Дата документу Справа № 331/4475/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/461/13 Головуючий в 1-й інстанції: Татарінов В.І.

Категорія: ст.190 ч.2 КК України Доповідач в 2-й інстанції: Кузьмичов В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Кузьмичова В.Ю.,

суддів: Жовніренко В.П., Імберової Г.П.,

секретаря судового засідання Воронько С.Г.,

прокурора Стоматової В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополя Запорізької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз - 18.06.2013 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ст. 185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 71 КК України остаточно до 4 років 1 місяця позбавлення волі,

на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2013 року по кримінальному провадженню № 120130800020001381 за його обвинуваченням за ст. 190 ч.2 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 18.06.2013 року до покарання за цим вироком, остаточно призначено 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання з урахуванням внесених судом уточнень постановлено рахувати з 24.05.2013 року. Запобіжний захід залишений тримання під вартою. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто матеріальні збитки в сумі 130 грн.

Як встановлено судом, 17.05.2013 року, близько 23.00 год., ОСОБА_2, маючи намір на шахрайство, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, знаходячись біля фонтану парка «Піонерів», розташованого за зупинкою громадського транспорту «Анголенко» м. Запоріжжя, шляхом обману ОСОБА_4, заволодів належним йому мобільним телефоном марки «Нокіа С-200» вартістю 400 грн., з сім-картою «МТС» з номером НОМЕР_1 та грошовими коштами у сумі 130 грн., чим заподіяв ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 530 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить пом'якшити йому покарання до мінімального строку, посилаючись на те, що він має дружину та двох неповнолітніх дітей, хворіє на виразку, а також є інвалідом, проте не встиг офіційно оформити документи, що це підтверджують, оскільки був заарештований. Також зазначає, що по провадженню немає цивільного позову та судом йому не була надана можливість повернути потерпілому суму збитків у розмірі 130 грн., так як він знаходиться під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача про сутність вироку та апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, його пояснення та адвоката, які просили задовольнити апеляційну скаргу та пом'якшити покарання, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, на підставі пояснень обвинуваченого, дебатів та останнього слова обвинуваченого, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі не заперечуються висновки суду про доведеність обвинувачення та кваліфікації вчиненого злочину. З огляду на висновки суду, він на підставі ст. 349 ч.3 КПК України інші докази за згодою обвинуваченого, крім його допиту, не досліджував. Дотримання порядку недослідження інших доказів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не заперечує. Згідно з встановленими судом обставинами вчинення злочину його дії кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 190 КК України за ознакою вчинення заволодіння чужим майном шляхом обману повторно, оскільки обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення крадіжок та грабежу, судимість за які не погашена.

При призначенні покарання суд на вимоги ст. 65 КК України врахував тяжкість та характер вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі ті, на які є посилення у апеляційній скарзі. На підставі всіх обставин справи та даних, які характеризують обвинуваченого, за ч.2 ст. 190 КК України йому обрано покарання у вигляді позбавлення волі на строк в межах санкції вказаної частини закону.

З огляду на неодноразове вчинення аналогічних злочинів, за які судимості не погашені, зроблено обґрунтований висновок про те, що призначення іншого покарання, крім позбавлення волі, є неможливим .

Зі змісту вироку суду вбачається, що 18.06.2013 року ОСОБА_2 засуджено за ст.185 ч.3 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 4 років 1 місця позбавлення волі за злочин , який вчинено ним після вироку суду відносно нього від 09. 10. 2012 року, яким до нього були застосовані положення ст. 75 КК України.

Епізод обвинувачення , за яким постановлено теперішній вирок, вчинено ОСОБА_2 після вироку суду від 09. 10. 2012 року та вироку суду від 18.06. 2013 року. Тому суд обгрунтованно, з посиланням на ч.4 ст. 70 КК України, частково склав покарання, призначене вироком від 18.06.2013 року, з покаранням, призначеним наступним вироком, та остаточно призначив покарання більше, ніж вироком суду від 18. 06. 2013 року.

Сукупність викладеного свідчить про те, що підстав для пом'якшення покарання, або зміни вироку з огляду на обставини кримінального провадження, не вбачається.

Письмові та усні заяви обвинуваченого при розгляді апеляційної скарги про порушення Жовтневим районним судом м. Запоріжжя права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження після проголошення та отримання копії вироку, є безпідставними.

ОСОБА_2 не заперечує, що у суді першої інстанції йому була вручена письмова пам'ятка про права та обов'язки обвинуваченого при розгляді кримінального провадження у судовому засіданні, у тому числі про право ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 395 КПК України в місячний строк після проголошення вироку, а обвинуваченим, який утримується під вартою у той же строк з дня отримання копії вироку, учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_2, вправі за його клопотанням ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

З матеріалів судового провадження вбачається, що копія вироку отримана ОСОБА_2 в день проголошення вироку, тобто 20 вересня 2013 року, а клопотання про ознайомлення з матеріалами судового провадження надано 03 листопада 2013 року, тобто значно пізніше встановленого строку на подання такого клопотання.

З наведених обставин немає підстав вважати, що судом першої інстанції порушено право обвинуваченого на ознайомлення з матеріалами судового провадження.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, на неї може біти подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали, а обвинуваченим ОСОБА_2, який утримається під вартою, в той самий строк з дня отримання копії ухвали.

Судді:

В.Ю. Кузьмичов В.П. Жовніренко Г.П. Імберова