ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

23 листопада 2006 р.

№ 25/99

                  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддів

Добролюбової Т. В. Гоголь Т.Г. , Продаєвич Л.В.

Розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц”

на постанову

від 08.08.2006 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№ 25/99

за позовом

Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц”

про	стягнення 9735,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Маліновський А.І.- за дов. від 13.04.06 №452-ню

від відповідача: не з’явилися, повідомлені належно про час і місце засідання суду

          Державним територіально-галузевим об’єднанням  “Південно-Західна залізниця” у квітні 2006 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” штрафу у розмірі 9735,00 грн. В обґрунтування  вимог, заявник зазначав, що на виконання пункту 2.2 Правил комерційного огляду поїздів 20.10.05 було   затримано   вагон   №66487455  з

доповідач: Добролюбова Т.В

піском кварцовим. Внаслідок перевантаження вагону було встановлено, що фактична маса вантажу на 6470 кг перевищує вказану в провізних документах і більше вантажопідйомності вагона, а отже відповідно до статей  7, 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення у разі неправильно зазначеної у накладній маси вантажу з відправника стягується п’ятикратна провізна плата за перевезення надлишку маси вантажу залізницею, на якій було виявлено надлишок.

           Рішенням господарського суду Донецької  області від 25.05.2006, ухваленим суддею Бойко І.А., позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” на користь Державного територіально-галузевого об’єднання  “Південно-Західна залізниця”     9734,80 грн. та судові витрати у розмірі 220,00 грн. Рішення вмотивоване, доведеністю факту перевантаження вагону понад його вантажопідйомність і відповідності чинному законодавству проведеного позивачем донарахування за неправильне визначення маси вантажу.

Донецький  апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Шевкової Т.А., та суддів Дзюба О.М., Стойка О.В. постановою від 08.08.06 перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав. При цьому зазначив, що комерційний акт №045067/221  від 21.10.05 складений у відповідності до вимог  статті 129 Статуту залізниць України та приписів статті 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Кварц” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.  Скаржник повторює доводи апеляційної скарги і посилається на  порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України.  Водночас зазначає, що комерційний акт позбавлений сили доказу, оскільки про його складання не зроблена відмітка у залізничній накладній, чим порушено приписи статті 129 Статуту залізниць України та пунктів 4,8,10 Правил складання актів. Крім того, звертає увагу суду на те, що комерційний акт №045067/221 у даному випадку вказує, що надлишок вантажу відвантажено та отримано представником відповідача 28.10.05, однак комерційний акт складений 21.10.05, отже представник відповідача не міг його підписати. Заявник наголошує, що відповідно до  Роз’яснень Вищого господарського суду України, комерційний акт має  відповідати фактичним обставинам справи щоб вважатися належним доказом.    

          Від Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий  господарський  суд  України,  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В., пояснення представників позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції приписів  чинного законодавства,  відзначає наступне.

          Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.10.05 на станції Миронівка Південно - західної залізниці було затримано вагон №66487455 з вантажем пісок кварцовий, який належить відповідачу. Згідно  накладній №52400368 вантаж прямував зі станції Авдіївка до станції Флорешть. Внаслідок переважування на побіжній станції вказаного вагону, в присутності представника вантажовідправника Левицького О.В за довіреністю від 28.10.05 №4, було встановлено, що фактична маса вантажу на 6470 кг перевищує вказану в провізних документах і більше вантажопідйомності вагону. Наведене підтверджене  комерційним актом від 21.10.05 №045067/221. Судами встановлено, що надлишок вантажу 6470 кг. був виданий представникові Левицькому О.В., про що в комерційному акті мається відповідна відмітка. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” 9735,00 грн. за неправильне зазначення маси вантажу в накладній. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.  Так, приписами статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов’язана скласти комерційний  акт, якщо вона сама виявила невідповідність маси вантажу відомостям зазначеним в транспортних документах.  Комерційний акт є підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться у порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення, зокрема пунктом 5 даних Правил зумовлено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах або іншим способом. Тип ваг вказується у перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником і про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов’язаний зазначити в накладній. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно накладної від 17.10.05 вантаж був відвантажено в вагон силами відправника навалом в кількості 69000 кг із зазначенням маси вагона –21,25 тонн.  Пунктом 27  Правил видачі вантажів передбачено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною у накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2%.  Згідно пункту 5.5 розділу 5 “Правил оформлення перевізних документів”, якщо під час перевезення вантажу або на станції призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про кількість вантажу, то з відправника стягується штраф. Приписами статті 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред’явлення вантажу з неправильним зазначенням в накладній його маси стягується  п’ятикратна провізна плата за всю відстань перевезення. Дана норма кореспондується з приписами статті 122  Статуту залізниць України, якою встановлена матеріальна відповідальність відправника у розмірі п’ятикратної провізної плати за невірно зазначену в накладній масу. Аналогічні регулювання унормоване  статтями 7, 9, 12, 18  Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка застосовується до всіх перевезень вантажів в прямому міжнародному сполученні між станціями. Факт неправильного зазначення відправником вказаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт. Разом з цим, статтею 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі неправильності, неточності відомостей, зазначених ними в накладній. Господарськими судами встановлено, що комерційний акт серії А №045067/221 від 21.10.05 складений у відповідності до вимог статті 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та приписів статті 129 Статуту Залізниць України та визнаний належним доказом, який підтверджує факт неправильного зазначення маси ваги. Водночас, колегія бере до уваги, що факт отримання надлишків вантажу представником вантажовідправника не заперечувався відповідачем. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. З огляду на вказане, посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України  колегією суддів визнається необґрунтованим. Не знайшли підтвердження матеріалами справи і інші доводи скаржника. Так, приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, судова колегія зазначає, що касаційна інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та  процесуального права  не вбачається, тому переглянута постанова відповідає чинному законодавству України.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2006 року у справі №25/99 залишити без змін.

          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кварц” залишити без задоволення.

Головуючий                                                                              Т. Добролюбова  

С у д д і                                                                                      Т.Гоголь

                                                                                             Л.Продаєвич