ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 809/3475/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позов ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративними позовами до Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та про зобов'язання відповідача розглянути вказане клопотання позивача та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та за результатами розгляду клопотання надати мотивовану відповідь у місячний строк.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов мотивований тим, що ОСОБА_1 відповідно до норм ст. 14 Конституції України, ст. 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України має право на отримання у власність у межах безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, для чого нею подано до Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області, як органу уповноваженого відповідно до п. 6-1 ст. 4 Указу Президента України № 445/2011 від 08.04.2001 року передавати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відповідне клопотання до якої було долучено всі передбачені законом документи. Однак, на думку позивача, відповідач відмовивши в задоволенні її клопотання з підстав того, що заявником не вказано бажане місце розташування земельної ділянки, в порушення положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, вийшов за межі своїх повноважень, а тому такі дії по відмові є протиправними.

Відповідач - Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області в письмових запереченнях на адміністративний позов від 25.11.2013 року зазначив про те, що позов не визнає, оскільки позивачем всупереч вимогам ст. 118 Земельного кодексу України не подано графічних матеріалів, з яких би вбачалось бажане місце розташування конкретної земельної ділянки, оскільки право вибору та обов'язок пошуку вільних земельних ділянок закріплено за особою, яка має намір отримати земельну ділянку, а не за суб'єктом владних повноважень. Зокрема, вказує відповідач, законодавством не покладено на територіальні управління Держземагенства повноваження щодо самостійного визначення розміру, меж та місцезнаходження земельної ділянки з метою її надання у власність чи користування відповідним юридичним чи фізичним особам за їх заявами. В даному випадку, як зазначає відповідач, позивачем до свого клопотання додано як графічний документ роздруківку супутникового знімку з мережі Інтернет, на якому зображено адміністративні межі Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, і з якого не можливо встановити яку саме земельну ділянку заявник бажає отримати у власність, та як, наслідок, прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою відповідно до компетенції відповідача згідно вимог ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України, п.п. 2.2 Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагенства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на без конкурсних засадах) для всіх потреб, які є додатком № 1 до наказу Держземагенства України від 28.02.2013 року № 72.

Позивач в судове засідання повторно не з'явилась. Однак на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи буз участі в судовому засіданні позивача та її представника.

Представник відповідача з'явився в судове засідання 09.12.2013 року, однак після оголошення судом про вихід до нарадчої кімнати для вирішення питання про можливість продовження судового розгляду за повторної неявки в судове засідання позивача та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, залишив приміщення суду, та не з'явився на проголошення судом ухвали з вказаного питання.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини та виходив з наступних мотивів.

27.03.2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1, в особі її представника ОСОБА_2 по договору-доручення № 30/01/13-зд від 18.01.2013 року, звернулася до Головного управління Держземагентства в Івано-Франківській області з клопотанням в порядку ст. 118 Земельного кодексу України, в якому просила, для реалізації гарантованого права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, визначити без її погодження та виділити їй земельну ділянку орієнтовним розміром до 2,0 га в межах Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання, як вбачається з зазначених у ньому додатків, долучено: копію паспорту громадянина України та картки платника податків - ідентифікаційного коду позивача; графічні матеріали; копію договору доручення № 30/01/13-зд від 18.01.2013 року.

Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області в листі № 8-4-35/107 від 08.04.2013 року надало відповідь на клопотання позивача від 27.03.2013 року, в якому запропонувало позивачу повторно направити до Головного управління Держземагентства в Івано-Франківській області клопотання з документами, визначеними ст. 118 Земельного кодексу України і наказом Держземагенства України від 28.02.2013 року № 72.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі № 809/2300/13-а частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області: визнано протиправними дії вказаного територіального органу Держземагенства в частині надання відповіді від 08.04.2013 року № 8-4-35/107 та зобов'язано його повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.03.2013 року в порядку, передбаченому чинним законодавством України та надати мотивовану відповідь у місячний строк.

Листом від 14.10.2013 року за № 3115/10/62, Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1, на її клопотання від 27.03.2013 року, про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності орієнтовною площею 2,0 га в межах Яремчанської міської ради, з мотивів того, що на графічних матеріалах, доданих до клопотання від 27.03.2013 року не позначено бажане місце розташування земельної ділянки, а тому вказане територіальне управління Держземагенства не в змозі перевірити дані, визначені наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 28.02.2013 року № 72.

Даючи оцінку правомірності вчинення відповідачем вказаних дій щодо відмови в задоволенні клопотання позивача від 23.02.2013 року на предмет їх відповідності критеріям, встановленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд керувався такими нормами права.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки. Пунктом «б» вказаної норми визначено, що такою підставою набуття права власності є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

При цьому, згідно змісту положень ч. 1, п. «в» ч. 3, ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України таке безоплатне набуття права власності громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності здійснюється за рішенням за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, лише один раз та в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Зокрема, згідно норми п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Механізм реалізації права громадян на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства передбачено ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України. Так, відповідно до вказаної норми, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 цієї ж статті Кодексу передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В даному випадку, відповідно до положень ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, п. 6-1 ст. 4 Указу Президента України № 445/2011 від 08.04.2001 року, п. 4.32 Положення про Головні управління Держземагенства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.12.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 853/21165 від 30.05.2012 року, таким органом виконавчої влади уповноваженим здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян України в межах Івано-Франківської області є Головне управління Держземагенства в Івано-Франківській області.

Наказом Держземагенства України № 72 від 28.02.2013 року затверджено Методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (надалі - Методичні рекомендації), які згідно п. 1.1 - визначають рекомендований механізм порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб. Так, п. 2.2 вказаних Методичних рекомендації Держземагенством України рекомендовано своїм територіальним органам певний алгоритм дій територіальних органів Держземагенства України після надходження клопотання від громадян України про безоплатне надання у власність земельних ділянок. При цьому, слід зазначити, що необхідність з'ясування обставин, вказаних у п. 2.2 цих Методичних рекомендацій, є обов'язковим для вказаного державного органу виконавчої влади не на підставі вказаного наказу Держземагенства про їх затвердження, а на підставі норм зазначених в цих Методичних рекомендацій законів України, і їх виконання входить до компетенції цього суб'єкта владних повноважень.

Зокрема, згідно п. 2.2 Методичних рекомендацій, після реєстрації клопотання відповідний територіальний орган зобов'язаний у строк, що не перевищує двадцяти днів, перевірити:

- наявність викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста статті 118 Земельного кодексу України);

- відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта (п'ята) статті 116 Земельного кодексу України);

- чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України);

- відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності");

- чи не порушуватиме бажане місце розташування земельної ділянки вимог раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування (у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) (частина друга статті 29 Земельного кодексу України).

Як вбачається з клопотання від 27.03.2013 року, поданого Головному управлінню Держземагенства в Івано-Франківській області, ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона не реалізувала своє право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, просила вказаний орган виконавчої влади в порядку ст. 118 Земельного кодексу України виділити їй земельну ділянку з цією метою орієнтовним розміром до 2 га, але не менше, ніж в розмірі, що передаються на аналогічних умовах іншим громадянам, без її погодження конкретного місце розташування в межах всієї території Яремчанської міської ради Івано-Франківської області згідно доданих графічних матеріалів. Зокрема, як вбачається з переліку додатків до клопотання від 27.03.2013 року, та додатку № 2 до позовної заяви, що й підтверджено відповідачем в письмових запереченнях на позовну заяву, позивачем було додано до вказаного клопотання як графічні матеріали роздруківку супутникового знімку з мережі Інтернет, в масштабі з якого видно лише адміністративні межі Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, без зазначення на ньому конкретного бажаного місця розташування земельної ділянки, що й не заперечується позивачем в клопотанні від 27.03.2013 року.

З системного аналізу норм земельного законодавства, а саме: ст. 14 Конституції України, ст.ст. 81, 116, 118, 121 Земельного кодексу України, можна дійти висновку про те, що право громадянина України на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства реалізується шляхом відповідного звернення до компетентного органу виконавчої влади в якому має бути зазначено цільове призначення, її орієнтовні розміри та бажане місце розташування земельної ділянки, шляхом додання до заяви викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали. При цьому, з таким правом заявника кореспондується обов'язок органу державної влади прийняти в місячний строк рішення, яким або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, перелік яких є вичерпним.

Таким чином, право заявника на приватизацію земельної ділянки реалізується лише за умови належним чином оформленого відповідно до вимог Закону звернення, з якого можна встановити бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому, право вибору земельної ділянки належить заявнику - громадянину України, який відповідно до норм Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про Державний земельний кадастр» має право на отримання від відповідних державних органів влади та органів місцевого самоврядування інформації про наявність вільних земельних ділянок, які можуть бути приватизовані. В той же час, ні нормами Земельного кодексу України, інших законів в галузі земельних відносин, ні нормами Указу Президента України № 445/2011 від 08.04.2001 року та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 258 від 10.12.2012 року, не передбачено обов'язку територіального органу Держземагенства України, як органу уповноваженого розпоряджатись землями сільськогосподарського призначення державної власності, здійснювати замість громадянина України, який бажає реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, пошук вільних земельних ділянок та вибір конкретної земельної ділянки, оскільки це виходить за межі встановлених даним нормативними актами дискреційних повноважень вказаного суб'єкта владних повноважень. Без зазначення заявником в клопотанні та доданих до нього картографічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, яку він хоче отримати безоплатно у власність, зазначений орган державної влади не може реалізувати свою компетенцію та виконати обов'язок щодо прийняття рішення за результати розгляду такого клопотання відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вказане завдання адміністративного судочинства реалізується відповідно до ч. 1 ст. 6 зазначеного Кодексу наданням кожній особі права в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При розгляді та вирішенні такої адміністративної справи адміністративний суд повинен враховувати, що в розумінні ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку, на думку суду, відповідачем відповідно до норми ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено суду, що відмовляючи позивачу в задоволенні її клопотання від 27.03.2013 року, Головне управління Держземагентства України в Івано-Франківській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, добросовісно та розсудливо, не порушуючи прав та інтересів позивача.

В той же час, позивач відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів суду належними та допустимими доказами обставин, які б вказували на те, що відмовляючи в задоволенні її клопотання від 27.03.2013 року, відповідачем порушено її права, свободи та інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га в адміністративних межах Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та про зобов'язання відповідача розглянути вказане клопотання позивача та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та за результатами розгляду клопотання надати мотивовану відповідь у місячний строк, слід відмовити повністю.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 09.12.2013 року.