У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,
суддів - Григоренка М.П., Собіни І.М.,
секретар судового засідання - Шпинта О.М.,
з участю відповідачки - ОСОБА_2,
представника позивача - Савонюка М.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського районного суду від 28 жовтня 2013 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №Ск-529-000173/7-2008 від 11.07.2008 року 90 759 грн. 66 коп.. Вирішено питання про судові витрати.
Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене за неповного з'ясування фактичних обставин справи, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі доводить, що судом не взято до уваги її доказів про тимчасову неможливість виконання зобов'язань за договором, та пояснює, що тривалий час не може працевлаштуватися у зв'язку з інвалідністю, яка виключає фізичні навантаження. Окрім того на її утриманні перебувають двоє дітей, батько яких ухиляється від сплати аліментів. Зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги наданих нею виписок із банку, які підтверджують регулярність і вчасність сплати нею обов'язкових щомісячних платежів. Стверджує, що невиконання зобов'язань по договору виникло не з її вини, а внаслідок невідворотних зовнішніх обставин, котрі не залежали від її волі, а тому вона підлягає звільненню від відповідальності за порушення зобов'язання на підставі ст. 617 ЦК України. Наполягає на застосуванні положень Закону України «Про захист прав споживачів» та рішення конституційного суду України від 10.11.2011р. № 15-рп/2011 при визначенні пені, а також на розподіленні судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором кредиту, у Банку виникло право примусового стягнення суми заборгованості, відсотків, плати за обслуговування кредиту та штрафних санкцій, а також врахував положення закону щодо можливості зменшення розміру неустойки, якщо її сума значно перевищує суму основного боргу, та клопотання відповідачки про застосування строку позовної давності, стягнувши пеню в межах річного строку і в розмірі, що не перевищує суму основного боргу.
З даним висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.
_______________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 570/3001/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Гнатущенко Ю.В.
Провадження № 22-ц 787/2300/2013 Доповідач - Ковальчук Н.М.
Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №Ск-529-000173/7-2008, за яким Банк надав відповідачці кредит в розмірі 24 981 грн. 61 коп. із сплатою 7% річних, щомісячною платою за обслуговування споживчого кредиту в розмірі 2,65% від його суми та кінцевим строком погашення до 11.07.2010 року (а.с. 5).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 01 липня 2013 року заборгованість ОСОБА_2 перед Банком склала 328332 грн. 82 коп., включаючи 24981 грн. 61 коп. заборгованості за кредитом, 3476 грн. 01 коп. відсотків за користування кредитом, 16198 грн. 99 коп. плати за обслуговування кредиту, 282229 грн. 77 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1446,44 грн. трьох відсотків річних від суми боргу (а.с. 19).
Факт невиконання своїх зобов'язань за договором кредиту відповідачка визнає, проте заперечує проти застосування штрафних санкцій, мотивуючи тим, що таке порушення сталося не з її волі, а у зв'язку з об'єктивними причинами. Дані доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду і колегією суддів відхиляються.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Із вищезазначеного розрахунку заборгованості встановлено, що сума нарахованої пені становить 282229,77 грн. , тоді як сума основного боргу - 46103,05 грн.
Пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка та не може бути застосовано до інших сум, що нараховуються за умовами договору.
Судом першої інстанції вірно застосовано положення даної постанови, ч. 3 ст. 551 ЦК України при обрахуванні суми пені, яка стягнута з відповідачки на користь Банку, а також враховано ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підставі якої виключено з цієї суми 1446 грн. 44 коп. трьох відсотків річних від суми боргу.Посилання відповідачки, викладені в апеляційній скарзі, на те, що місцевий суд неправомірно стягнув з неї штрафні санкції у вигляді пені, колегія суддів відхиляє, оскільки чинним законодавством не передбачено звільнення боржника від штрафних санкцій повністю за невиконання зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевим судом не взято до уваги її тимчасову неможливість виконання зобов'язань у зв'язку з інвалідністю, яка виключає фізичні навантаження, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ці обставини були враховані судом першої інстанції при зменшенні розміру пені та відображені у рішенні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського районного суду від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя Ковальчук Н.М.
Судді: Григоренко М.П.
Собіна І.М.