Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року справа №812/8606/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Жаботинської С.В., Шишова О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 812/8606/13-а за позовом ОСОБА_2 до Начальника Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Лаптінова В.В. про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Начальника Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Лаптінова В.В. про визнання бездіяльності, вираженої в ненаданні інформації по суті запиту від 24.09.2013 року в порядку Закону України від 13.01.2011 № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VІ), протиправною.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у порушення норм Закону № 2939-VІ відповідач, отримавши 24.09.2013 року запит позивача в порядку ч.2 ст. 5 цього Закону щодо надання письмової інформації, не надав на нього відповіді.

На думку позивача, відповідачем умисно не надається інформація по суті запиту від 24.09.2013р. з огляду на наступне.

17.08.2012 року постановою державного виконавця ВДВС Алчевського МУЮ на предмет забезпечувального обтяження (на заставлене рухоме майно, що належить ОСОБА_2), без одержання відповідного судового рішення було звернуто стягнення. Стягнення було звернуто на підставі рішення нотаріуса (виконавчого напису).

Лаптінов В.В., займаючи посаду начальника ВДВС Алчевського МУЮ, будучи особою, яка є представником виконавчої влади, тобто, службовою особою, діючи умисно, достовірно знаючи, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", самовільно, без одержання відповідного рішення суду, в порушення передбаченого законом порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, достовірно знаючи, що рішення Верховного Суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року про відсутність підстав для звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису згідно ст. 244-2 КАС України у подібних правовідносинах підлягає обов'язковому виконанню, будучи зобов'язаним та маючи реальну можливість виконати у подібних правовідносинах зазначене рішення Верховного Суду України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч інтересам служби з 18.03.2013 року по теперішній час, у подібних правовідносинах не виконав рішення Верховного Суду України шляхом ухилення від його виконання, будучи багаторазово повідомленим про вказані правопорушення нічого не зробив для їх усунення, чим явно вийшов за межі наданих повноважень та причинив позивачу тяжкі наслідки, а саме без рішення суду позбавив його права власності на заставлене майно, чим завдав позивачу матеріальний збиток у сумі 130`000,00 грн. (ринкова вартість вилученого майна).

Начальник ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінов В.В. всупереч інтересам служби виконує непередбачені законом рішення нотаріусів, в порушення передбаченого законом порядка звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, самовільно, без одержання відповідного судового рішення позбавляє громадян права власності на заставлене майно, контроль за законністю виконання державним виконавцем непередбаченого законом рішення нотаріуса не проводить, у подібних правовідносинах тих, що стосуються підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, ігнорує обов'язковість рішення Верховного Суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року, будучи повідомленим про вказані правопорушення, нічого не робить для їх усунення, можливо зробити висновок, що Лаптіновим В.В. умисно не надається інформація по суті запиту позивача.

У своєму запиті позивач просив відповідача роз'яснити, чому останній, являючись суб'єктом владних повноважень, у подібних правовідносинах не виконує обов'язкові вимоги ст. 244-2 КАС України щодо обов'язкового виконання у подібних правовідносинах рішення Верховного Суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року та вчиняє незаконні дії.

На думку позивача, такі дії відповідача, як ненадання відповіді відповідно до норм Закону № 2939-VІ, є також порушенням ч.2 ст. 34 Конституції України (право вільно збирати інформацію).

Згідно ст. 24 Закону № 2939-VІ за ненадання інформації на запит відповідальність несуть особи винні у вчиненні таких порушень.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» - за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Згідно ст. 23 Закону № 2939-VІ оскарження бездіяльності розпорядників інформації, що порушує законні права та інтереси запитувача здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Позивач просив суд визнати бездіяльність начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В., виражену в ненаданні позивачу інформації по суті запиту від 24.09.2013 року в порядку Закону № 2939-VІ, протиправною та зобов'язати начальника ВДВС Алчевського МУЮ Лаптінова В.В. протягом п'яти днів надати належну обґрунтовану відповідь по суті запиту від 24.09.2013 року відповідно до вимог Закону № 2939-VІ.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 812/8606/13-а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено доводи, аналогічні позовній заяві.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

22 березня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 видано виконавчий напис № 1215 про звернення стягнення на автомобіль марки Skoda Superb 1.8Т, чорного кольору, 2007 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 для задоволення вимог TOB «ОТП Факторинг Україна» у сумі 131 776,92 грн. (а.с.26).

17.08.2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1215 від 22.03.2012 року (а.с.27).

24.09.2013 року до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції надійшов запит № 1/24/09/13 від 24.09.2013 року від ОСОБА_2 про надання інформації(а.с.4).

Відповідь на вказаний запит позивач просив надати відповідно до норм Закону № 2939-VІ.

27.09.2013 року ОСОБА_2 відповідачем за вих. № 20062 надіслано відповідь на вищевказаний запит засобом поштового зв'язку простою кореспонденцією (а.с.28-30).

Позивач наполягав на тому, що відповідь на свій запит від 24.09.2013 року засобами поштового зв'язку не отримував.

24 жовтня 2013 року в приміщенні Луганського окружного адміністративного суду позивач отримав відповідь на запит № 1/24/09/13 від 24.09.2013 року, що не заперечують сторони по справі.

Із змісту запиту № 1/24/09/13 вбачається, що позивач просить відповідача роз'яснити, чому останній, являючись суб'єктом владних повноважень, у подібних правовідносинах не виконує обов'язкові вимоги ст. 244-2 КАС України щодо обов'язкового виконання у подібних правовідносинах рішення Верховного Суду України по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року та вчиняє незаконні дії.

У відповіді від 27.09.2013 року позивачу роз'яснено вказані питання та дана вичерпна відповідь на них. Зазначено, що виконати постанову Верховного суду України від 12.12.2011 року відділ державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції не має можливості, оскільки ні боржник ОСОБА_2, ні стягувач - TOB «ОТП Факторінг Україна», які є сторонами виконавчого провадження, не були учасниками судового процесу, за наслідками якого і було прийнято вищевказану постанову Верховного суду України.

Відповідно до узагальнення практики Вищого адміністративного суду України щодо застосування адміністративними судами положень Закону № 2939-VІ, на стадії відкриття провадження в такій справі необхідно з'ясувати, яку інформацію не надано позивачу і, якщо ця інформація є публічною, то такий спір в будь-якому разі належить до юрисдикції адміністративних судів незалежно від відповідача у спорі, навіть якщо інформація не є публічною, але позивач суб'єктивно уявляє її такою.

Тому суд, встановивши, що запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону або відповідач не є розпорядником такої інформації, повинен відмовити в позові.

Тобто, необхідно насамперед визначати, чи запитувана інформація є публічною, з урахуванням законодавчого визначення поняття публічної інформації.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-VІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2939-VІ метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно зі ст. 5 Закону № 2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Якщо запитуваний запит про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України «Про звернення громадян», то в такому разі судам необхідно відмовляти в задоволенні позову щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації.

Суди також повинні відмовляти в задоволенні позову, який пред'явлено з вимогою щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації щодо її ненадання, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що позивач зажадав у відповідача інформацію відповідно до законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян» тощо з підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що запит громадянина ОСОБА_2 № 1/24/09/13 від 24.09.2013 року до відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції не містить ознак в порядку ч.2 ст. 5 Закону № 2939-VІ щодо надання інформації за запитами на інформацію.

Інформація, яку позивач просить відповідача надати, не є інформацією, відображеною та задокументованою будь-якими засобами та на будь-яких носіях, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом № 2939-VІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Згідно ч.1 ст. 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Стаття 15 Закону № 393/96-ВР зазначає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З вищенаведених норм Закону вбачається, що позивач фактично звернувся до відповідача з заявою, яка відповідає нормам ст. 3 Закону № 393/96-ВР.

Оскільки запит позивача, іменований ним про надання публічної інформації, фактично таким не є, а є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом № 393/96-ВР, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання бездіяльності, виражену в ненаданні інформації по суті запиту від 24.09.2013 року в порядку Закону № 2939-VІ протиправною.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 812/8606/13-а за позовом ОСОБА_2 до Начальника Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції Лаптінова В.В. про визнання бездіяльності протиправною - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.В.Жаботинська

О.О.Шишов