ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р. | № 5/280/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддів | Добролюбової Т. В. Гоголь Т.Г. , Продаєвич Л.В. |
Розглянувши матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімгарант” |
на постанову | від 01.08.2006 року Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 5/280/05 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімгарант” |
до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача | Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма імені Петровського” 1) Приватне підприємство “Зонд-Юг” 2) Приватне підприємство “Центріт”
|
про | стягнення 110 000,00 грн. |
Представники сторін і третіх осіб не реалізували право на участь у розгляді касаційної скарги про день, час і місце розгляду якої повідомлені судом вчасно.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохімгарант” у листопаді 2005 року заявлений позов, з урахуванням уточнень розрахунку штрафних санкцій від 14.06.06, про стягнення з Приватного сільськогосподарського
доповідач: Добролюбова Т.В.
підприємства “Агрофірма імені Петровського” заборгованості за договором підряду від 15.03.2005 № б/н за виконані роботи з оброблення 3000 га посівів озимої пшениці та ячменю у розмірі 41 097,00 грн., 3 730,91 грн. пені, 30 555,00 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 525, 549, 551, 611, 837, 854 Цивільного кодексу України. Позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов’язань зі сплати вартості виконаних робіт з оброблення 3000 га посівів озимої пшениці та ячменю за названим договором. При цьому, зазначив про часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 60 753,00 грн., відповідно до накладної від 05.09.2005 №36.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.06, ухваленим суддею Міщенко В.І., позовні вимоги задоволенні частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма імені Петровського” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімгарант” 17055,00 грн. штрафу, 1177,5 грн. пені, 300,33 грн. судових витрат, згідно уточненого розрахунку позивача. В цій частині, рішення суду вмотивовано тим, що позивач довів виконання передбаченої умовами договору роботи на площі 1137 га на суму 56850,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 01.06.05. Відповідач за проведені роботи з позивачем розрахувався соняшником на суму 60753,00 грн. В задоволенні решти позову судом відмовлено через те, що позивачем не надано доказів підтверджуючих виконання ним робіт на площі 2037 га.
Одеський апеляційний господарський суд у складі головуючого - судді Мирошниченко М.А., та суддів Бєляновського В.В., Шевченко В.В., постановою від 01.08.2006, перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін , з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрохімгарант” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині незадоволених позовних вимог, як ухвалені з порушенням приписів матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ПСП “Агрофірма імені Петровського” на користь ТОВ “Агрохімгарант” заборгованість повністю, тобто у розмірі 41 097,00 грн., 13 500,00 грн. штрафу та 2553,41 грн. пені. Товариство зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій, на його думку, порушені приписи статей 528, 838, 849, 853 Цивільного кодексу України. При цьому заявник посилається на те, що мотивуючи рішення про відмову у позові суди не визначив норми матеріального права.
Від Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма імені Петровського” надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить залишити судові акти у справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Від Приватного підприємства “Зонд-Юг”, Приватного підприємства “Центріт” відзиви на касаційну скаргу судом не отримані.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.03.05 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохімгарант” –підрядником та Приватним сільськогосподарським підприємством “Агрофірма імені Петровського” –замовником, укладено договір підряду на виконання послуг з обробки посівів засобами захисту рослин, за умовами якого підрядник зобов’язався виконати власною технікою і власними засобами захисту рослин роботу з обробки 3000 га посівів озимої пшениці та ячменю на полях замовника в установлений термін, у відповідності до заявки та з якістю відповідною існуючій в районі технології. Згідно з пунктом 3.1 спірного договору замовник зобов’язаний розрахуватися за отримані роботи до 25 липня 2005 року. Розрахунок виставляється підрядником на підставі актів виконаних робіт. Пунктом 3.2 названого договору визначено, що загальна сума за виконані роботи становить 150000,00 грн. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач надав судові акти, підписані контрагентом про виконання умов договору на площі 900 га і на площі 1337 га, що підтверджується відповідно актами приймання робіт від 10.05.05 на суму 101850,00 грн. та від 01.06.05 на 41097,00 грн. Відповідач розрахунки за вказаним договором здійснив частково. Як вбачається з судових актів у справі, задовольняючи частково позовні вимоги суди виходили з того, що позивач не довів здійснення робіт у повному обсязі. При цьому зазначили, що фактично останнім виконані роботи лише на площі 1137 га, а відтак і вимоги позивача про стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню в частині виконаних ним зобов’язань. Відповідно до приписів статті 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті господарський суд приймає рішення. У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення” звертається увага судів на те, що судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. Так, частиною 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України визначається структура рішення господарського суду. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини , вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення господарського суду має ґрунтуватися, зокрема на тому, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення, посилання на норми матеріального права, на підставі яких вирішено спір. Судові інстанції встановили, що сторони уклали договір підряду, але немотивовано залишили без уваги посилання позивача на приписи статей 837, 838, 849,853, 854 Цивільного кодексу України. Не дослідили обставин, з якими пов’язане застосування наведених статей, зокрема, права замовника на контроль та відмову від прийняття робіт. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до норм, встановлених статтею 91 Господарського процесуального кодексу України подання апеляційної скарги обумовлюється неправильністю рішення суду першої інстанції, яка виражається на думку особи, що подала апеляційну скаргу, або в неправильному встановленні фактичних обставин, або в неправильному застосуванні закону. При цьому, апеляційний суд, переглядаючи справу розглядає питання як факту, так і питання права, тобто повинен перевірити як юридичну, так і фактичну сторону справи. Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. З огляду на зазначене, колегія суддів визнає, що з рішення та постанови у справі не вбачається застосування або посилання судів на будь-які норми матеріального права, які застосовані при вирішенні даного спору. Таке порушення є безумовною підставою для скасування судових актів у справі, в частині оскарженій заявником, оскільки вони не відповідають приписам чинного процесуального законодавства про вимоги щодо змісту та форми судових актів.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Миколаївської області від 15.06.06 та Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2006 у справі № 5/280/05 в частині відмови у позові скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду, в цій частині, до господарського суду Миколаївської області. В частині задоволення позову рішення і постанову у цій справі залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохімгарант” задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л. Продаєвич