ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. | № 25/270 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. –головуючого, |
Кота О.В., |
Плюшка І.А., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” |
на рішення та постанову | господарського суду міста Києва від 20 липня 2006 року Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2006 року |
у справі | № 25/270 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | ВАТ “Пасавтопром” |
до | ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” |
третя особа | ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” |
про | зобов’язання вчинити дії |
за участю представників сторін |
від позивача – | Гальчевська С.І., Титаренко О.І. |
від відповідача – від третьої особи – | Кукін Д.Б. Біцюк В.С. |
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Пасавтопром” звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” про зобов’язання вчинити певні дії, де просить внести зміни до договору поставки виробничо-технічної продукції № 421-04 від 11.10.2004 шляхом зміни додатків № 1-6 (специфікація) до договору стосовно комплектації автобусів та зобов’язати ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” прийняти та оплатити автобуси ЛАЗ у зміненій комплектації у кількості відповідно до договору.
В обгрунтування позовних вимог ВАТ “Пасавтопром”, посилаючись на ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, зазначає, що за період з моменту укладення договору поставки виробничо-технічної продукції від 11.10.2004 до його виконання ВАТ “Пасавтопром” був змушений зробити зміни в комплектації автобусів.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2006 у справі № 25/270 (суддя Морозов С.М.) позов задоволено повністю з посиланням на ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, зобов’язано ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” внести зміни до договору поставки виробничо-технічної продукції № 421-04 від 11.10.2004 шляхом зміни додатків № 1-6 (специфікація) до договору стосовно комплектації автобусів, прийняти та оплатити автобуси ЛАЗ у зміненій комплектації у кількості відповідно до договору.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 07.09.2006 у справі № 25/270 (колегія суддів: головуючий –Зеленін В.О., судді –Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 залишив без змін і виклав його резолютивну частину в уточненому вигляді, а саме зобов’язав ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” прийняти виготовлені позивачем автобуси у зміненій комплектації у кількості 5 штук (3 автобуси ЛАЗ-12L (5207DLY) вартістю 1 053 408 грн. кожний, 2 автобуси ЛАЗ-10L (4207DLY) вартістю 922 408 грн. кожний) та повернути банківські гарантії (№№ 20-09/877, 20-09878, 20-09/879, 20-09-880, 20-09/883 від 30.03.2006, та № 20-09/1259 від 17.05.2006), надані ВАТ “Український Професійний Банк” на виконання умов договору поставки виробничо-технічної продукції № 421-04 від 11.10.2004.
До Вищого господарського суду України надійшли касаційні скарги ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” про скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 і передання справи № 25/270 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” у своїх касаційних скаргах посилаються на порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 43, 84, 101 ГПК України, в оскаржуваних судових рішеннях не вказано, які саме зміни вносяться в специфікацію №№ 1-6 договору поставки виробничо-технічної продукції № 421-04 від 11.10.2004 по кожній позиції (умові) комплектації продукції.
ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” зазначають про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме ст.652 ЦК України, оскільки в рішенні та постанові не вказано підстав внесення змін до договору № 421-04 від 11.10.2004.
Крім того, ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” у своїй касаційній скарзі посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 653, 654 ЦК України, оскільки суди зобов’язали прийняти продукцію до внесення змін у специфікації №№ 1-6 договору № 421-04 від 11.10.2004.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2006 порушено касаційне провадження у справі № 25/270 та прийнято до провадження касаційну скаргу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2006 у справі №25/270 порушено касаційне провадження по касаційній скарзі ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України”.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 11.12.2006 у справі № 25/270 призначено наступну колегію суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), Кот О.В., Плюшко І.А.
Вищий господарський суд України розглянувши в об’єднаному касаційному провадженні по справі № 25/270 касаційні скарги ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційного провадження, встановив, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 11.10.2004 між ВАТ “Львівський автобусний завод” та ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” було укладено договір поставки виробничо-технічної продукції № 421-04 від 11.10.2004, відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити продукцію (автобуси), а покупець прийняти і оплатити продукцію на умовах, викладених в договорі.
Додатковою угодою № 1 від 30.12.2004 до договору № 421-04 від 11.10.2004 ВАТ “Львівський автобусний завод” та ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” було продовжено дію договору до 31.12.2005, після чого додатковою угодою № 3 від 19.10.2005 дію договору було продовжено до 31.12.2006.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ “Львівський автобусний завод” №11 від 06.05.2006 було прийнято і затверджено рішення про зміну назви ВАТ “Львівський автобусний завод” на ВАТ “Пасавтопром”, який відповідно до Статуту є правонаступником ВАТ “Львівський автобусний завод”.
Згідно встановленим обставинам справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій за період з моменту укладення договору поставки виробничо-технічної продукції № 421-04 до його виконання ВАТ “Пасавтопром” здійснив зміни в комплектації автобусів, що ним виготовляються.
Господарські суди попередніх інстанцій, керуючись ст.652 ЦК України, дійшли висновку, що ВАТ “Пасавтопром” обґрунтовано змінив комплектацію автобусів з огляду на те, що значна кількість попередніх комплектуючих в процесі експлуатації виявилася неякісною.
Вищий господарський суд України вважає рішення попередніх судових інстанцій, такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, що не відповідає статті 43 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, –змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено належним чином наявність випадків, а також умов, що могли бути підставою зміни договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено предмет договору, зокрема, щодо кількості та якості продукції, та умови розрахунків за спірним договором в момент його укладання і на час пред’явлення позову.
Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, залишивши рішення господарського суду першої інстанції без змін, виклавши його резолютивну частину в уточненому вигляді, доповнив її, зобов’язавши ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” повернути ВАТ “Пасавтопром” банківські гарантії.
Враховуючи, що вимоги щодо повернення банківських гарантій ВАТ “Пасавтопром” не заявлялись та не були предметом розгляду у господарському суді першої інстанції, відповідно до матеріалів справи, апеляційним господарським судом при винесенні постанови було порушено межі перегляду справи в апеляційній інстанції.
Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом касаційної інстанції за результатами розгляду касаційних скарг встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і прийняті судові рішення у зв’язку з цим недостатньо обґрунтовані.
Отже, прийняті господарським судом першої інстанції рішення, а також постанова апеляційного суду не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказані рішення та постанова не відповідають положенням ст. 43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції скасовує рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду і передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, дослідити належним чином договір поставки виробничо-технічної продукції № 421-04 від 11.10.2004 та обставини щодо його виконання, наявність правових підстав його зміни в судовому порядку, всебічно, повно і об’єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги ДП “Укрнафтогазкомплект” НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 у справі № 25/270 скасувати.
Справу № 25/270 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва .
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: О. Кот
І. Плюшко