Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5867/13 Головуючий у 1-й інстанції: Ворожбянов А.М.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Савченко О.В.

При секретарі: Свинаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом і просив на підставі ст.70,71 СК України поділити майно, нажите в період шлюбу з ОСОБА_4, залишивши йому автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року, вартістю 31 676 грн., а відповідачці - предмети домашнього вжитку, меблі, побутову техніку, а всього 29 найменувань, загальною вартістю 31 850 грн.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки ВАЗ 21154, легковий, кузов «СЕДАН», сірого кольору, ідентифікатор ТС НОМЕР_1, № двигуна НОМЕР_2, об'єм двигуна 1596 см-3, випуску 2007 року, вартістю 31676 грн. 80 коп.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на побутову техніку, меблі, предмети домашнього вжитку - 23 найменування, загальною вартістю 18 080 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 13 586 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. - різниці вартості ? частки в спільному майні .

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 03 жовтня 2013 року за заявою ОСОБА_3 виправлено арифметичну помилку в рішенні суду, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6 798,40 грн. - різниці вартості спірного майна.

В апеляційній скарзі про зміну судового рішення ОСОБА_4 зазначає, що судом неправильно визначена вартість спільно нажитого майна: фактично вартість предметів домашнього вжитку і побутової техніки, що поділив суд становить 15 980 грн., тоді як в рішенні зазначено 18 080 грн.. Крім того, судом безпідставно включено до переліку спільно нажитого майна телевізор „Еленберг", вартістю 200 грн., насос для скважини - 700 грн., музичний центру „Соні", вартістю 450 грн., автомобільні шин і диски, загальною вартістю 1550 грн., комп'ютерна техніка, загальною вартістю 6 000 грн., комплект штор, вартістю 1000 грн., а всього майна на 9 900 грн. Апелянт зазначає, що телевізор, насос і музичний центр взагалі відсутні, автомобільні шини і диски підлягають передачі позивачеві, за яким суд визнав право власності на автомобіль, комп'ютерна техніка була подаровано доньці на її повноліття, а тому не підлягала поділу, а комплект штор був придбаний нею особисто після припинення шлюбних стосунків. За таких обставин апелянт просила виділити їй предмети домашнього вжитку і побутову техніку на загальну суму 6 180 грн. і стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію у розмірі 12 748, 40 грн. - різниці вартості ? частки у спільному майні подружжя , залишивши позивачеві у власність ВАЗ 21154, вартістю 31 676, 8 гри.

В засідання апеляційного суду апелянт не з'явилася, направила заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у зв'язку із наступним.

Згідно зі ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що при вирішенні спорів між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони в період шлюбу за спільні кошти придбали майно на загальну суму 47 756,80 грн., яке складається із автомобіля ВАЗ 21154, вартістю 31 676,80 грн., та предметів домашнього вжитку, побутової техніки, меблів, загальною вартістю 16 080 грн., а саме: газової плити 2008 року випуску, вартістю 350 грн., телевізору «Самсунг» 2007 року випуску - вартістю 1900 грн., телевізору «Соні» 2008 року випуску - вартістю 100 грн., телевізору виробництва Китай «Еленберг» 2007 року випуску - вартістю 200 грн., програвача DVD 2007 року випуску - вартістю 350 грн., музичного центру «Соні» 2006 року випуску - вартістю 450 грн., телефону - вартістю 30 грн., килимів натуральних б/у - 4 штуки, вартістю 400 грн., люстри - 4 штуки вартістю 200 грн., штори 2010 року - вартістю 1000 грн., крісло 1994 року - вартістю 50 грн., диван 1994 року випуску - вартістю 100 грн., комп'ютерної техніки - вартістю 6000 грн., утюга 2007 року випуску - вартістю 60 грн., електрочайника - вартістю 100 грн., стільців 4 штуки - вартістю 40 грн., холодильника «Самсунг» 2007 року випуску - вартістю 2000 грн., холодильника - 2000 року випуску вартістю 100 грн., насосу для свердловини 2010 року випуску - вартістю 700 грн., ванни 2007 року випуску - вартістю 50 грн., карнизів - вартістю 350 грн., чотирьох автомобільних шин - вартістю 1400 грн., двох дисків автомобільних - вартістю 150 грн.

Вартість ? частки у спільному майні подружжя відповідно становить 23 878,40 грн. ( 47 756,80 грн.: 2= 23 878,40 грн.).

Об'єм спільно нажитого майна і його вартість у суді першої інстанції сторонами не оспорювалася і визначалася судом за їх спільною згодою. Доказів в обґрунтування неправильності його оцінки, відсутності в натурі відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надавала.

Шлюбний договір між сторонами не укладався.

Виходячи з принципу рівності часток у спільному майні подружжя, враховуючи інтереси кожної сторони, суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст.61, 69-71 СК України в межах позовних вимог поділив спірне майно в натурі.

Проте, суд допустився арифметичної помилки при визначенні вартості майна, що залишив у власність ОСОБА_4, зазначивши, що його вартість становить 18 080 грн., тоді як фактично вартість виділеного відповідачеві майна становить 16 080 грн. Крім того, виділивши позивачеві автомобіль, вартістю 31 676,80 грн., суд безпідставно залишив іншій стороні чотири автомобільні шини і два автомобільні диски на загальну суму 1 550 грн., тоді як за змістом 186 ЦК України приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин рішення суду першої інстанції на підставі ст.309 ЦПК України підлягає зміні. Позивачеві ОСОБА_3 в рахунок поділу спільно нажитого майна підлягають виділенню, крім автомобіля, вартістю 31 676, 80 грн., приналежні до нього речі - чотири автомобільні шини і два диски на загальну суму 1 550 грн., а всього вартість виділено позивачеві майна становить 33 226, 80 грн. Вартість майна, що залишилося відповідачеві, становить 14 530 грн., що на 9 348, 40 грн. менше, ніж припадає на ? частку у спільному майні подружжя, таким чином розмір грошової компенсації, яка підлягає стягненню з позивача має становити саме 9 348.40 грн., а не 6 798,40 грн., як помилково визначив суд першої інстанції.

Позивач не заперечував у суді апеляційної інстанції проти сплати відповідачеві відповідної грошової компенсації.

Посилання апелянта на те, що комп'ютерна техніка на 6 000 грн. не являється спільною сумісною власністю сторін, оскільки купувалася на повноліття доньки і являється її приватною власністю, безпідставні. Остання із самостійними позовними вимогами до сторін про витребування майна із чужого незаконного володіння не зверталась. Будь-яких доказів на підтвердження того, що спірне техніка не являється спільною сумісною власністю подружжя, в матеріалах справи немає.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апелянта про те, що комплект штор, вартістю 1000 грн., були придбані нею за власні кошти після припинення шлюбних стосунків, оскільки ніякими допустимими доказами не підтверджуються.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2013 року по цій справі в частині виділення в натурі ОСОБА_4 та визнання за нею права власності в порядку поділу спільного майна подружжя на чотири автомобільні шини, вартістю 1400 грн., два диски, вартістю 550 грн., а всього майна на 1550 грн. скасувати, і виділити вказане майно ОСОБА_3.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 6 798, 40 грн. грошової компенсації змінити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 9 348, 40 грн. (дев'ять тисяч триста сорок вісім гривень 40 коп.).

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кочеткова І.В.

Судді: Савченко О.В.

Маловічко С.В.