АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1965 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія інші спори - Дудніченко В.М.
Доповідач в апеляційній Інстанції - Трюхан Г.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"4" грудня 2006 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Кісіля М.О.
суддів Трюхана Г.М., Бородійчук В.Г.
при секретарі Наконечної М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду від 5 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, 3-я особа приватний нотаріус про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, -
встановила:
ОСОБА_2. в інтересах ОСОБА_3. та ОСОБА_4. звернулась до ОСОБА_1. та 3-ї особи з позовом про визнання недійсним договору дарування житлового будинку.
В обгрунтування позову вказувала, що 24.01.2003 р. ОСОБА_5 подарувала належне їй будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6. та відповідачці ОСОБА_1. по 1/2 кожному, про що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які являються його рідними дочками, стало відомо в травні 2005 р. уже після смерті ОСОБА_6.
Посилаючись на те, що на час укладення договору дарування ОСОБА_5, яка являється їх бабусею, знаходилась на стаціонарному лікуванні у Звенигородській райлікарні, була у вкрай важкому стані, не могла критично оцінювати свої дії; представник позивачів просила визнати цей договір недійсним. Одночасно просила поновити позивачам строк звернення до суду, оскільки пропущений він ними з поважних причин.
Рішенням Звенигородського районного суду від 5 вересня 2006 року позивачам поновлено строк позовної давності.
Договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6. та ОСОБА_1. визнано недійсним.
На користь позивачів з відповідачки стягнуто державне мито в сумі 202 грн.
В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1. просить його скасувати, вказуючи на те, що договір дарування відповідав волевиявленню ОСОБА_5. а висновки суду не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
Заявивши позовні вимоги ОСОБА_2. стверджувала, що на час вчинення договору дарування ОСОБА_5 була у вкрай важкому хворобливому стані і не могла належно оцінювати свої дії.
В процесі розгляду справи була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, згідно висновку якої ОСОБА_5 станом на 24.01.2003 р. , тобто на момент укладення договору дарування внаслідок хвороби була позбавлена здатності розуміти значення своїх дій і керувати ними.
Допитані в судовому засіданні ряд свідків показали, що ОСОБА_5, коли лежала в лікарні, була у тяжкому стані.
Це ж вбачається із медичної картки, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Тому , давши належний аналіз та оцінку зібраним по справі доказам районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про визнання договору дарування житлового будинку від імені ОСОБА_5 недійсним.
Рішення суду обгрунтоване матеріалами справи і підстав для його скасування судова палата не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України , судова палата, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Звенигородського районного суду від 5 вересня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена протягом 2-х місяців в касаційному порядку.