ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р. | № 01-16/10650-14-62 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченка О.С. –головуючого |
Яценко О.В. (доповідач у справі) |
Панової І.Ю. |
розглянувши касаційну скаргу | Державної податкової інспекції у Лисянському районі Черкаської області |
на постанову | Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. |
у справі за заявою до про | № 01-16/10650-14-62 господарського суду Черкаської області Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ріпківське", с. Ріпки Лисянського району Черкаської області визнання банкрутом |
в судовому засіданні взяли участь представники сторін від Державної податкової інспекції у Лисянському районі Черкаської області | Чернушенко В.В. дов. №3502/10-050 |
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.06.2006р. (суддя Хабазня Ю.А.) у справі №01-16/10650-14-62 відмовлено у прийнятті зави про порушення справи про банкрутство.
Не погодившись з цією ухвалою Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція у Черкаській області подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006р. у справі №01-16/10650-14-62 скасувати.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. у справі №01-16/10650-14-62 (судді: Яковлєва М.Л.; Мцщенко П.К.; Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції у Черкаській області на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006р. у справі №01-16/10650-14-62 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2006р. у справі №01-16/10650-14-62 залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Державна податкова інспекція у Лисянському районі Черкаської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється названим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При цьому, названий Закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.
Розглядаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, господарський суд досліджує сукупність ознак неплатоспроможності і дослідивши кожну, порушує провадження або відмовляє у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, про що виносить ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону, ознаками неплатоспроможності боржника є : грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; вимоги мають бути безспірними; - такі вимоги мають бути не задоволені боржником протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку.
Положеннями абзацу 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Судами попередніх інстанцій досліджено, що заборгованість сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ріпківське»перед Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією у Черкаській області виникла внаслідок несплати фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 28 069,93 грн., та 29 752,68 грн., податку на додану вартість у сумі 12 312,92 грн. збору за забруднення навколишнього середовища у сумі 418,77 грн. (всього 70 554,30 грн.) та як наслідок штрафної санкції, яка складає 412 035,49 грн.
Апеляційним судом встановлено, що у добровільному порядку сільськогосподарське підприємство борг не сплатило, що спонукало податковий орган звернутись до господарського суду із позовом про стягнення 482 589,79 грн., рішенням якого від 19.08.2005 року позов задоволено і на виконання якого видано наказ від 12.09.2005 року для пред'явлення до виконання державною виконавчою службою.
Отже, зазначене вище свідчить про наявність однієї ознаки необхідної для порушення провадження у справі про банкрутство - це безспірності кредиторських вимог.
Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що порушити провадження у справі про банкрутство стосовно даного боржника не можливо і з тієї підстави, що сума грошових вимог, яка повинна складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати у даному випадку є меншою.
Із заяви податкового органу про порушення провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ріпківське", вбачається, що Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція у Черкаській області, вважає, що сума боргу, як необхідна умова для порушення провадження у справі про банкрутство, складає 482 589,79 грн., тобто, податки і збори у сумі 70554,30 грн. та 412 035,49 грн. штрафних санкцій.
Але апеляційний суд вірно зазначив, що ініціюючий кредитор помилково рахує суму основного боргу зі сплати податків і зборів у сукупністю зі штрафними санкціями за несплату податків і зборів, оскільки до складу грошового зобов'язання законодавцем не віднесено недоїмку (пеню та штрафи).
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та інших підстав, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.
Із наведеного вище вбачається, що у даному випадку відсутні ознаки неспроможності.
Саме сукупність трьох ознак дає підстави для ініціювання порушення провадження у справі про банкрутство, а тому суд апеляційної інстанції, обґрунтовано зазначив, що в даному випадку не вбачається законних підстав для порушення такого провадження.
Таким чином, суди попередніх інстанцій у повному обсязі з'ясували матеріали справи та вірно застосували чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Лисянському районі Черкаської області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. у справі №01-16/10650-14-62 залишити без задоволення.
2.Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.08.2006р. у справі №01-16/10650-14-62 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
І.Ю. Панова