ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 р. | № 15/160-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | АК “Харківобленерго” |
на постанову | від 04.10.06 Харківського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 28.07.06 |
у справі | №15/160-06 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | АК “Харківобленерго” |
до | ВСАТ “Агрокомбінат “Слобожанський” |
про | спонукання до внесення змін до договору |
за участю представників сторін |
від позивача: | Солдатенко А.М., Швецов М.В., дов. |
від відповідача: | Мазовецький В.П., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Акціонерна компанія “Харківобленерго” звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства “Слобожанський” про спонукання внесення змін до договору постачання електричної енергії №12 від 26.12.1996 додатковою угодою в порядку, передбаченому ст. 188 ГК України.
Позов мотивовано тим, що зміст договору не відповідає вимогам Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги зі змінами і доповненнями, внесеними Постановами НКРЕ №1217 від 15.12.2004 та №493 від 30.06.2005.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 22.03.06 Вищого господарського суду України судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин та надання правової оцінки доводам як позивача, так і відповідача, оскільки судами не надано правової оцінки доводам позивача щодо наявності передбачених законом підстав для внесення змін до спірного договору в судовому порядку та доводам відповідача про недотримання позивачем порядку звернення з пропозицією про внесення змін до спірного договору.
Здійснивши новий розгляд справи, господарський суд Харківської області (суддя Кононова О.В.) рішенням від 28.07.06 у позові відмовив, встановивши відсутність підстав для внесення в судовому порядку змін до спірного договору.
Постановою від 04.10.06 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Лащенко Л.Д. –головуючий, Горбачова Л.П., Гончар Т.В.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 16.11.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову новим рішенням. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами п. 5.5 Правил користування електричною енергією.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються Законом України “Про електроенергетику” та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, згідно з вказаним законом Національна комісія регулювання електроенергетики України затвердила своїми постановами №28 від 31.07.96 та №1052 від 13.08.98, відповідно, Правила користування електричною енергією (далі –Правила) та Порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги (далі –Порядок).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.12.96 між Виробничо-енергетичним об’єднанням “Харківенерго” (правонаступником якого є позивач) та Радгоспом-комбінатом “Слобожанський” (правонаступником якого є відповідач) укладено договір на користування електричною енергією №12, відповідно до умов якого позивач зобов’язався відпускати електроенергію відповідачу у відповідності з встановленими цим договором умовами та величинами споживання електричної енергії та потужності.
Додатком №3.1 до договору “Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” сторони визначили перший та другий класи напруги відповідно по всіх розрахункових приладах обліку, що розташовані на підприємстві відповідача.
У зв’язку з тим, що між відповідачем та ЗАТ “Торгова компанія “Барвінок” 07.09.04 укладений договір про постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом зі строком дії до 31.12.2005, згідно з вимогами п.п. 6.7, 6.9 Правил (в редакції на момент укладення цього договору) дію спірного у справі договору було зупинено в частині обсягів постачання електроенергії та оплати за неї на період з 07.09.04 до 31.12.05.
Суди також встановили, що відповідач є субспоживачем електричної енергії, оскільки електрична енергія частково передається йому через електромережі СТГО “Південна залізниця”, з яким позивачем укладено договір №2/04/01/П/Е-05256/НЮ від 04.01.05 “Про передачу електроенергії АК “Харківобленерго” мережами СТГО “Південна залізниця”.
Частиною 2 п. 1 Порядку передбачено, що він є обов'язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Постановою НКРЕ №1217 від 15.12.04 затверджено нову редакцію Порядку, згідно з пп. 2 п. 5 якої клас субспоживача визначається, зокрема, за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
У зв’язку зі вказаними змінами Порядку позивач 26.07.05 звернувся до відповідача з пропозицією про внесення змін до укладеного між ними договору на користування електричною енергією №12 від 26.12.96 в порядку ст. 188 ГК України.
Зважаючи на відмову відповідача від пропозиції щодо внесення змін до вказаного договору, позивач звернувся до господарського суду з позовом про спонукання внесення таких змін. Позивач вважає за необхідне доповнити спірний договір положенням, що співпадає зі змістом пп. 2 п. 5 Порядку в новій редакції.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Оскільки вказана норма не визначає можливі підстави для зміни або розірвання господарських договорів, слід враховувати положення ст. 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Дослідивши умови спірного договору, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що цим договором порядок внесення змін до договору не визначений.
Разом з тим, згідно зі ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, визначених у ч. 2 цієї норми. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що позивач не довів наявність обставин, визначених вказаними нормами в якості підстав для внесення змін до договору в судовому порядку. Тобто позивачем не доведено обставини щодо істотного порушення спірного договору відповідачем, а також істотної зміни обставин.
Доводячи наявність підстав для внесення змін до спірного договору, позивач посилається лише на ч. 3 ст. 6 ЦК України, згідно з якою сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 п. 1 Порядку передбачено, що він є обов'язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Проте на момент укладання спірного у справі договору даний Порядок не був прийнятий, тому не міг бути застосований сторонами, а постановами НКРЕ про затвердження та внесення змін до Порядку не встановлено обов’язок ліцензіатів і споживачів щодо приведення вже укладених договорів у відповідність до його вимог та внесення відповідних змін до цих договорів.
При цьому позивачем не доводилась зміна певних технічних умов постачання електричної енергії відповідачу або інших фактичних обставин, які стосуються виконання спірного у справі договору, порівняно з тими, що існували на момент його укладення.
Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанції відсутності обставин, передбачених законом в якості підстав для внесення змін до договору в судовому порядку, слід погодитись з висновком про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Слід також зазначити, що суди в рішенні і постанові послались на п. 5.5 Правил (в редакції на момент розгляду судами справи), а скаржник в касаційній скарзі –на п. 6.3 Правил (в редакції на момент звернення позивача до відповідача з пропозицію щодо внесення змін до договору), якими визначено перелік істотних умов для договорів про постачання електричної енергії. Зважаючи на те, що в силу ст. 153 ЦК УРСР (чинного на момент укладення спірного договору) досягнення згоди по всіх істотних умовах визначено підставою вважати договір укладеним, а на момент укладення спірного у справі договору Правила діяли в іншій редакції, тому виходячи з принципу дії закону в часі, посилання на вказані норми є безпідставними.
Проте вказане не спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору, а відтак судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.06 у справі №15/160-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький