267/6032/13-к 1-кп/267/283/13
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2013 року місто Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді: Помогаєва А.В.
при секретарі: Шуляк О.В.
за участю сторін кримінального провадження:
Сторона обвинувачення – прокурор Дилова Г.Р.
Потерпіла – ОСОБА_1
Обвинувачена – ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Макіївки кримінальне провадження № 12013050990002355 від 22.07.2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась у місті Макіївці Донецької області, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, має на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжня, не працююча, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5; раніше не судимої
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
21 липня 2013 року приблизно о 22-30 годині ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у квартирі № 70 будинку № 17 м-на Октябрський Гірницького району м. Макіївки, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно вилучила з жіночої сумки, яка належить її матері – ОСОБА_1, та заволоділа банківською карткою ПАТ «ПриватБанк». Після цього, продовжуючи свій злочинний намір 21.07.2013 року приблизно о 24-ї годині пішла до банкомату ПАТ «ПриватБанк», який розташований у будинку Гірницької районної адміністрації по вул. Рєпіна Гірницького району м. Макіївки, де зняла з банківського рахунку грошові кошти в сумі 8000 гривень, обернувши викрадене у своє володіння та розпорядившись викраденим за власним розсудом. Своїми діями обвинувачена спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_1 на зазначену суму.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані органами досудового слідства як крадіжка чужого майна, що є кримінальним правопорушенням, яке передбачено ч.1 ст.185 КК України.
Відповідно до ч. 3. ст. 349 КПК України, за згодою сторін, суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Сторонам роз’яснено, що наслідком визнання таких обставин є позбавлення права на апеляційне оскарження вироку в цій частині.
Суд обмежився допитом обвинуваченої та потерпілої.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 вину визнала повністю і пояснила, що вона дійсно 21 липня 2013 року приблизно о 22-30 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у квартирі № 70 будинку № 17 м-на Октябрський Гірницького району м. Макіївки, шляхом вільного доступу, користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно вилучила з жіночої сумки, яка належить її матері – ОСОБА_1 та заволоділа банківською карткою ПАТ «ПриватБанк». Після цього, протягом години пішла до банкомату ПАТ «ПриватБанк», який розташований у будинку Гірницької районної адміністрації по вул. Рєпіна Гірницького району м. Макіївки, де зняла з банківського рахунку грошові кошти на суму 8000 грн. Пін-код до викраденої картки вона ввела методом підбору, оскільки здогадалась, що він складається з цифр дати народження ОСОБА_1 На балансі рахунку знаходилось 46 000 грн, з яких вона отримала готівкою 8 000 грн. Викрадені кошти поклала у карман куртки, яку загубила на зупинці громадського транспорту.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянка України, заміжня, зареєстрована та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 22, кв. 11, дала наступні покази.
Обвинувачена ОСОБА_2 є її донькою. Проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1. Близько 22:30 год. 21.07.2013 р. ОСОБА_1 приїхала за вказаною адресою, щоб забрати неповнолітню онуку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8, у відношенні якої є опікуном з моменту позбавлення обвинуваченої батьківських прав. У цей день ОСОБА_2 святкувала свій день народження, вживала спиртні напої зі знайомими та вчинила сварку, про яку сусіди повідомили її мати та та міліцію. На час приїзду потерпілої донька повернулась з відділення міліції. ОСОБА_1 мала при собі сумку в якій знаходилась банківська картка ПАТ «ПриватБанк», на рахунку якої накопичувались кошти соціальної допомоги на неповнолітню онуку в сумі 46 000 грн. Сумка була залишена без нагляду на балконі. Після сварки з чоловіками, які були присутні у квартирі (один з них постійний співмешканець обвинуваченої ОСОБА_4, ім’я другого Володимир, прізвище якого потерпілій невідоме), ОСОБА_1 повернулась на балкон за сумкою. Присутня в квартирі її онука ОСОБА_3 повідомила, що бачила, як її мати ОСОБА_2 вийшла з балкону та пішла на вулицю, при цьому припустила, що остання вчинила крадіжку з сумки. Перевіривши власні речі, потерпіла виявила відсутність платіжної картки ПАТ «ПриватБанк». Одразу зателефонувала до установи банку, щоб заблокувати картку. При цьому оператор їй повідомив, що з рахунку щойно знято кошти в сумі 8 000 грн. Таким чином вона зрозуміла, що донька вчинила крадіжку грошей з її банківського рахунку. У зв’язку з обмеженням видачі готівки сумою 4000 грн. на добу, обвинувачена зробила дві транзакції з карткового рахунку по 4 000 грн. – одну за декілька хвилин до 24:00 год., другу - через декілька хвилин після 24:00 год. Пін-код до картки був раніше відомий обвинуваченій. Вважає, що вкрадені гроші не були загублені, а витрачені обвинуваченою на власний розсуд.
У судовому засіданні потерпіла заявила цивільний позов. Просила стягнути з обвинуваченої на свою користь матеріальну шкоду в сумі 8 000 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн. Завдану матеріальну шкоду обґрунтовувала сумою вкрадених коштів. Моральну шкоду пояснила глибокими переживаннями у зв’язку з обставинами злочину та погіршенням стану здоров’я і самопочуття.
Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченій ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в сумі 850 грн. Цивільний позов підтримав лише в частині матеріальної шкоди в сумі 8000 грн. Проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди заперечував.
У судових дебатах потерпіла просила призначити обвинуваченій покарання у вигляді «умовного» позбавлення волі, наполягала на задоволенні заявленого цивільного позову в повному обсязі.
У судових дебатах та останньому слові обвинувачена ОСОБА_2 визнала себе винною, але проти призначення покарання у вигляді штрафу та проти задоволення цивільного позову заперечувала, посилаючись на відсутність у неї коштів і постійного доходу.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину, а саме – крадіжки чужого майна, що є кримінальним правопорушенням, яке передбачено ч.1 ст.185 КК України.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, є згідно ст. 67 КК України, є скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння.
При призначенні покарання суд також враховує дані про особу обвинуваченої, яка на обліку в психіатричній лікарні, в наркологічному диспансері або у протитуберкульозному диспансері не перебуває, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 36).
Обвинувачений за місцем проживання характеризується задовільно (а.с. 35).
Відповідно до ч. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей. У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 ніде не працює та має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що міра покарання, яку просила застосувати сторона обвинувачення не може бути призначена ОСОБА_2
Разом з тим, суд вважає можливим виправлення обвинуваченої без застосування покарання у вигляді позбавлення волі.
За таких обставин суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді громадських робіт, строком 200 годин.
Цивільний позов у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що предметом злочину стали грошові кошти в сумі 8000 грн., які належали потерпілій, і якими протиправно, шляхом вчинення крадіжки, заволоділа обвинувачена.
Таким чином, цивільний позов у частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повній сумі – 8000 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Вона відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що судом встановлено факт злочину, який у відношенні потерпілої скоєно близьким родичем, є достатні підстави визнати обґрунтованими посилання ОСОБА_1 на душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Злочин вчинено у присутності неповнолітньої особи, яка є донькою обвинуваченої та перебуває під опікою потерпілої, що також є обставиною, яка певним чином негативно впливає на стан звичайних родинних зв’язків.
Разом з тим, потерпілою не доведено обґрунтованість суми відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, визнавши достатньою компенсацію в сумі 1000 грн.
Судові витрати та речові докази у провадженні відсутні.
Клопотання про обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 349, 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_2 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання за даною нормою закону у вигляді громадських робіт, строком 200 /двісті/ годин.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди в сумі 8 000 грн. /вісім тисяч/
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 грн. /одна тисяча/
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку вручити сторонам кримінального провадження одразу після проголошення.
Суддя А.В. Помогаєв