредитного договору за № 012/03-1/071 від 24.07.2003 р. (сума кредиту 229752,53 євро), позичальнику може надаватись кредит у іноземній валюті на наступних умовах: строк надання лінії в межах терміну чинності даної угоди. Сума кредиту в межах загального ліміту заборгованості, передбаченого п. 1.2. угоди, але не більше еквіваленту 540000,00 євро. Відсоткова ставка за кредитом: 13% річних. Відсотки будуть нараховуватися на суму наданої позики, виходячи з календарної кількості днів користування позикою і повинні сплачуватись позичальником при погашенні кожної позики платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора №2058923. При цьому кількість днів у році буде вважатись 366/365.

Відповідно до п. 2.7. генеральної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р., у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної угоди є приміщення магазину «Престиж», що знаходиться в місті Чернігові по проспекту Миру, будинок №80.

Відповідно до п. 9.1. генеральної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р., правочин набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 24.07.2006 р. за умови повного погашення позичальником кредитної заборгованості (позики, відсотків за користування, штрафів та пені) за всіма отриманими кредитами в рамках даної угоди.

28.03.2005 р. між відповідачем (кредитор) та позивачем (позичальником), було укладено кредитний договір №010/12/189, відповідно до п. 1.1. якого кредитор на умовах даного договору та в рамках дії генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р. відкриває позичальнику кредитну лінію у сумі 2000000,00 грн., строком до 29.12.2005 р., із сплатою 17% річних.

Пунктом 3.2. кредитного договору №010/12-189 від 28.03.2005 р., сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно.

Відповідно до п. 3.4. кредитного договору №010/12-189 від 28.03.2005 р., у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього договору є, зокрема: порука ОСОБА_3, що мешкає в АДРЕСА_1; іпотека приміщення магазину «Престиж», що належить на праві власності ПВКП «Інтрансавтострой» та знаходиться в місті Чернігові по проспекту Миру, буд. 80; застава сільськогосподарського обладнання та транспортних засобів.

Пунктом 9.1. кредитного договору №010/12-189 від 28.03.2005 року передбачено, що договір набуває чинності з дати його укладення та часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені).

Додатковою угодою від 28.03.2005 р. до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р., зокрема, п.п. 2.2.1., 2.2.2. визначено, що на підставі укладеного кредитного договору № 010/12-189 від 28.03.2005 р. позичальнику може надаватись кредит у національній валюті розміром 2000000,00 грн., строком до 29.12.2005 р., із сплатою 17% річних та на підставі укладеного кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р. позичальнику може надаватись кредит у іноземній валюті розміром 229000,00 євро, із сплатою 13% річних, строк надання до 24.07.2006 р.

Згідно п. 2.7. додаткової угоди від 28.03.2005 р. до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р., у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням даної угоди є, зокрема: приміщення магазину «Престиж», що знаходиться в місті Чернігові по проспекту Миру, буд. 80, що є власністю ПВКП «Інтрансавтострой»; транспортні засоби та сільськогосподарське обладнання, що знаходиться в м. Михайло-Коцюбинському Чернігівського району Чернігівської області та в м. Чернігів по пр. Миру, буд. 80. Сільськогосподарське обладнання та частково транспортні засоби є власністю ПВКП «Інтрансавтострой», частково транспортні засоби також є власністю майнового поручителя приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой»; порука ОСОБА_3

Пунктом 4 додаткової угоди від 28.03.2005 р. до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р. визначено, що ця додаткова угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами.

В забезпечення виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по вищевказаним кредитним договорам, 29.12.2004 р. між відповідачем та позивачем, було укладено договір іпотеки, посвідчений приватний нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №5845, який відповідно до п. 1.1. забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р. (а також усіх кредитних договорів та додаткових угод, які можуть бути укладені в рамках цієї генеральної кредитної угоди до закінчення строку її дії), укладеної між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якої іпотекодавець зобов'язаний виконати перед іпотекодержателем умови генеральної кредитної угоди з загальним лімітом кредитування 540000,00 євро до 24.07.2006 р., сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором та цим договором.

Також в забезпечення виконання позичальником вимог, що випливають з кредитних договорів №010/12/189 від 28.03.2005 р. та №012/03-1/071 від 24.07.2003 р., укладених між заставодержателем (Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль») та заставодавцем (позивачем) було укладено договір застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 р., згідно умов якого заставодавець на умовах, передбачених цим договором, передає в заставу належні йому транспортні засоби та сільськогосподарське обладнання, перелік якого наведено в п. 1.2. договору застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 р.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 605 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Позивач, посилаючись на додаткову угоду від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р. (п.п. 3,4 додаткової угоди), просить суд визнати припиненими в повному обсязі зобов'язання сторін по генеральній кредитній угоді №010/12/135 від 29.12.2004 року (в тому числі договорів укладених в її рамках, зокрема: кредитний договір №010/12/189 від 28.03.2005 року, кредитний договір №012/03-1/071 від 24.07.2003 року, договір застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 року, договір іпотеки від 29.12.2004 року), внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором позичальнику і відмови кредитора від права на стягнення заборгованості, збитків у вигляді відсотків, пені чи штрафних санкцій, а також відмови кредитора від виконання поручителями зобов'язань по генеральній кредитній угоді № 010/12/135 від 29.12.2004 року і не заявлення свого права на їх майно.

В підтвердження своїх вимог позивачем долучена до матеріалів справи ксерокопія додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р. (а.с.34).

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду даної справи у суді першої інстанції позивачем в судовому засіданні 19.03.2013 р. було надано суду для огляду нотаріально посвідчену копію додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р.

Вищий господарський суд України у постанові від 31.10.2012 р. по справі №16/35 (а.с.46-47), за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Інтрансавтострой» про визнання недійсною додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., зазначив, що нотаріально посвідчена копія додаткової угоди від 28.04.2005 р. є належним та допустимим доказом її укладення, оскільки матеріали справи №16/35 не містять у собі доказів скасування або визнання незаконними нотаріальних дій щодо засвідчення фотокопії спірної угоди.

В преамбулі додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р. зазначено, що від імені Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль», правонаступником якого є відповідач, дану угоду укладено президентом банку «Аваль» ОСОБА_7., який діє на підставі статуту, та від імені позивача - директором ОСОБА_3

Як зазначено в додатковій угоді від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., вона підписана від імені банку президентом банку «Аваль» ОСОБА_7. та від імені позивача директором ОСОБА_3

Пунктом 3 вказаної дадаткової угоди передбачено, що у випадку несплати позичальником заборгованості до 28.04.2010 р. по генеральній кредитній угоді №010/12/135 від 29.12.2004 р. (кредитний договір №010/12/189 від 28.03.2005 р. та кредитний договір №012/03-1/071 від 24.07.2003 р.), сторони заздалегідь домовляються, що зобов'язання сторін по генеральній кредитній угоді №010/12/135 від 29.12.2004 р. вважаються припиненими в повному обсязі внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором позичальнику і кредитор відмовляється від права на стягнення заборгованості, збитків у вигляді відсотків, пені чи штрафних санкцій. Згідно п. 4 додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., сторони домовляються, що в разі настання умов викладених в пункті три та чотири цієї додаткової угоди кредитор не претендує на виконання зобов'язань по генеральній кредитній угоді № 010/12/135 від 29.12.2004 р. поручителями і не заявляє права на майно поручителів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 7.1. статуту Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (в редакції, яка діяла станом на 28.04.2005 р. - дату укладення спірної додаткової угоди до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р.), органами управління банку є загальні збори акціонерів; спостережна рада банку; правління банку.

Згідно підпункту и) пункту 7.2.6. Статуту банку, до компетенції загальних зборів належить прийняття рішень щодо виборів Президента банку.

Повноваження президента банку визначені п. 7.3.3. статуту, відповідно до якого він має право: отримувати від спостережної ради банку та правління банку всю інформацію про поточну діяльність банку; брати участь у засіданні спостережної ради банку та правління банку; виносити на розгляд спостережної ради та правління банку питання, що стосуються виконання рішень загальних зборів та захисту їх законних інтересів; ставити питання про невідкладне позачергове скликання спостережної ради та правління банку у разі наявності фактів порушень законних інтересів акціонерів; ставити перед спостережною радою питання про позачергове проведення загальних зборів.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Аналогічна норма міститься і в ст. 47 Закону України «Про господарські товариства».

Пунктом 7.6.2. Статуту Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» визначено, що голова правління банку має право без довіреності здійснювати дії від імені банку та представляти його у всіх українських та іноземних підприємствах, організаціях та установах. Голова правління банку видає довіреності, підписує договори, накази та інші документи.

За змістом п.п. 7.3.3., 7.6.2 Статуту Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» вбачається, що особою, яка має право виступати від імені банку, в тому числі і підписувати договори, є голова правління банку. Президенту банку не надано повноважень щодо укладення договорів від імені банку і його функціональні обов'язки обмежені лише співпрацею зі спостережною радою, правлінням та акціонерами.

Відповідно до п.5.5. протоколу загальних зборів акціонерів АППБ «Аваль» від 24.04.1998 р. №36-11, ОСОБА_7 звільнено з посади голови правління Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» 24.04.1998 р. та на підставі п. 10.2.13. статуту банку обрано його на посаду президента банку, а першого заступника голови правління банку ОСОБА_8 призначено на посаду голови правління АППБ «Аваль».

Із довідки № 2116/99 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 03.06.1999 р. вбачається, що керівником банку є ОСОБА_8

Згідно довідки №120-2-0-00/3-1483 від 31.08.2011 р., підписаної головою правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_9, громадянину ОСОБА_7 в період з 28.04.2002 р. по 28.04.2005 р. довіреність на підписання та укладення угод не видавалась.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява від ОСОБА_7 (а.с.87), зареєстрована в реєстрі за №7180, адресована голові правління АТ «Раффайзен Банк Аваль», в якій ОСОБА_7 вказує про те, що у зв'язку з наданням до Чернігівського районного суду Товариством з обмежною відповідальністю «Інтрансавтострой» (ОСОБА_3 та ПАТП «Інтрансавтострой») копії (ксерокопії/нотаріально засвідченої копії) додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди № 010/12/135 від 29.12.2004 р., укладеної між АППБ «Аваль» та ПВКП «Інтрансавтострой» (надалі додаткова угода), яка начебто підписана ОСОБА_7, і де зазначено його посаду, як Президента АППБ «Аваль», який діє на підставі статуту, повідомляю, що на дату підписання додаткової угоди від 28.04.2005 р. ОСОБА_7 був народним депутатом України та обіймав посаду президента АППБ «Аваль»; у відповідності до статуту банку не мав повноважень підписувати кредитні договори, в тому числі вищевказану додаткову угоду і не підписував її; про існування додаткової угоди дізнався тільки в серпні 2011 року від працівників АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Постановою помічника прокурора Чернігівського району Чернігівської області від 06.12.2011 р. з приводу вчинення директором ТОВ «Інтрансавтострой» злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, в тому числі щодо укладення додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., було відмовлено в порушенні кримінальної справи, зокрема, у зв'язку з відсутністю можливого предмету злочину - оригіналу додаткової угоди.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у президента банку ОСОБА_7 повноважень щодо підписання спірної додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідно до постанови правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» №П-59/3 від 29.03.2012 р. (а.с.187-190), банк списав його заборгованість по кредитах згідно додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, що є прощенням боргу та свідчить про схвалення відповідачем дій президента банку щодо укладення додаткової угоди від 25.04.2005 р., суперечить фактичним обставинам справи та не є підтвердженням припинення зобов'язання позивача, оскільки відповідно до п.п. 159.2., 159.4., ст. 159 Податкового кодексу України, визначено права банків списувати за рахунок страхового резерву заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до нормативно-правових актів НБУ, незалежно від її відповідності, визначеним п.п.14.1.11. та п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, ознакам.

Відповідно до п. 173. постанови правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» №П-59/3 від 29.03.2012 р., заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» вважається як безнадійна кредитна заборгованість та списується з віднесенням до складу витрат податкового обліку банку за рахунок сформованного резерву.

Пунктом 174 зазначеної постанови визначено, що списання безнадійної заборгованості позичальників-боржників, вказаних у цій постанові (в тому числі і позивача) за рахунок резерву не є підставою для припинення вимог банку до них і, зокрема, Чернігівській обласній дирекції банку дана вказівка продовжити роботу щодо подальшого стягнення списаної заборгованості позичальника-боржника.

Як вбачається із наданих банком зведених кредитових меморіальних ордерів (а.с.192-202), на час розгляду даної справи у суді заборгованість позивача обліковується банком на рахунках простроченої заборгованості.

В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували схвалення відповідачем укладеної від імені банку президентом ОСОБА_7. додаткової угоди від 28.04.2005 р.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що додаткова угода від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, протирічить ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, а тому підлягає визнанню судом недійсною.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Колегією суддів критично оцінюються посилання позивача на те, що постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2012 р. у справі № 16/35 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Інтрансавтострой» про визнання недійсною додаткової угоди від 28.04.2005 р., встановлено факт дійсності додаткової угоди від 28.04.2005 р., оскільки позивачем не доведено факту існування обставин, які є підставою для визнання недійсною спірної додаткової угоди, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (ч. 2 ст. 1117 ГПК України), за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2012 р. у справі № 16/35 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Інтрансавтострой» про визнання недійсною додаткової угоди від 28.04.2005 р., було залишено в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 28.09.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. у справі № 16/35, якими відмовлено банку у задоволенні позовних вимог, а не прийнято нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Постанова Вищого господарського суду України від 31.10.2012 р. у справі № 16/35 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Інтрансавтострой» про визнання недійсною додаткової угоди від 28.04.2005 р. також не містить встановлення обставин щодо визначення повноважень президента банку на право підпису угод.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення господарського суду Чернігівської області від 28.09.2011 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. у справі № 16/35, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову з посиланням на ту обставину, що додаткова угода від 28.04.2005 р. є неукладеною. Аналогічна мотивація зазначена і в постанові Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2012 р. у справі № 16/35. Тобто судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалось питання недійсності додаткової угоди від 28.04.2005 р.

Вищезазначена позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 28.05.2013 р. у справі № 5028/21/39б/2012(16/186б/85б) про банкрутство позивача.

З огляду на вищезазначене та приймаючи до уваги, що судом визнано недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 28.04.2005 р. до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Інтрансавтострой», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду , що позовні вимоги позивача про визнання зобов'язань, що виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 р. та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р. припиненими з 28.04.2010 р.; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягувати з 28.04.2010 р. суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією за розрахунково-касове обслуговування, що виникла на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 р. та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р.; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» нараховувати та стягувати з 28.04.2010 р. штрафні санкції (штрафів, пені, три проценти річних та інфляційні) на суму заборгованості, що виникла на підставі генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 р., кредитного договору №010/12/189 від 28.03.2005 р. та кредитного договору №012/03-1/071 від 24.07.2003 р.; визнання зобов'язань, що виникли на підставі договору застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 року припиненими з 28.04.2010 р.; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з 28.04.2010 р. утримувати під обтяженням та звертати стягнення на майно, що передано в заставу на підставі договору застави транспортних засобів та обладнання №010/12/189 від 28.03.2005 р.; визнання зобов'язань, що виникли на підставі договору іпотеки від 29.12.2004 р. припиненими з 28.04.2010 р.; визнання відсутнім права у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з 28.04.2010 р. утримувати під обтяженням та звертати стягнення на майно, що передано в іпотеку на підставі договору іпотеки від 29.12.2004 р., є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 04.09.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 04.09.2013 р. підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, оскільки частина вимог заявлених у даній справі є майновими, а інша частина немайновими. При визначенні розміру судового збору за майнові вимоги необхідно враховувати суми кредитних коштів виплачених за генеральною кредитною угодою №010/12/135 від 29.12.2004р. та суми штрафних санкцій нарахованих за вказаною кредитною угодою.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.08.2013 р. у справі №927/257/13-г змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 28.04.2005 року до генеральної кредитної угоди №010/12/135 від 29.12.2004 року, між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Інтрансавтострой».

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» (місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Михайло-Коцюбинське, вул. Шевченка, 2-б; адреса для листування: 14026, м. Чернігів, вул. Квітнева,21, код ЄДРПОУ 24835301) в доход Державного бюджету України 76849 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.

Справу №927/257/13-г повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

В.І. Рябуха