ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р. | № 4/1774-21/237 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 22.08.2006р.
у справі №4/1774-21/237 господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Абсолютний стандарт”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Софі”
про стягнення 632 720,27грн.
за участю представників:
ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Абсолютний стандарт” –Матвіїв Р.І.;
ТОВ “Торговий дім “Софі” –Асташкін А.В.
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Абсолютний стандарт” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” 632720,27грн. заборгованості, у т.ч. 535 140,44грн. основної заборгованості за поставлений товар згідно умов договору від 06.07.2004р. №067/0909, 97 579,83грн. пені (т.1 а.с.5-6).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.08.2006р. порушено провадження за вказаним позовом та одночасно вжито заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у сумі 535140,44грн. (т.1 а.с.1-2)
Зазначена ухвала суду в частині вжиття заходів до забезпечення позову мотивована тим, що захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. ухвала господарського суду Львівської області від 22.08.2006р. залишена без змін (а.с.39-42,43).
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції та ухвалою господарського суду Львівської області від 22.08.2006р. в частині забезпечення позову, ТОВ “Торговий дім “Софі” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм процесуального права, а саме ст.ст.32-34,36,43,64-66 ГПК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст.11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Відповідно до оскаржуваної ухвали судом накладено арешт на грошові кошти відповідача у розмірі заявлених позивачем вимог щодо стягнення основної заборгованості.
Необхідність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача позивачем у поданому ним клопотанні обґрунтовувалась тим, що відповідач протягом всього періоду дії договору оплачує товар лише частково, з порушенням встановлених договором строків. Зазначені дії відповідача, на думку позивача, дають підстави вважати, що він не має наміру виконувати взяті на себе зобов’язання і в подальшому може вчиняти дії, які утруднять чи унеможливлять виконання рішення суду.
Вживаючи заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції, оцінивши доводи позивача, викладені ним в обґрунтування поданого клопотання, дійшов висновку про те, що невжиття відповідних заходів унеможливить виконання рішення суду у даній справі або значно їх утруднить.
Враховуючи, що визначений оскаржуваною ухвалою спосіб забезпечення позову відповідає обраному позивачем способу захисту, арешт накладено на грошові кошти у розмірі лише основної заборгованості без урахування збитків від інфляції та трьох процентів річних, вжиття таких заходів мотивовано судом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції в частині забезпечення позову, яка прийнята з дотриманням норм процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115,1117, 1119- 11111, 11113 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2006р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 22.08.2006р. у справі №4/1774-21/237 в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” в сумі 535140,44грн. залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.