Справа №1-74
2008р.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2008р. Сокальський районний суд Львівської області в складі
головуючого-судді: Побережника В.Г.
при секретарі: Приступі О.В.
за участю прокурора Вільшинського Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сокалі справу про обвинувачення
ОСОБА_1, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1. в с.Савчин Сокальського р-ну Львівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, не працюючого, військовозобов"язаного, проживаючого в м.СокальАДРЕСА_1, зареєстрованого в смт.ЖвиркаАДРЕСА_2 Сокальського району, не судимого,
в злочині передбаченому ч.2ст. 286 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
Підсудний ОСОБА_1. 20 жовтня 2007р. приблизно о 23.30год керуючи автомобілем ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 рухаючись із швидкістю 5км/год прилеглою територією, наскрізний проїзд по якій, згідно вимог ПДР України, заборонений, від проїжджої частини вул. Шептицького в с.Савчин Сокальського району до Народного Дому "Просвіта", який розташований на цій вулиці ліворуч по напрямку руху до м.Сокаль Львівської області, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, виявивши під час руху порушення режиму роботи правої фари, як зовнішнього світлового приладу, так як ця фара перестала працювати як в режимі ближнього так і дальнього світла, не припинив експлуатацію керованого ним автомобіля, а продовжував рух. Маючи можливість уникнути наїзду на потерпілого ОСОБА_2, який пересувався на інвалідному візку у зустрічному напрямку, з моменту його виявлення шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування, підсудній ОСОБА_1. проявивши злочинну недбалість та неуважність до оточуючої дорожньої обстановки та її змін, своєчасно не застосував гальмування, внаслідок чого скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_2, який під час дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Як учасник дорожнього руху підсудний ОСОБА_1. допустив порушення діючих в Україні Правил дорожнього руху, що привело до вчинення ним даного злочину.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. винним себе у вчиненому злочині визнав повністю і пояснив, що у 2004р. він отримав права на керування транспортними засобами, придбав автомобіль ВАЗ 2101 , яким керую протягом чотирьох років, за кермом почуває себе впевнено.
20.10.2007р. він поїхав до свого кума ОСОБА_3 у с.Савчин Сокальського району але його не було вдома, тому він поїхав до свого двоюрідного брата ОСОБА_4, в якого був до 23.00год. а потім той попросив його відвезти до клубу на дискотеку в с.Савчин, куди вони і поїхали.
Доїжджаючи до автобусної зупинки він в автомобілі включив поворот вліво і права фара перестала працювати. Однак він поїхав далі, і в цей момент відчув, як заднім колесом щось переїхав . Тому він зупинив автомобіль, вийшов і побачив перекинутий візок та потерпілого ОСОБА_2 який лежав на тротуарі, а з його голови текла кров. Він надав потерпілому ОСОБА_2. першу допомогу і викликав автомобіль швидкої допомоги. Коли приїхали лікарі та забрали потерпілого, то він супроводжував його до лікарні. Матері потерпілого він дав 1000 доларів США. В скоєному кається.
Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину, його вина в цьому стверджується показами потерпілого, свідків, висновком судово-медичної експертизи, протоколами та іншими матеріалами справи.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий-ОСОБА_2. пояснив, що він є інвалідом І-ї групи та пересувається на візку. 20.10.2007р. він був у клубі в с.Савчин Сокальського району де вжив 100г горілки та пляшку пива. Пізніше він вирішив повернутися додому. Він їхав візком стежкою, яка знаходиться по лівій стороні від клубу до головної дороги, що веде в м.Сокаль. По правій стороні від зупинки раптово виїхав автомобіль, без увімкнених фар. Він зрозумів, що йому не вдасця виїхати на тротуар, а тому він притиснувся до бордюри де відчув удар, яким його відкинуло назад і викинуло з візка. Внаслідок удару головою до асфальту втратив свідомість. Прийшов до тями вдома. Про те, що його було відправлено після ДТП в лікарню він не пам"ятає. Підсудний відшкодував його матері 1 тисячу доларів США. Цивільний позов підтримує.
Так, допитаний в судовому засіданні по обставинах даної ДТП свідок ОСОБА_4. надав аналогічні покази як і підсудний ОСОБА_1., додатково пояснивши, що він особисто їхав у кареті швидкої допомоги з потерпілим і був присутній під час надання потерпілому ОСОБА_2. медичної допомоги, який в той же день був відправлений додому.
Відповідно до оглянутого в судовому засіданні протоколу допиту на досудовому слідстві свідка ОСОБА_3. встановлено, що він працює інспектором ДАІ, 21.10.2007р. та проводив перевірку технічного стану автомобіля ВАЗ -2101, в якого виявив технічні несправності в системі зовнішнього освітлення, зокрема, що права фара не вмикалась при увімкненні будь-якого режиму освітлення.
(а.с.53-55)
Відповідно до протоколу огляду місця ДТП та план-схеми до нього від 21.10.2007р. вбачається, що таким є прилегла територія від проїжджої частини вул..Шептицького в с.Савчин Сокальського району біля дорожнього знаку 5.45.
/а.с.6-11/
Згідно протоколу огляду транспортного засобу, вбачається, що таким є автомобіль марки ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 на якому деформовано капот, відсутні передній бампер та передня табличка з номерним знаком і є тріщина у передньому вітровому склі.
/а.с.12/
Відповідно до протоколу огляду інвалідної коляски, у якій пересувався потерпілий ОСОБА_2. вбачається, що інвалідна коляска штучним освітленням та світлоповертачами не обладнана.
/а.с.21-22/
Згідно оглянутого в суді висновку судово-медичної експертизи від 14.11.2007р. встановлено, що потерпілий ОСОБА_2. отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння у вигляді: полі травми, забійної рани голови, тупої травми живота, розриву чепця, внутрішньочеревну кровотечу.
/а.с.94-95/
Згідно оглянутого в суді висновку судово-автотехнічної експертизи від 20.11.2007р. встановлено, що водій автомобіля ВАЗ 2101 ОСОБА_1. повинен був керуватися вимогами п.п.1.5, 1.10, 12.3 ПДРУ і з технічної точки зору повинен був своєчасно застосувати гальмування і зупинити свій автомобіль з моменту, коли у світлі фар мав можливість побачити потерпілого ОСОБА_2, який перебуваючи на інвалідному візку та рухався назустріч автомобілеві.
Водій ОСОБА_1. мав технічну можливість уникнути скоєння наїзду на інвалідний візок і при цьому навіть не було необхідності у застосуванні екстреного гальмування.
З технічної точки зору, причиною настання даної ДТП стали обставини, пов"язані з тим, що водій ОСОБА_1. з моменту настання у світлі фар автомобіля ВАЗ-2101 реєстраційний номер НОМЕР_1 об"єктивної видимості інвалідного візка на якому знаходився ОСОБА_2. своєчасно не зупинив свого автомобіля.
/а.с.98-100/
Згідно оглянутого протоколу відтворення обстановки та обставин ДТП вбачається, що при відсутності будь-яких освітлювальних приладів в автомобілі ВАЗ 2101 керованого ОСОБА_1 видимість інвалідного візка на якому знаходився потерпілий ОСОБА_2. настає на відстані 4,4м. а видимість дороги в напрямку руху 5,2м., що надавало водію ОСОБА_1 побачити інваліда, який перебуваючи на інвалідному візку рухався назустріч автомобілеві та зупинити керований ним автомобіль застосувавши своєчасне екстрене гальмування, так як повний зупинений шлях його автомобіля при швидкості руху 5 км/год складаю 2,3м.
/а.с.40-48/
Додатковими протоколами огляду місця ДТП та план-схемою до нього від 05.11.2007р., 22.11.2007р. вбачається, що ділянка дороги де відбувалася ДТП, яка розташована ліворуч по напрямку руху до м.Сокаль Львівської області від проїжджої частини вул..Шептицького в с.Савчин Сокальського району в темний період доби частково освітлюється штучним освітленням, а саме штучним світлом з житлових будинків, які розташовані справа, а також штучним світлом з приміщення Народного Дому"Просвіта" який розташований попереду по напрямку руху автомобіля ВАЗ 2101, керованого ОСОБА_1 Також встановлено, що ця дорога є прилеглою територією, так як відстежуючи ділянку дороги на місці ДТП вона наскрізного проїзду не має, а закінчується наявністю територій приватних господарств, а згідно Правил Дорожнього Руху України-прилеглою територією є територія, що прилягає до краю проїжджої частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в"їзду до дворів, на стоянки, автозаправочні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
/а.с.105-107/
Таким чином, проаналізувавши всі докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина підсудного у вчиненому злочині є доведеною в судовому засіданні повністю. Його вина полягає в тому, що він як особа, яка керувала транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, чим заподіяв потерпілому тяжке тілесне ушкодження. Тому судом такі його дії кваліфікуються за ч.2 ст.286 КК України.
Вирішуючи питання про обрання підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також його особу, зокрема що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двоє малолітніх дітей. Обставиною, що пом"якшує його покарання є щире каяття у скоєному, часткове відшкодування заподіяної шкоди. Також суд враховує і думку потерпілого щодо міри покарання та те, що він перебував на проїжджій частині дороги.
При таких обставинах, суд прийшов до висновку, що підсудному ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкцій ст.286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі, але із застосуванням положень ст.75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Також до нього слід застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.
Цивільний позов потерпілого- залишити без розгляду, так як на даний час потерпілим не обґрунтовано та не розмежовано позовні вимоги в частинах стягнення майнової та моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4(чотири) роки з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на два роки.
На підставі ст..75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1. від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2(два) роки.
На підставі ст.76 КК України зобов"язати засудженого ОСОБА_1 періодично з"являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід обраний засудженому ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд залишити без зміни, до вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з часу його проголошення.
Головуючий: