Справа № 22ц-2122                                      Головуючий першої інстанції: Чернієнко С.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкінва Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

12   грудня   2006 року                   колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Славгородської Н.П.,

суддів:           Мурлигіної О.Я.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                            Цвєтковій Ю.В.,

за участю заявника ОСОБА_1, представника ДВС Коваленка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою   представника Державної виконавчої служби у місті Южний

Одеської області на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від З жовтня 2006 року, постановлену за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області про накладення арешту на майно заявника та заборону його відчуження,

встановила:

14 серпня 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції про накладення арешту на майно заявника та заборони його відчуження.

Заявник вказував, що рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з нього стягнути аліменти на користь ОСОБА_2 13 травня 2006 р. йому стало відомо про постанову державного виконавця відділу ДВС Южненського міського управління юстиції про накладення арешту на його майно та заборону його відчуження від 29 листопада 2005 р.

Посилаючись на те, що ця постанова порушує його права, суперечить ст. ст. 50, 54, 55 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки арешт накладено на все належне йому майно, заявник просив визнати постанову незаконною та скасувати її.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2006 р. скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постановлено поновити строк звернення до суду із скаргою на постанову державного виконавця від 29 листопада 2005 р. та визнано цю постанову про накладення арешту на майно заявника неправомірною і її скасовано.

В апеляційній скарзі представник ДВС у місті Южний Одеської області вказує на невідповідність висновків суду положенням Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) та нормам процесуального закону і просить ухвалу суді скасувати та постановити нову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, заявника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Задовольняючи скаргу, суд вважав, що оскаржувана постанова не відповідає положенням ст. 55 Закону.

Однак, до такого висновку суд прийшов внаслідок невірного тлумачення положень закону, який регулює спірні правовідносини, а тому в силу п. 2 ст. 312 ЦПК України ухвалу необхідно скасувати та постановити нову.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Очаківського міскрайонного суду Миколаївської області від 9 грудня 2004 р. з ОСОБА_1 стягнути аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, починаючи з 6 жовтня 2004 р.

Виконавчий лист знаходився на виконанні у ДВС Южненського міського управління юстиції Одеської області за місцем проживання ОСОБА_1, і боржник тривалий час не сплачував аліменти.

З метою погашення заборгованості відповідно до ст. 74 Закону державним виконавцем приймалися заходи для звернення стягнення на майно боржника.

Так, 29 листопада 2005 р. державним виконавцем було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою постановлено про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить останньому.

Відповідно до ст. ст. 50, 55 Закону арешт на майно боржника накладається, в тому числі шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Посилання заявника на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено конкретне майно, на яке накладено арешт, та вартість цього майна, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону така постанова має превентивний характер і за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами на все майно або на окремо зазначене майно боржника.

Крім того, заявником не наведено будь-яких доводів стосовно порушення його особистих прав внаслідок винесення постанови від 29 листопада 2005 р.

За такого, колегія судців вважає, що відсутні підстави для визнання оскаржуваної постанови державного виконавця неправомірною, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ДВС у місті Южний Одеської області задовольнити.

Ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2006 року скасувати, постановити нову ухвалу.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Южненського міського управління юстиції Одеської області про накладення арешту на майно заявника та заборону його відчуження відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.