5
Справа № 346/3926/13-к
Провадження 11-кп /779/173/13
Категорія ст. 190 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О.П.
Суддя-доповідач Кривобокова Н.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Кривобокової Н.М.,
суддів: Гандзюка В.П., Кукурудза Б.І.,
секретаря с/з Перегінця О.Л.,
з участю прокурора Баландіної Ю.Ю.,
обвинуваченого ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, яка брала участь у суді першої інстанції, на вирок Коломийського міськрайонного суду від 11 жовтня 2013 року, -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Сариозек Кербулакського району Талди-Курганської області Республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1, одруженого, на утримані неповнолітня дитина, згідно ст.89 КК України несудимого, громадянина України,-
засуджено за ст. 190 ч.1 КК України на 850 грн. штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередньо обрану - заставу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 3000 грн. моральної шкоди; на користь НДЕКЦ УМВС України в Івано-Франківській області - 1593,80 грн. судових витрат за проведення судових експертиз.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він маючи свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 682 в червні 2012 року уклав із жителем м.Коломиї ОСОБА_5 договір про надання правової допомоги для захисту інтересів останнього під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 за ст.ст.286 ч.2, 389 ч.1 КК України. Згідно вироку Коломийського міськрайонного суду від 18.01.2013 року ОСОБА_5 визнано винним за вказаними статтями і визначено остаточне покарання - три роки позбавлення волі.
ОСОБА_3, маючи намір заволодіти грошовими коштами в розмірі 500 доларів США, які мав нібито передати судді для залишення в силі винесеного вироку і не призначенні більш суворого покарання ОСОБА_5, шляхом зловживання довірою батька засудженого ОСОБА_5 - потерпілого ОСОБА_4, 07.02.2013 року заволодів грошовими коштами в сумі 4 000 грн., не маючи насправді наміру передавати ці кошти будь-кому, оскільки бажав привласнити їх.
В апеляційній скарзі прокурор покликається на незаконність вироку з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильне вирішення питання про стягнення процесуальних витрат за проведення експертиз, покликання суду на вимоги КПК України (в редакції 1960 року). Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.1, 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.4 КК України та призначити остаточне покарання з врахуванням вимог ст.70 КК України - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві власності майна.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.1, 15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому більш суворе покарання.
З"ясувавши всі обставини кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, вислухавши доводи учасників судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтується на досліджених доказах, яким дана належна оцінка.
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_3 за ст.190 ч.1 КК України відповідає встановленим судом обставинам кримінального провадження.
Висновок суду про виключення з обвинувачення, як зайво пред"явленої, кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст.ст.15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.4 КК України, яка передбачає підбурювання до замаху потерпілого на давання хабара службовій особі, слід вважати обґрунтованим.
В судовому засіданні не знайшло підтвердження того, що в обвинуваченого ОСОБА_3 був умисел в передачі судді грошових коштів, враховуючи неможливість судді змінити вже постановлений ним вирок. Крім того, в матеріалах провадження відсутній процесуальний документ про звільнення потерпілого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за давання хабара. Тому всі неправомірні дії обвинуваченого ОСОБА_3 у заволодінні грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою потерпілого охоплюються ч.1 ст.190 КК України, а вказівка обвинуваченим потерпілому на передачу грошей нібито для судді була лише спроба заволодіння цими коштами для подальшого їх привласнення.
Тому доводи прокурора в апеляційній скарзі про неправильне виключення ст.ст.15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.4 КК України з обвинувачення ОСОБА_3 є безпідставними.
Твердження прокурора щодо процесуальної ролі протоколу допиту потерпілого на досудовому слідстві з приводу підбурювання останнього до передачі грошей колегія суддів відхиляє, оскільки зазначений протокол у вироку згадується судом не як доказ у кримінальному провадженні, суд його не досліджував і така позиція суду не суперечить його основному висновку про виключення з обвинувачення ст.ст.15 ч.2, 27 ч.4, 369 ч.4 КК України, як зайво пред'явленої кваліфікації дій ОСОБА_3
Апеляційний суд не погоджується з доводами прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання.
Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, передбачений санкцією ст.190 ч.1 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, що позитивно характеризується та наявність на утриманні неповнолітньої дитини і визначив йому покарання, яке є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора щодо посилання судом у вироку на вимоги КПК в редакції 1960 року та невірного стягнення витрат за експертизу, то вони є слушними.
Посилання суду у вироку на ст.ст.323, 324, 327 КПК України в редакції 1960 року є опискою, яка не є відповідно до ст.412 КПК України істотним процесуальним порушенням і не тягне за собою скасування вироку і може бути усунута судом першої інстанції шляхом виправлення описки.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальних витрат за проведення експертиз, суд постановив стягнути їх на користь НДЕКЦ УМВС України в Івано-Франківській області, тобто установи, експерти якої проводили експертизи у кримінальному провадженні. Проте таке рішення суду суперечить вимогам закону.
За змістом ч.2 ст.122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта на користь держави.
Таким чином, суд при постановленні вироку повинен був прийняти рішення про стягнення процесуальних витрат за проведення експертиз на користь держави, а не на розрахунковий рахунок експертно-криміналістичного центру.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.405, 407, 408, 409, 418, 376, 419 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 11 жовтня 2013 року в частині стягнення процесуальних витрат змінити: стягнути на користь держави з ОСОБА_3 1593,80 грн. процесуальних витрат за проведення експертизи.
В решті вирок - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку учасниками судового провадження шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: Н.М. Кривобокова
В.П. Гандзюк
Б.І. Кукурудз