АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3851/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.

Провадження № 22-ц/789/1297/13 Доповідач - Бахметова В.Х.

Категорія - 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

суддів - Гірського Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа ОСОБА_11 про встановлення нікчемності правочинів,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд із вищезазначеним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, посилаючись на те, що вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 незаконно заволодів мансардним приміщенням, яке знаходиться над належними їм квартирами та перебуває у їх власності, оформив право власності на вказане майно та відчужив частинами в березні, липні та серпні 2010 року на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 У вересні 2010 року ОСОБА_7 свою частку мансардного приміщення відчужив на користь ОСОБА_10, в листопаді 2010 року ОСОБА_5 свою частку мансардного приміщення відчужила на користь ОСОБА_9

Позивачі вважають, що дії відповідачів порушують публічний порядок, а також обмежують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися належними їм частками мансардного приміщення, у зв'язку з чим просили суд встановити нікчемність вищезгаданих договорів купівлі-продажу.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 вересня 2013 року позов задоволено частково:

встановлено, що договір купівлі-продажу 22/100 частки мансардного поверху житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений 04.03.2010 року приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №425, є нікчемним;

встановлено, що договір купівлі-продажу 28/100 частки мансардного поверху житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, посвідчений 04.03.2010 року приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №429, є нікчемним;

встановлено, що договір купівлі-продажу 25/100 частин мансардного поверху житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, посвідчений 31.07.2010 року приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №3367, є нікчемним;

встановлено, що договір купівлі-продажу 25/100 частин мансардного поверху житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, посвідчений 03.08.2010 року приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №3416, є нікчемним.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 535,27 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду в частині визнання договорів нікчемними та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що власники квартир в будинку АДРЕСА_1, в тому числі і позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, добровільно погодились провести реконструкцію належного їм горища під мансардний поверх та оформити право власності на вказане майно на нього, а тому покупці всіх частин мансардного поверху є добросовісними набувачами, від яких майно не може бути витребуване.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_15 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на обставини викладені в ній.

ОСОБА_10 та його представник ОСОБА_16, який є і представником ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_1

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_17, ОСОБА_4 не погоджуються з доводами апеляційної скарги, вважають, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина ОСОБА_1 у незаконному заволодінні майном позивачів встановлена вироком суду, а правочини щодо відчуження спірного майна за своєю суттю були спрямовані на незаконне заволодіння майном фізичних осіб, тому дані правочини в силу вимог ст. 228 ЦК України є такими, що порушують публічний порядок та відповідно є нікчемними.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2009 року за ОСОБА_1 визнано право власності на нерухоме майно - мансардний поверх загальною площею 243,4 кв.м. житловою площею 139,3 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення суду за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане майно (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25450075 від 01.03.2010 року).

04.03.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу 22/100 частки мансардного поверху житлового будинку, загальною площею 54,2 кв.м., житловою площею 31,4 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №425.

04.03.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу 28/100 частки мансардного поверху житлового будинку, загальною площею 67,3 кв.м.. житловою площею 44,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №429.

31.07.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу 25/100 частки мансардного поверху житлового будинку, загальною площею 53,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_13, та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №3367.

03.08.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_18 укладено договір купівлі-продажу 25/100 частки мансардного поверху житлового будинку, загальною площею 53,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. посвідчений приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №3416.

В подальшому два з чотирьох приміщень були відчужені ще раз а саме:

21.09.2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу 25/100 частки мансардного поверху житлового будинку, загальною площею 53,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №4059.

11.11.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу 22/100 частки мансардного поверху житлового будинку, загальною площею 54,2 кв.м. житловою площею 31,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ТМНО ОСОБА_20 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №1726.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26.10.2010 року скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2009 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на мансардний поверх житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочип, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що вироком Тернопільського міськрайонного суду від 09.08.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене у великих розмірах), а саме щодо незаконного заволодіння ним мансардним приміщенням по АДРЕСА_1, яке реконструювалось за кошти позивачів з метою створення мансардних приміщень у кожній з чотирьох квартир другого поверху цього будинку.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність та підставність позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині встановлення нікчемності договорів купівлі-продажу, за якими продавцем був ОСОБА_1, так як його вина у незаконному заволодінні майном позивачів встановлена вироком суду і дані правочини можна кваліфікувати за статтею 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

При вказаних обставинах, судове рішення у вказаній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції здійснюючи розподіл судових витрат між сторонами, всупереч вимогам чинного законодавства стягнув солідарно із відповідачів в користь позивачів судовий збір у розмірі 535,27 грн.

Так, звертаючись із позовом в суд першої інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 оплатили судовий збір в сумі по 229,40 грн. кожен, що підтверджується відповідними платіжними документами (а.с. 1, 2, 9).

Відповідно до ч.6 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 вищевказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат між сторонами слід скасувати та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 по 76,46 грн. судового збору на користь позивачів та повернути їм зайво сплачений судовий збір при подачі позову по 152,94 грн. кожному.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 2 вересня 2013 року скасувати в частині солідарного стягнення судового збору з ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 535,27 грн. судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 по 76,46 грн. судового збору на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

В решті рішення суду залишити без змін.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 152,94 грн., сплачений згідно квитанції №169.70.1 від 04 березня 2013 року. Строк пред'явлення до 04 березня 2014 року.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 152,94 грн., сплачений згідно квитанції №1890.476.1 від 14 березня 2013 року. Строк пред'явлення до 14 березня 2014 року.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 152,94 грн., сплачений згідно квитанції №169.73.1 від 04 березня 2013 року. Строк пред'явлення до 04 березня 2014 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області В.Х. Бахметова