ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 грудня 2006 р. | № 17-2-32-2-10/02-1969 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І., |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали | Одеської міської ради |
на постанову | від 05.06.2002 |
Одеського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 17-2-2-10/02-1969 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | ПП “Стюарт” |
до | ТзОВ “Негус-2” |
про | визнання права власності та усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням |
В С Т А Н О В И В :
Подана 17.11.2006 касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з Декретом КМУ “Про державне мито” державне мито із скарг, які подаються до Вищого господарського суду України сплачується 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Виходячи з того, що відповідно до п. “а” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції Закону від 25.03.2005 року, що набрав законної сили 31.03.2005 року) із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, додане скаржником до касаційної скарги платіжне доручення № 551 від 19 вересня 2006 року на суму 51,00 грн. не може бути належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі, оскільки спір про визнання права власності є спором майнового характеру, а спір про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням є спором немайнового характеру, тоді як постанова апеляційної інстанції оскаржується в повному обсязі.
Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. У цьому зв`язку заявником заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Посилання скаржника на те, що його не було залучено до участі у справі, а тому він не знав про винесення оскаржуваної постанови, не обґрунтовує того факту, що скаржник звернувся через 4 роки і 5 місяців після винесення зазначеної постанови апеляційного суду від 05.06.2002. Крім того, як вбачається з доданих до скарги документів, про існування цього спору Одеська міська рада знала принаймні ще у вересні 2006 року, оскільки державне мито було сплачено 19.09.2006, а зі скаргою звернулася лише 17.11.2006.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 53, 110, п. 4, п. 5 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В :
У задоволенні клопотання Одеської міської ради про відновлення строку на оскарження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2002 та у справі № 17-2-2-10/02-1969 відмовити.
Касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2002 у справі № 17-2-2-10/02-1969 повернути скаржнику, а справу - господарському суду Одеської області.
Видати довідку Одеській міській раді про повернення державного мита на суму 51 грн. 00 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 551 від 19 вересня 2006 року.
С у д д я Остапенко М.І.
С у д д я Харченко В.М.
С у д д я Борденюк Є.М.