Справа № 2 - 8207/2008
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2008 року Приморський районний суд міста Одеси
в складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Шнуровенко В.А.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини квартири і визнання права власності на частину квартири ;
ВСТАНОВИВ:
Позивач вимагає визнати дійсним укладений між ним і відповідачем в простій письмовій формі договір купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, за яким відповідач продав, а він купив 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, а також вимагає визнати за ним право власності на 1/3 частину зазначеної квартири.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що між ним і відповідачем була досягнута згода щодо усіх істотних умов вказаного вище договору купівлі-продажу, вони повністю виконали цей договір і відповідач отримав від нього гроші в сумі 230 000,00 грн., яка дорівнює розміру ціни, за яку вчинено продаж 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за цим правочином купівлі-продажу, але відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, що є порушенням п.8 цього правочину.
В передньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов і підтвердив викладені вище обставини, а представник відповідача визнав позов і повністю підтвердив викладені позивачем обставини.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у даній справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не виплаває із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 набув право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 48,7 кв.м. і жилою площею 37,4 кв.м., яка в цілому складається з : трьох жилих кімнат площею 12,5 кв.м., 15,8 кв.м. і 9,1 кв.м.; кухні площею 5,4 кв.м., туалету площею 0,8 кв.м.; двох коридорів площею 3,4 кв.м. і 0,9 кв.м. ; і тамбуру площею 0,8 кв.м.; на підставі Свідоцтва про власності на житло від 24 березня 1993 року за р.№ 10-255, виданого УЖКГ виконкому Одеської міськради народних депутатів, зареєстрованого в КП „ОМБТІ та РОН” 26.05.2008р. під р.№ 1066 на стор.154 в книзі 686пр.
10 липня 2008 року між відповідачем ОСОБА_2 і позивачем ОСОБА_1 був укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з п.2 зазначеного вище договору, продаж 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 за цим правочином вчинено за 230 000,00 грн., які отримані відповідачем від позивача до підписання ними договору.
Факт отримання відповідачем від позивача грошей в сумі 230 000,00 грн. за 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 10.07.2008 року повністю підтверджується наданою позивачем суду письмовою розпискою відповідача від 10.07.2008р., яка приєднана до матеріалів справи.
Крім того, 15 липня 2008 року відповідач передав позивачеві ключі від квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, при укладенні вказаного вище правочину купівлі-продажу нерухомого майна сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, встановлених Цивільним Кодексом України, та виконали усі умови цього договору, що підтверджується належними письмовими доказами.
Також судом установлено, що відповідно до другого абзацу пункту 7 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 10.07.2008 року сторони зобов'язалися посвідчити договір нотаріально, як цього вимагає закон, не пізніше 18 липня 2008 року.
Проте в подальшому відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору, посилаючись на неможливість свого прибуття до нотаріальної контори через свій похилий вік, а також на те, що в договорі не зазначено на кого мають бути віднесені витрати, пов'язані з нотаріальним оформленням договору.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що порушене право позивача підлягає судовому захисту на підставі ч.2 ст.220, ч.1 ст.328, ч.3 ст.334 і ст.638 ЦК України шляхом визнання дійсним вчиненого між сторонами 10 липня 2008 року договору купівлі-продажу 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно.
На підставі викладеного і керуючись ст.16, ч.2 ст.220, ч.1 ст.328, ч.3 ст.334,638,655 ЦК України, ст.ст.130,174 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ :
Задовольнити позов ОСОБА_1.
Визнати дійсним укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 10 липня 2008 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Згідно ст.182 ЦК України це рішення суду підлягає державної реєстрації в КП „ОМБТІ та РОН”.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Н.А.Ільченко