Справа 22ц-2145/2006 року                       Головуючий 1-ї інстанції: Разумовська О.Г.

Категорія 23                                  Суддя - доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

РІШЕННЯ Іменем України

2006 року грудня місяця 7 дня судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                        Лисенка П.П.,

суддів:                                Данилової О. О.,

Кутової Т.З.,

при секретарі:     Негрун І.О.,

за участю:    позивача   ОСОБА_1,   відповідача   ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   м.   Миколаєві   цивільну   справу   за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на рішення    Заводського районного  суду м.  Миколаєва    від    12     вересня 2006 року за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок знищення майна, та

моральної (немайнової) шкоди ВСТАНОВИЛА: В січні     2006 року   ОСОБА_1   звернувся до суду   з позовною заявою  до     ОСОБА_2     про        стягнення     матеріальних     збитків, спричинених в наслідок знищена майна, та моральної (немайнової) шкоди.

В позові зазначено, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 зобов'язано усунути перешкоди в користуванні домоволодінням шляхом демонтажу воріт за адресою АДРЕСА_1. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 листопада 2005 року вказане рішення суду скасовано та справу повернуто на новий розгляд. На даний час позивачка ОСОБА_4 померла.

В травні 2005 року ОСОБА_2, син ОСОБА_4 за допомогою вантажівки з тросом знищив ворота позивача.

Позивач, посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача, було знищено належне йому майно, позивач просив стягнути з нього 3834 грн. 04 коп. вартості знищених воріт та їх установки, а також 2000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 3834 грн. 04 коп. матеріальних збитків та 200 грн. моральної (немайнової) шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд невірно оцінив докази по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга      підлягає частковому      задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 є власником 1/2 частини земельної ділянки площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованого АДРЕСА_2. ОСОБА_1 є власником суміжної земельної ділянки (а.с. 51, 106-108).

Між сторонами з приводу користування земельними ділянками тривалий час був спір, який полягав в тому, що позивач чинив перешкоди відповідачу в проїзді на належну йому земельну ділянку, в тому числі і шляхом неправомірного встановлення спірних воріт. Таке підтверджується чисельними актами, складеними головою Коларівської сільської ради та її депутатами, а також листуванням з сільською радою, Жовтневою райдержадміністрацією (а.с. 41, 46-48, 56, 57).

Постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 12 та 26 травня 2005 року встановлено, що 6 травня 2005 року ОСОБА_2 зірвав з петель ворота, встановлені позивачем, шляхом пошкодження металевих прутів  (а.с. 12, 13).

Як видно з наданих позивачем фотокарток, спірні ворота не можуть бути використані  за призначенням після їх пошкодження (а.с. 34, 35).

Постановлюючи рішення по даній справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки відповідач при самостійному усуненні перешкод в користуванні власною земельною ділянкою пошкодив майно, належне позивачу, заподіяна шкода повинна бути відшкодована за його рахунок відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України.

Між тим, встановлюючи розмір завданих матеріальних збитків, суд безпідставно вважав, що вони складаються не тільки з вартості виготовлення металевих воріт, а також і з їх монтажу. Також суд не навів переконливих доводів стосовно компенсації моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі.

Так, рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 30 травня 2006 року, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2006 року залишено без змін, встановлено, що ОСОБА_1 чинив перешкоди відповідачу в користуванні належною йому земельної ділянкою і зобов'язав його демонтувати цегельну стіну перед воротами відповідача та зняти сітку рабицю перед земельною ділянкою.

За вказаних обставин вартість монтажу спірних воріт не підлягає стягненню, оскільки  їх встановлення   позивачем наданий час є неправомірним.

Визначаючи вартість пошкоджених воріт, суду слід було послатись на розрахунки, надані проектно-виробничим підприємством "Бакр", оскільки вони є більш подрібненими з зазначенням всіх необхідних витрат, а тому більш переконливими (а.с. 61-70). Тоді як в довідці, наданій ООО "Норд Стар", вартість воріт вказана 750 грн. без зазначення її складових.

Так, з розрахунків, наданих проектно-виробничим підприємством "Бакр", вартість виготовлення воріт металевих решотчатих, без урахування їх монтажу, становить 446 грн. 40 коп.  (5,58 м.кв. X 80 грн. за 1 м.кв. (а.с. 63)).

При цьому посилання відповідача та показання свідків, що на фотокартці зображені інші ворота, не можна прийняти до уваги, оскільки ці ствердження не відповідають обставинам справи.

Враховуючи, що висновки суду стосовно розміру заподіяних матеріальних збитків не відповідають дійсним обставинам справи, судове рішення на підставі п. З ст. 309 ЦПК України, в цій частині слід змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 446 грн. 40 коп. вартості   пошкоджених воріт.

Також, враховуючи що позивачем тривалий час чинились перешкоди в користуванні земельною ділянкою    відповідачу    шляхом неправомірного встановлення    спірних воріт, судова колегія вважає, що поновлення прав позивача шляхом стягнення заподіяної йому матеріальної шкоди є достатньою компенсацією його моральних страждань, а тому в задоволенні вимог про компенсацію моральної шкоди шляхом стягнення грошей слід відмовити, скасувавши в даній частині судове рішення.

В частині розподілення судових витрат рішення також необхідно змінити, стягнувши відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача 51 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 302, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2    - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2006 року в частині стягнення матеріальних збитків  - змінити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 446 грн. 40 коп. матеріальних збитків, 51 грн. судового збору, а всього 497 грн. 40 коп. (чотириста дев'яносто сім грн. 40 коп.).

Зазначене рішення в частині стягнення моральної (немайнової) шкоди - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення моральної (немайнової) шкоди - відмовити.

Рішення апеляційного   суду     може   бути   оскаржене   в   касаційному   порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.