ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р. | № 28/84 (22/40) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Дерепи В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Керченський стрілочний завод” |
на постанову | від 11.09.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | № 28/84 (22/40) |
за позовом | ТОВ “Керченський стрілочний завод” (надалі –Завод) |
до | ДП “Придніпровська залізниця” (надалі –Залізниця); ВАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” (надалі –Комбінат) |
про | стягнення 2399,04 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - не з’явились |
від відповідача-1 | - Шамаров Т.О. |
від відповідача-2 | - Фурсова О.О. |
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2004 р. Завод (вантажоодержувач) звернувся до суду з позовом до Залізниці (перевізник) про стягнення 2399,04 грн. збитків (2159,04 грн. вартості виявленої недостачі вантажу та 240 грн. витрат по оплаті за експертизу), мотивуючи вимоги одержанням вантажу у вагоні № 68561273 на 800 кг менше, ніж зазначено у залізничній накладній № 50517958.
Залізниця проти задоволення позову заперечувала та посилалась на прибуття вантажу у справному вагоні без ознак недостачі.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2005 р. залучено Комбінат (вантажовідправник) до участі в справі в якості другого відповідача.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2006 р. (суддя Манько Г.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. (судді: Чоха Л.В., Лисенко О.М., Логвиненко А.О.), в задоволенні позову відмовлено з підстав неправомірності та необґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з постановою, Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 20.06.2002 р. між ТОВ “Лемтранс” та Заводом укладено договір № 345/02/191, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення згідно специфікацій до договору. Згідно п. 8.2 договору в разі встановлення недостачі товару чи поставки неякісного товару приймання товару по кількості та якості проводиться з обов'язковим викликом представника продавця та вантажовідправника, при їх неявці –за участю представника торгівельно-промислової палати України. Згідно пункту 8.3 договору за всім іншим, що не передбачено договором, приймання товару по кількості та якості регламентується, зокрема, Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 з наступними змінами та доповненнями (надалі –Інструкція П-6).
21.06.2004 р. при прийнятті вантажу по кількості Заводом (вантажоодержувач) було виявлено недостачу вантажу у кількості 0,8 тон, про що складено акт приймання № 37 від 22.06.2004 р. та акт про вагу тари від 22.06.2004 р. Крім того, Керченським підприємством торгово-промисловою палатою 22.06.2004 р. була проведена експертиза зважування, згідно висновку якої фактична вага вантажу брутто складає - 84650 кг, вага вагону - 19700 кг, вага нетто - 64950 кг, розходження з документами –800 кг.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; встановили обставини здійснення Заводом приймання продукції по кількості з порушенням умов договору № 345/02/191 від 20.06.2002 р. та вимог Інструкції П-6; дослідили обставини складення актів про прийняття продукції без повідомлення та участі представника вантажовідправника; підставно прийняли до уваги відсутність ознак недостачі при прибутті вантажу; мотивовано відхилили надані позивачем акт експертизи від 22.06.2004 р., акт про вагу тари від 22.06.2004 р., акт № 37 від 22.06.2004 р. про приймання продукції по кількості; правомірно врахували недоведеність Заводом належними засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України) наявності недостачі та її розміру.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно відмовлено у позові.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Керченський стрілочний завод” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. у справі № 28/84 (22/40) залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Б. Грек
В. Дерепа