Номер провадження № 22-ц/785/6179/13

Головуючий у першій інстанції Літівінова І.А.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Цюри Т.В.

суддів - Сидоренко І.П., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі : Криворучці Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності,-

встановила:

В червні 2011 року позивач звернувся до суду з названим позовом, в якому просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до державного акту серія ЯГ № 945954 на праві приватної власності йому належить земельна ділянка загальною площею 0,0100 га за цільовим призначенням цієї земельної для експлуатації та обслуговування офісно - складського приміщення, яке знаходиться в будинку під номером АДРЕСА_2, площа якого раніше складала 140,6 кв.м. та яке належало йому на підставі договору купівлі - продажу від 06 грудня 2005 року. Після проведення позивачем реконструкції, приміщення уявляє собою трьохповерхову споруду загальною площею 1057,7 кв.м. Позивач зазначає, що він не може здати реконструйоване приміщення в експлуатацію, оскільки змінилась адреса земельної ділянки, на якій здійснена реконструкція, тому він звернувся з вказаними вимогами до суду.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення будинку під номером АДРЕСА_1 загальною площею 1057,7 кв.м., яке складається з І-го поверху загальною площею 298,9 кв.м. (торговий зал площею 280,5 кв.м., санвузол площею 3.4 кв.м., сходовий хол площею 15,0 кв.м.) 2-го поверху загальною площею 373,8 кв.м. (сходовий хол площею 15,0 кв.м., офісне приміщення 1 площею 336,4 кв.м., офісне приміщення 2 площею 15,7 кв.м., офісне приміщення 3 площею 6,7 кв.м.), 3-го поверху загальною площею 373,8 кв.м. (сходовий хол площею 13,7 кв.м., санвузол площею 11,8 кв.м., технічне приміщення площею 15,7 кв.м., офісне приміщення площею 348,7 кв.м.).

Виконання рішення в частині реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення будинку під АДРЕСА_1 покладено на КП «ОМБТІ та РОН».

Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, заступник прокурора Одеської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення будинку під АДРЕСА_1, виходив з того, що, відповідно ст..ст. 373, 375, 376 ЦК України, позивач, як власник земельної ділянки мав право на реконструкцію приміщень.

Однак, колегія не може погодитись з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та протирічить нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні правовідносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», земля в межах м. Одеси є комунальною власністю, належить територіальній громаді м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада.

Згідно ст. 83 ЗК України землі, що належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Діючим законодавством встановлено порядок відчуження земельних ділянок, які знаходяться в комунальній власності, а саме, відповідно до ст.12 ЗК, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання щодо відчуження земель комунальної власності є виключною компетенцією відповідної міської ради та вирішуються виключно на пленарних засіданнях такої ради шляхом прийняття рішень.

Ст. 116 ЗК України зазначає, що рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування, є виключним правом органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно матеріалів справи, позивачу на підставі державного акту серія ЯГ №945954 на праві власності належить лише земельна ділянка загальною площею 0,010 га., а перший поверх збудованої будівлі офісного центру займає площу 280,5 кв.м., що на 180,5 кв.м. більше, ніж площа земельної ділянки, яка знаходиться у власності позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається що частина земельної ділянки, на якій знаходиться самовільно збудований об'єкт нерухомості, перебуває у користуванні гаражної автостоянки «Дюк» та у власності територіальної громади Одеси в особі Одеської міської ради, яка взагалі не була залучена до участі у справі.

Також, поза увагою суду залишилась стаття 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», якою передбачено, що будівництво (реконструкція) об'єкту здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів. Містобудівельна документація повинна бути узгоджена з: управлінням архітектури та містобудівництва, органами державного санітарного та пожежного нагляду, управлінням екологічної безпеки, управлінням інженерного захисту території міста, органами ДАІ МВС, а також іншими організаціями, вказаними у завданні на проектування.

Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудівельної діяльності на території належить право затвердження місцевих правил забудови, внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування архітектури відповідно до законодавства.

Згідно вказаних норм та рішення Одеської міської ради від 17.04.2001 2153-ХХІІІ, яке діяло на момент проведення будівельних робіт, затверджено положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень в м. Одесі.

Відповідно до п. 5.5 Положення, реконструкція приміщень, яка розпочата та здійснюється без реєстрації в Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та без дозволу на здійснення будівельних робіт, вважається самовільною та не дозволяється суб'єктам містобудівної діяльності.

В порушення вимог ст. 331 ЦК України новостворене нерухоме майно не приймалось до експлуатації.

У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво.

В матеріалах справи відсутні будь-які дозволи чи проект на будівництво, відсутні відомості про виділення позивачам у встановленому законом порядку під будівництво земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивачів до інспекції державного архітектурно - будівельного контролю з відповідними документами для видачі сертифіката відповідності та оформлення свідоцтва про право власності.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України до суду можна звернутися з позовом за умови існування порушення, невизнання або оспорювання цивільного права ( інтересу), тобто спору.

В матеріалах справи відсутні будь- які будь - які докази, що порушене позивачми питання (визнання права власності) було предметом розгляду компетентних органів, рішення яких чи їх відсутність давали б підставу вважати про наявність спору про право власності.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За встановлених обставин, колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області - задоволити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2011 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Є.С. Сєвєрова

І.П. Сидоренко