ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

29 листопада 2006 р.

№ 20/183

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Грека Б.М., Рибака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Київський республіканський Автоцентр”

на постанову

від 31.07.2006 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 20/183

за позовом

ТОВ “БС-Сервіс”

до	ТОВ “Київський республіканський Автоцентр”

про	стягнення 50893,37 грн.

зустрічний позов про

зобов’язання прийняти майно та стягнення 17060,70 грн.

за участю представників:

від позивача

-  Семашко Д.М.  (29.11.2006 р.)

від відповідача

-  Жмайло О.В.    (22.11.2006 р.)

в судовому засіданні 22.11.2006 р. оголошувалась перерва

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2006 р. ТОВ “БС-Сервіс” звернулось до суду з позовом до ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” про стягнення 50679,17 грн. вартості поставленого палива, 185 грн. пені, 29,20 грн. 3 % річних, а всього –50893,37 грн., мотивуючи вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки № 0812-05 від 08.12.2005 р.

ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” проти задоволення позову заперечувало, посилаючись на неналежну якість поставленого палива та прийняття його на відповідальне зберігання з метою проведення аналізу якості.

В процесі розгляду справи ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” в порядку ст. 60 ГПК України подало зустрічний позов про зобов'язання прийняти дизельне паливо у кількості 15404 літрів та стягнення 17060,70 грн. збитків, завданих внаслідок поставки дизельного палива неналежної якості, а також про стягнення 5000 грн. витрат на послуги адвоката.

ТОВ “БС-Сервіс” проти задоволення зустрічного позову заперечувало та посилалось на те, що ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” як одержувачем продукції не складено акт із зазначенням кількості перевірених нафтопродуктів і характеру виявлених порушень якості, не викликано для участі у прийманні продукції і складанні двостороннього акта представника виготовлювача (відправника), а лише в односторонньому порядку безпідставно зроблено на первинних документах відмітки про прийняття палива на відповідальне зберігання. Крім того, ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” не надано доказів заподіяння збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.2006 р. (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 р. (судді: Капацин Н.В., Данилова Т.Б., Андрієнко В.В.), первісний позов задоволено: стягнуто з ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” на користь ТОВ “БС-Сервіс” 50679,17 грн. основного боргу, 185 грн. пені, 29,20 грн. відсотків річних; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про відмову у первісному позові та про задоволення зустрічного позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 22.11.2006 р. судом оголошувалась перерва. Сторони належним чином повідомлені про час і місце наступного судового засідання (а. с. 115 на звороті, 117).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між ТОВ “БС-Сервіс” (постачальник) та ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” (покупець) укладено договір поставки № 0812-05 від 08.12.2005 р. (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, на умовах визначених Договором та додатками до нього. Умовами Договору передбачено, що сторони керуються Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122. Пункт 3.1 Договору встановлює, що якість товару повинна відповідати паспорту якості заводу виробника. Згідно пунктів 4.1, 4.2 Договору ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії товару попередньо погоджуються сторонами засобами телефонного, факсимільного або поштового зв'язку з подальшим відображенням у рахунку на оплату. Рахунок підлягає сплаті на протязі одного банківського дня з моменту його виставлення, якщо інше не буде зазначено у рахунку.

Судами досліджено, що 09.02.2006 р. покупцю було виставлено рахунок-фактуру № БС-0000038 на суму 50679,17 грн. Відповідно до видаткової накладної №БС-0000044 від 10.02.2006 р. постачальник здійснив поставку продукції покупцю. Проте, покупець у накладній та у довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей зазначив, що прийняв товар на відповідальне зберігання, оскільки товар був завезений без надання паспорта якості заводу-виробника та без перерахунку; якість дизельного палива сумнівна, потребує додаткового експрес-аналізу.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін; встановили обставини недотримання ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” при прийманні поставлених нафтопродуктів вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України; обґрунтовано поставили під сумнів надані покупцем паспорти органу сертифікації; правомірно врахували недоведеність покупцем неналежної якості поставленого палива, а також встановили відсутність підстав для відмови у прийнятті палива із посиланням на прийняття його на відповідальне зберігання; дослідили обставини належного виконання постачальником зобов’язань про поставці нафтопродуктів, а також неналежне виконання покупцем зобов’язань по їх оплаті, в порушення умов Договору та положень ст. ст. 525, 526, 599, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України; встановили розмір заборгованості; задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом суди мотивовано врахували положення ст. 625 ЦК України та стягнули три проценти річних від простроченої суми з мотивів прострочення виконання грошового зобов'язання та правомірно вказали на наявність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді стягнення пені; при цьому, суди дійшли правомірних висновків про недоведеність та необґрунтованість вимог за зустрічним позовом.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено первісний позов, мотивовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Київський республіканський Автоцентр” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2006 р. у справі № 20/183 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк

С у д д і:                                                                                          Б. Грек

                                                                                               В. Рибак