Справа № 22-10283/2006 р. Головуючий у 1 Інстанції Мирошниченко В,В.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА" ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шевченко В.Ю.
при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Доненьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька Донецької області на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 14 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька Донецької області просить скасувати рішення Петровського районного суду м.Донецька від 14 вересня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на- виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі . м.Донецька Донецької області на відшкодування моральної шкоди 18 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька посилається на те, що висновком. МСЕК від 11 вересня 2002 року не встановлений факт наявності моральної шкоди, а інших медичних документів позивачем не надано; висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування позивачу матеріальної шкоди І не є підтвердженням факта спричинення моральної шкоди; судом не враховано, що відповідачем нараховано І виплачено позивачу одноразова допомога, щомісячно сплачуються страхові виплати, оплачується медикаментозне лікування;'згідно висновку МСЕК позивач визнаний Інвалідом третьої групи і втратив працездатність у своїй минулій професії, тобто .є працездатним, тому не можна погодитись з тим, що він позбавлений можливості вести звичний спосіб життя і виконувати прості роботи по дому; судом не обгрутована сума стягнутої моральної шкоди; відповідач посилається також на порушення судом норм процесуального права.. Крім того, Законом України „Про Державний, бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду
законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків отримав професійне захворювання - хронічну попереко-крестцову радікулопатію. Висновком МСЕК від 11 вересня 2002 року ОСОБА_1 вперше встановлено 50% втрати працездатності, а висновком МСЕК від 6 жовтня 2004 року - 50% втрати працездатності безстроково.
Внаслідок пошкодження здоров'я, викликаного професійним захворюванням, позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я; погіршення життєвих умов і у зв'язку з цим потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну замовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що 7 серпня 2002 року складений акт розслідування професійного захворювання. Висновком медичних органів позивачу встановлено професійне захворювання - хронічна .попереко-крестцова радікулопатія в стадії субремісії з правостороннім корешковим больовим синдромом. Висновком МСЕК від 11 вересня-2002 року позивачу вперше встановлено 50 % втрати професійної працездатності з подальшим переосвідченням. Висновком МСЕК від б жовтня 2004 року позивачу підтвержено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням радікулопатією безстроково; він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я у зв'язку- із професійним захворюванням за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та. професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на. користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер і тяжкість професійного захворювання, встановлення 50% втрати професійної працездатності безстроково, те, що він постійно вимушений лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійним захворюванням, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, тривалість /з 1989 року/ його праці на вугільних підприємствах у тяжких умовах, наявність супутніх захворювань.
Доводи апеляційної скарги не . дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду.
Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст, 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1,- 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Петровському районі м.Донецька Донецької області відхилити.
Рішення Петровського районного суду м.Донецька Донецької області від 14 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала .апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.