Справа № 368/1042/13-ц Головуючий у І інстанції Кириченко В.І.

Провадження № 22-ц/780/7066/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник

Категорія 26 12.12.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року позивач звернувся із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 130,50 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.08.2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 004-09253-280807, відповідно до якого відповідач отримав кредит для придбання майна в розмірі 2 925,60 грн. за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01 % річних з кінцевим терміном повернення 27.02.2008 року. В порушення вимог договору відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 20.03.2013 року складає 3 130,50 грн., з яких 2 925,60 грн. заборгованість за кредитом ; 0,08 грн. заборгованість по процентам ; 204,82 грн. заборгованість по комісії.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору в сумі 3 130 грн. 50 коп. та 229 грн. 40 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне його скасувати, задовольнивши апеляційну скаргу частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2007 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (далі - договір) №004-09256-280807, відповідно до умов якого, позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит у сумі 2 925,60 грн. на придбання певного майна/послуг, на умовах визначених договором.

Відповідно до п.2.3, 2.5 договору за користування кредитом відповідач сплачує позивачу проценти, виходячи зі ставки 0,01 % в рік, а за ведення кредитної справи відповідач сплачує кредитору плату в розмірі 1% в місяць.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 2 925,60 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 30083751 від 28.08.2007 року та рахуноком-фактурою № ФММ-8326 від 28.08.2007 року, а відповідач отримав у своє розпорядження майно, що підтверджується накладною № ФММ-5878 від 28.08.2007 року.

Відповідно до п. 6.2 договору, кредитор у випадку порушення позичальником строків сплати передбачених договором платежів більше ніж на 1 (один) місяць має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за його користування, а також плати за ведення кредитної справи. При несвоєчасній сплаті позичальником платежів в строки, передбачені договором, кредитор має право вимагати від позичальника оплати боргового зобов'язання в примусовому порядку згідно чинного законодавства України.

Судом встановлено, що відповідач не виконував умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 20.03.2013 року становить 3 130,50 грн., яка складається з заборгованості за кредитом: 2 925,60 грн.; заборгованість за відсотками: 0,08 грн.; заборгованість за комісіями: 204,82 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем були порушені умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, порядку та строків сплати відсотків, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору наданим банком.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовується положення про договір позики.

У ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення поверненої чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, за договором або законом.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про невиконання боржником своїх зобов'язань, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3 130,50 грн.

Крім того суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні про те, що відповідач не надав допустимих доказів, що його паспорт подано до банку іншою особою з переклеєною фотокарткою на іншу особу з шахрайських спонукань отримати кошти та з незаконною відміткою в паспорті про реєстрацію його місця проживання та з незаконною ксерокопією довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номера. А тому доводи апелянта про те, що суд в порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин є необґрунтованими.

Крім того, ОСОБА_1 також в апеляційній скарзі зазначає про те, що він не підписував кредитний договір з позивачем, але знову не надав жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Проте, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, на порушення вимог ст. 214 ЦПК України не звернув увагу на обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім того, п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у випадку, якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю, зокрема, забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до п. 1.2 договору вбачається, що кредит надається на строк 6 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше ніж 27 лютого 2008 року на умовах визначених цим договором.

Оскільки кінцевий термін повернення кредиту є 27.02.2008 року, то строк позовної давності має відраховуватись саме з цієї дати.

Таким чином, строк позовної давності на вимогу про сплату заборгованості за договором сплинув у лютому 2011 року, а позивач звернувся до суду з такими вимогами лише у червні 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав зазначених у ст.ст. 256, 257 ЦК .

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» заборгованості по кредитному договору скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко