У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів: - Григоренка М.П., Собіни І.М..,
секретар судового засідання - Шпинта О.М.,
з участю позивачки - ОСОБА_3,
представника позивачки - ОСОБА_4,
представника УКБ виконкому
Рівненської міської ради - Ремовського С.В.,
представника КП „Теплогеодезичне бюро" - Музичук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунального підприємства "Топогеодезичне бюро" про зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2013 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради(далі УКБ), Комунального підприємства «Топогеодезичне бюро»(далі КП«Топогеодезичне бюро») в якому просила встановити факт утримання УКБ належним чином заповненої її трудової книжки протягом часу з 16 грудня 2010 року по 18 березня 2013 року; датою звільнення ОСОБА_3 визначити 18 березня 2013 року; визнати запис за № 33 внесений до трудової книжки 07.03.2013 року - недійсним; зобов'язати УКБ видати наказ про новий день звільнення ОСОБА_3, з зазначенням днем звільнення від 18 березня 2013 року; зобов'язати УКБ видати ОСОБА_3 належним чином завірену копію наказу про звільнення18 березня 2013 року; зобов'язати УКБ виготовити дублікат трудової книжки позивачки без внесеного запису за № 32 від 16.12.2010 року, без запису № 33 внесеного 07.03.2013 року; зобов'язати КП «Топогеодезичне бюро» видати ОСОБА_3 належним чином заповнений дублікат її трудової книжки; визнати для ОСОБА_3 час з 16 грудня 2010 року по 18 березня 2013 року часом вимушеного прогулу у зв"язку з затримкою видачі належним чином заповненої трудової книжки; стягнути з КП «Топогеодезичне бюро» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 64 552,95 грн; стягнути з УКБ моральну шкоду в сумі 10 тисяч грн.; стягнути з КП «Топогеодезичне бюро» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5 тисяч грн.; зобов'язати КП «Топогеодезичне бюро» подати коригуючі звіти до органів Пенсійного фонду у м. Рівне з внесенням даних до картки персоніфікованого обліку ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу та видати довідку про середній заробіток за останні повні шість місяців вимушеного прогулу, що передують звільненню.
Рішенням Рівненського міського суду від 29 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
_______________________________________________________________________
Справа № 569/10850/13-ц Головуючий в суді І інстанції - Рудика Л.Д.
Провадження № 22-ц 787/2276/2013 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, постановленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 214 ЦПК України. Суд не досліджував докази у відповідності до вимог ст.185 ЦПК України. При оголошенні матеріалів справи не зазначено про знаходження у матеріалах справи копії листа, надісланого для УКБ 29 листопада 2012 року „Про внесення запису до трудової книжки" і судом проігноровано клопотання про необхідність дослідження цього листа. Зміст рішення не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України. Судом першої інстанції не оголошені та не зазначені в мотивувальній частині рішення письмові пояснення представника відповідача Клочек Г.В. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд неправомірно послався на обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Рівненської області від 7 лютого 2013 року, не врахувавши при цьому, що обставин, за яких приймалося рішення від 7 лютого 2013 року на час розгляду даної справи не існує. Викладаючи в оскаржуваному рішенні висновки рішення апеляційного суду Рівненської області від 7 лютого 2013 року, суд припустився помилки, зазначивши, що апеляційний суд при відмові послався ч.2,3,4 ст.235 КЗпП України, хоча апеляційний суд в своєму рішенні посилався на ч.2,3 ст..235 КЗПП України, тобто, судом апеляційної інстанції не розглядались вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов"язаного з затримкою видачі трудової книжки на підставі ст. 235 ч. 4 КЗПП України. Суд не звернув уваги, що позов подавався з підстав затримки видачі трудової книжки, заповненої згідно вимог КЗпП України, а не з підстав того, що неправильне формулювання підстав звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню і у зв"язку з цим прийшов до помилкового висновку про недоведеність в судовому засіданні доводів позивача про те, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкодило її працевлаштуванню. Суд безпідставно відмовив у дослідженні доказів, які підтверджували б, що внаслідок затримки видачі належно оформленої трудової книжки були порушені конституційні та трудові права. З цих підстав просила встановити факт знаходження в матеріалах справи копії листа надісланого для УКБ 29 листопада 2012 року „Про внесення запису до трудової книжки", дослідити письмові докази, в дослідженні яких суд безпідставно відмовив, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Від Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставна.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення осіб, що з"явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно посилався на вимоги трудового законодавства і прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог, позивачка не надала суду належних і допустимих доказів про те, що відповідачем безпідставно утримувалась трудова книжка і що вона зверталася з питань працевлаштування і їй було відмовлено у працевлаштуванні через винні дії відповідачів.
З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Судом встановлено: 16.12.2010 року наказом УКБ № 148 ОСОБА_3 була звільнена з роботи згідно ч. 1 ст. 39 КЗпП України та отримала трудову книжку з внесеним до неї записом № 32 про звільнення.
Рішенням Рівненського міського суду від 27 листопада 2011 року визнано запис № 32 від 16 грудня 2010 року про звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера КП „Топогеодезичне бюро" таким, що не відповідає вимогам КЗпП України, зобов"язано УКБ внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про звільнення у відповідності до вимог КЗпП України а саме: «Звільнена за власним бажанням у зв"язку з порушенням уповноваженим органом законодавства про працю, умов трудового договору, згідно ч. 1 ст. 39 КЗпП України». Визнано час з 17 грудня 2010 року по день ухвалення рішення вимушеним прогулом, стягнуто з КП «Топогеодезичне бюро» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 329 грн. 20 коп, зобов'язано УКБ внести до трудової книжки ОСОБА_3 запис про звільнення у відповідності до вимог КЗпП України.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 07 лютого 2013 року рішення Рівненського міського суду від 27 листопада 2012 року скасовано в частині визнання періоду з 17.12.2010 р. по день ухвалення рішення судом вимушеним прогулом та в частині стягнення з КП "Топогеодезичне бюро" на користь ОСОБА_3 55 329 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з відповідача судового збору в 553 грн. 29 коп. та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог за безпідставністю. Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 не надала суду доказів того, що вказане у трудовій книжці формулювання причин звільнення за ст.39 КЗпП України без зазначення конкретної підстави, передбаченої вказаною нормою закону, перешкоджало їй у працевлаштуванні(а.с.18-21).
Рішення апеляційного суду є чинним.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до наказу УКБ № 23 від 07 березня 2013 року запис в трудовій книжці ОСОБА_3 № 32 від 16.12.2010 року визнано недійсним. Наказано внести запис у трудову книжку про звільнення у точній відповідності до вимог КЗпП.
Як видно із особової картки, ОСОБА_3 отримала трудову книжку у день звільнення 16 грудня 2010 року. Повторно із внесеними змінами їй видана трудова книжка 18 березня 2013 року(а.с.24).
Листами від 07.03.2013 року та 13.03.2013 року ОСОБА_3 повідомляли про необхідність з"явитись для внесення виправлень у трудову книжку(а.с.70), а тому, відсутні підстави вважати, що УКБ безпідставно утримувало належним чином заповнену трудову книжки протягом часу з 16 грудня 2010 року по 18 березня 2013 року.
Позивачем до суду не надано доказів того, що на її звернення до відповідача з проханням про видачу належно оформленої трудової книжки їй було відмовлено в цьому. Натомість представниками відповідача було надано суд докази повідомлення позивача про можливість отримання трудової книжки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про визнання періоду з 16 грудня 2010 року по 18 березня 2013 року часом вимушеного прогулу за затримку видачі належним чином заповненої трудової книжки, стягнення з КП «Топогеодезичне бюро» середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення. ОСОБА_3 не надала суду доказів того, що вказане у її трудовій книжці формулювання причин звільнення за ст. 39 КЗпП України без зазначення конкретної підстави, перешкодило у її працевлаштуванні.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка пояснила, що після звільнення її з роботи, з грудня 2010 р. по листопад 2011 р. вона не зверталася з питань працевлаштування, а лише 14.11.2011 р. звернулася із заявою до Рівненського міського центру зайнятості населення з питання її реєстрації як особи, що шукає роботу.
Безпідставною є вимога ОСОБА_3 про зобов"язання відповідача змінити дату звільнення її з роботи і визначити дату звільнення 18 березня 2013 року, оскільки у трудових відносинах з в цей період з відповідачем вона не перебувала, будь-якої роботи не виконувала.
Є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди задоволення не підлягають, оскільки не доведено порушень вимог трудового законодавства відповідачами.
Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони є безпідставні і не спростовують законних висновків рішення суду першої інстанції.
Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 29 жовтня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.
Судді: підпис Григоренко М.П.
підпис Собіна І.М.
Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.